Постанова № 26287234, 02.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа № 5008/435/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», без номера від 05.07.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 325 від 17.07.2012 р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012р.

у справі № 5008/435/2012 (суддя -Мокану В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс -центр - 4», м. Ужгород

до Публічного акціонерного товариства «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист-Закарпаття», м. Ужгород

за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудіндустрія- Ужгород», м. Ужгород

про стягнення суми 17 597,10 грн., в т.ч. 17 000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 15/08/1 від 15.08.2011 р., 238 грн. інфляційних нарахувань та 359, 10 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Рябінічева А.С. -представник (довіреність б/н від 15.06.2012 р.); Маркусь М.І. -представник (довіреність б/н від 27.07.2012 р.);

від відповідача: Стадник А.Л. -представник (довіреність б/н від 06.08.2012 р.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. у справі № 5008/435/2012 (суддя -В.В.Мокану) позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Готельно - туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття"(надалі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Офіс-центр-4" (надалі -позивач) суму 17597,10 грн. ( в т.ч. 17000 грн.заборгованість за договором купівлі -продажу №15/08/1 від 15.08.2011 р., 238 грн. інфляційних, 359,10 грн. 3% річних) та суму 1609,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов'язань по повній та своєчасній оплаті товару (вхідний блок з алюмінію) на підставі укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудіндустрія -Ужгород»договору купівлі -продажу №15/08/1 від 15.08.09, право вимоги за яким перейшло до позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс -центр-4») відповідно до договору відступлення права вимоги № 07/10-2011 від 07.10.2011 р. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №15/08/1 купівлі - продажу за ним утворилась заборгованість в розмірі 17000 грн., доказів сплати заборгованості, що становить предмет позову відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання по оплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував 238 грн. інфляційних втрат та 359,10 грн. - 3% річних.

Відповідач -Публічне акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття», - не погодившись з винесеним рішенням в частині стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 238 грн. та 3% річних у сумі 359,10 грн., подав апеляційну скаргу без номера від 05.07.2012 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що первісним кредитором згідно договору відступлення права вимоги передано новому кредитору лише право вимоги в розмірі 17000,00 грн. заборгованості, право вимоги на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних не передбачено жодним пунктом договору. При цьому, скаржник покликається на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних належить первісному кредитору, який своїм правом не скористався. До того ж, позивач почав нараховувати інфляційні втрати та річні з 16.09.2011 р., хоча до 17.10.2011 р. не володів правом вимоги стягнення заборгованості до відповідача (17.10.2011 р. позивачем перераховано кошти на рахунок первісного кредитора). Крім того, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 р. у справі № 5008/1483/2011 відкрито провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ ГТК «Інтурист -Закарпаття»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а відтак суд необґрунтовано задоволив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Апелянт, звертає увагу суду і на той факт, що у письмовому відзиві на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про зобов'язання сторін провести звірку розрахунків, в задоволенні якого відмовлено, що є порушенням процесуальних права відповідача.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Готельно - туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»суми інфляційних втрат в розмірі 238 грн. та 3% річних у розмірі 359,10 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5008/435/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 14.08.2012 р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Гриців В.М., Юрченка Я.О. (а.с. 68).

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. у зв'язку з зайнятістю судді Гриців В.М. в інших судових засіданнях у склад колегії суддів для розгляду справи №5008/435/2012 господарського суду Закарпатської області введено суддю Данко Л.С. (а.с.83).

В судовому засіданні 14.08.2012 р. у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, з метою повного та всестороннього дослідження матеріалів та обставин справи в забезпечення принципу змагальності судового процесу розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р., участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами (а.с. 87-88).

В судове засідання 02.10.2012 р. з'явились представники позивача та відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012р. у справі № 5008/435/2012 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецбудіндустрія - Ужгород", (продавцем) та Відкрите акціонерне товариство „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття" (покупцем) уклали договір купівлі -продажу № 15/08/1, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (вхідний блок з алюмінію), а останній зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього договірну суму (а.с. 16-17).

Умови та строк оплати за товар сторони договору погодили в п. 3 договору, який передбачає, що погоджена сторонами загальна ціна товару за договором становить суму 28 446 грн. 72 коп. з ПДВ. Покупець зобов'язаний до 22.08.2011 року перерахувати на рахунок продавця 50 % вартості товару, залишок перерахувати у строк до 15.09.2011 року.

Відкритому акціонерному товариству «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»відпущено товар згідно накладної №1110-01 від 05.10.2011 р. на суму 28446,72 грн. разом з ПДВ та накладної №1110-02 від 05.10.2011 р. на суму 3947,00 грн. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача продавцем покупцеві у власність товару здійснюється шляхом складання й підписання двохстороннього акту прийому -передачі.

Отже, зобов'язання продавця щодо передачі у власність покупця товару виконанні в повному обсязі, що підтверджується двостороннім актом приймання -передавання від 05.10.2011 року та накладною № 1110-01 від 05.10.2011 року.

