Рішення № 26285922, 10.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.12 Справа№ 5015/2641/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м.Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Дрогобицький молочний завод», м. Дрогобич, Львівська область.

про: стягнення 266550 грн. 20 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 27.06.2012 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»до Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»про стягнення 266550 грн. 20 коп. Розгляд справи призначено на 03.08.2012 року.

В судове засідання 03.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Розгляд справи відкладено на 20.08.2012 року.

В судовому засіданні 20.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав бухгалтерську довідку про неповернення майна. Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.08.2012 року.

В судове засідання 27.08.2012 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, подав відзив на позов та клопотання про продовження строку розгляду справи, клопотання про залучення третьої особи. Суд ухвалив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та залучити до участі у справі в процесуальному статусі в якості третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Дрогобицький молочний завод». Розгляд справи відкладено на 10.09.2012 року.

В судове засідання 10.09.2012 року представники сторін не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

10.09.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 17.09.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія лізинговий дім»(надалі по тексту рішення -позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»(надалі по тексту рішення -відповідач) про стягнення 266550 грн. 20 коп. Підставою звернення позивача до суду із вимогою про сплату відповідачем 266550 грн. 20 коп. неустойки є неповернення відповідачем об'єкта укладеного між сторонами договору лізингу, який відповідач повинен був повернути згідно рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/4977/11 від 12.10.2011 року, яке вступило в законну силу 20.06.2012 року.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на відсутність його вини у порушенні зобов'язання та необґрунтованість позову.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 25.05.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(лізингодавцем згідно договору) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат»(лізингоодержувачем згідно договору), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат», було укладено договір оперативного лізингу № 313/0507.

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу (далі - лізинг) майно, а саме: молоковози АЦ-8,2 на базі КАМАЗ -2 шт., причіп-цистерна АЦ-8,2 на базі НЕФАЗ -1 шт., молоковози АЦ-5,0 на базі МАЗ-1 шт., молоковози Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ -3 шт. (надалі - майно). Відповідно до пункту 3.2 договору оперативного лізингу термін дії договору закінчується 30 квітня 2010 р.

Додатковою угодою № 2 від 27.08.2007 року сторони погодили зміни до договору оперативного лізингу. Пункт 1.1. договору викладено в такій редакції: молоковози АЦ-8,2 на базі КАМАЗ -2 шт., причіп-цистерна АЦ-8,2 на базі СЗАП-8357 А -1 шт., молоковози Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ -3 шт.

На виконання умов договору за актами прийому-передачі від 03.08.2007 року позивачем передано відповідачу у лізинг майно, а саме: молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерни -8,2 м3, 2 секції, всередині -нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні -сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Євро-2, КП 10 передач, підігрівач типу "Webasto"), номер кузова ХТС53215R72301772, у комплекті з технічною документацією. Кількість -1 шт.; молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерни -8,2 м3, 2 секції, в середині -нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні -сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Евро-2, КП 10 передач, підігрівач типу "Webasto"), номер кузова ХТС53215R72301772, у комплекті з технічною документацією. Кількість -1 шт.; причіп-цистерна харчова -Е 9 СЗАП 8357, номер кузова X1W8357Ф070001387, в комплекті з технічною документацією. Кількість -1 шт.; свідоцтво про реєстрацію машини Серія ВСС № 038996 від 07.08.2007 р. Кількість -шт. Номерні знаки ВС8573ХХ; свідоцтво про реєстрацію машини Серія ВСС № 038995 від 07.08.2007 р. Кількість -шт. Номерні знаки ВС0559ВС.

Крім цього, за актом прийому-передачі від 01.09.2007 року