Згідно, наявних в матеріалах справи виписок банку відповідач здійснив часткову оплату товару, зокрема:26.08.2011 р. в сумі 3947,00 грн. оплата за склопакет та монтаж дверей згідно рахунку №1108-05 від 15.08.2011 р. в т.ч. ПДВ.; 05.09.2011 р. в сумі 8446,72 грн. оплата за склопакети та монтаж дверей згідно рахунку №1108-04 від 15.08.2011 р. в т.ч. ПДВ.; 06.09.2011 р. в сумі 3000,00 грн. оплата за склопакети та монтаж дверей згідно рахунку №1108-04 від 15.08.2011 р. в т.ч. ПДВ.

Так, Публічне акціонерне товариство «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист - Закарпаття»своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, заборгувавши Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбудіндустрія -Ужгород»17000,00 грн.

Крім того, факт часткової оплати товару в сумі 15 393,72 грн. та наявності заборгованості в сумі 17 000 грн. станом на 05.10.2011 року відповідачем визнані в результаті складання та підписання акту звірки між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецбудіндустрія - Ужгород" та Відкритим акціонерним товариством „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття", який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток (а.с. 12).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7 жовтня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецбудіндустрія - Ужгород" (Первісний кредитор, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Офіс -центр -4" (Новий кредитор, Позивач) укладено договір про відступлення права вимоги № 07/10-2011, згідно з п. 1.1. якого Первісний кредитор (ТОВ „Спецбудіндустрія - Ужгород") відступає Новому кредитору (ТОВ „Офіс -центр -4") право вимоги, належне Первісному кредитору за постачання вхідного блоку з алюмінію ВАТ „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття" (відповідачеві) на підставі договору купівлі -продажу № 15/08/1 від 15.08.2011 року, укладеного між Первісним кредитором та ВАТ „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист -Закарпаття" (відповідачем). За відступлене право Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 17 000 грн. (а.с. 9-10).

Згідно з п. 2.1 договору відступлення права вимоги, Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що засвідчують право вимоги (договір № 15/08/1 від 15.08.2011; акт приймання -передачі від 05.10.2011 р.; накладну №1110-01 від 05.10.2011 р., накладну №1110-02 від 05.10.2011 р.; акт звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудіндустрія -Ужгород»та Відкритим акціонерним товариством «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»станом на 05.10.2011 р.).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника (відповідача) про перехід прав Первісного кредитора до Нового кредитора і оформити належним чином усі пов'язані з цим документи протягом трьох днів із моменту підписання цього договору та протягом п'яти днів після виконання зазначених обов'язків повідомити про це Нового кредитора.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійсненя.

7 жовтня 2011 р. Первісним та Новим кредиторами складено акт приймання - передачі права вимоги та документів, що його підтверджують до Договору відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги, належне Первісному кредиту за постачання вхідного блоку з алюмінію на підставі договору № 15/08/1, укладеного між первісним кредитором та Відкритим акціонерним товариством «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»на суму 17000,00 грн. та документи, що його підтверджують (а.с. 11).

Повідомленням від 19.10.2011р. Первісним кредитором повідомлено боржника (відповідача) про відступлення права вимоги за договором № 15/08/1 від 15.08.11 р. (а.с. 39).

3 листопада 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс -центр-4»(Новий кредитор) повідомленням № 02 проінформував відповідача (боржника) про відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудіндустрія -Ужгород»щодо здійснення оплати за Договором №15/08/1 купівлі-продажу від 15.08.2011 р. (а.с. 31).

Так, заборгованість відповідача у даній справі -Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс -центр -4»по виконанні умов договору про відступлення права вимоги № 07/10-2011 від 07.10.2011 р. складає 17000,00 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати вартості поставленого товару і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 17000,00 грн. боргу за товар згідно Договору купівлі -продажу № 15/08/1 від 15.08.2011 р. (дана сума не заперечується відповідачем).

Оскільки, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості товару за договором № 15/08/1 від 15.08.2011 р., позивач, як новий кредитор, звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17597,10 грн. Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь 238,00 грн. інфляційні втрати та 359,10 грн. 3% річних (а.с. 20).

Доводи апелянта стосовно безпідставності нарахування позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних з посиланням на те, що первісним кредитором згідно договору уступки права вимоги передано новому кредитору лише право вимоги в сумі 17000,00 грн. заборгованості і жодним пунктом договору не передбачено право вимоги 3% річних та інфляційних нарахувань є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відступлення права вимоги відноситься до договірних обтяжень (п.7), тобто на договори відступлення права вимоги поширюється дія цього Закону.

Водночас, згідно ст. 12 наведеного Закону, у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, останнім у даному випадку є позивач як особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження, що випливає зі змісту ст. 2 даного Закону.

Виходячи із регламентації вищенаведених правових норм в сфері відносин з відступлення права вимоги, в разі зміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання. При цьому зміст основного зобов'язання, яке стало предметом уступки права вимоги, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Разом з тим, згідно статті 514 Цивільного кодексу України інші правила можуть бути встановлені договором або законом.

Так, згідно п. 1.1. Договору № 15/08/1 купівлі - продажу від 15.08.2011 р. у рамках даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар й сплатити за нього договірну суму. Зобов'язання продавця щодо передачі у власність покупця товару виконані в повному обсязі, що підтверджується двостороннім актом приймання -передавання від 05.10.2011 р. та накладною від 05.10.2011 р., підписаних представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток.

Судова колегія з'ясувала, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданого йому товару на підставі укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудіндустрія -Ужгород»Договору № 15/08/1 купівлі - продажу, а відтак несе зобов'язання сплатити суми боргу з урахування індексу інфляції та річних.

В силу вимог ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи п. 1.1. Договору відступлення права вимоги №07/10-2011 від 07.10.2011 р., за яким Первісний кредитор передає Новому кредитору належне йому право вимоги до ВАТ «ГТК «Інтурист -Закарпаття»на підставі Договору № 15/08/1 купівлі - продажу від 15.08.2011р. та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування та річні відносяться до суми боргу, а відтак новий кредитор вправі вимагати оплати боргу та нарахувань з передбачених договором або законом підстав за прострочку оплати товару, в т.ч. інфляційних та річних. В даному випадку матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем (боржником) заборгованість, що виникла згідно договору купівлі -продажу №15/08/1.

З огляду на вищевикладене, безпідставними є твердження апелянта про те, що у період до 17.10.2011 р. (17.10.2011 р. позивачем перераховано кошти на рахунок первісного кредитора згідно платіжного доручення №90 від 17.10.2011 р.) позивач не володів правом вимоги стягнення заборгованості до відповідача, оскільки дане право позивача законодавчо визначено.

Окрім цього, апелянт посилається на той факт, що згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 р. по справі № 5008/1483/2011 відкрито провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ «ГТК «Інтурист -Закарпаття»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, а відтак судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З даного приводу судова колегія зазначає, що інфляційні втрати та річні за своєю правовою природою відносяться до суми боргу і не являються ні неустойкою в розумінні Цивільного кодексу України, ні штрафними санкціями в розумінні Господарського кодексу України, а тому до процедури нарахування та стягнення інфляційних втрат не можуть застосовуватись положення ст. 551 ЦК України та положення ст. 233 ГК України.

Та обставина, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011р. порушено провадження у справі №5008/1483/2011 про банкрутство ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, не впливає на існування зобов"язання боржника ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" сплатити на підставі ст. 625 ЦК України із простроченого боргу інфляційні та річні. Передбачені ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, за правовою природою нарахування на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних та річних не відносяться до штрафних санкцій, на які в силу ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний до 22.08.2011 перерахувати на рахунок продавця 50% ціни товару, а залишок перерахувати у строк до 15 вересня 2011 р.

Нараховані позивачем інфляційні за період з 16.09.2011 р. по 31.05.2012 р., перевірені судовою колегією підлягають частковому задоволенню, оскільки інфляційні нарахування (згідно розрахунку позивача а.с.20) за березень 2012 р. позивач здійснив в два етапи, а саме: з 01.03.2012 по 23.03.2012р. на суму 51,00 грн. з індексацією 100,3 та з 23.03.2012 по 31.03.2012 р. на суму 51,00 грн. з індексацією 100,3, що суперечить положенням Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», за яким індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Окрім цього, за травень 2012 р. індекс інфляції складав 99,7, (менше 100%), однак позивач суму інфляції за травень місяць 2012 р. розрахував виходячи з індексу інфляції 100 внаслідок чого суму інфляції завищено.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції при перевірці розрахунків позову вказані порушення усунула, у результаті чого за вказані позивачем періоди існування заборгованості, розмір інфляційних втрат зменшився, та становить 119,00 грн.

Що стосується присудження до стягнення трьох проценів річних за розрахунком позивача, перевірених судовою колегією, такі є правомірними, а тому підлягають стягненню в розмірі 359,10 грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 року у справі № 5008/435/2012 змінити в частині стягнення інфляційних нарахувань, як таке, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", б/н від 05.07.2012р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 325 від 17.07.2012р.) задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2012 р. у справі № 5008/435/2012 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Готельно -туристичний комплекс «Інтурист -Закарпаття»(Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс -центр -4" (Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Минайська,16/1 , код ЄДРПОУ 31477526) суму 17478,10 грн. ( в т.ч. 17000,00 грн. заборгованість за договором купівлі -продажу №15/08/1 від 15.08.2011 р., 119,00 грн. інфляційних нарахувань та 359,10 грн. 3% річних) та суму 1609,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору".

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу № 5008/435/2012 повернути господарському суду Закарпатської області.

повний текст постанови складено 03.10.2012.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.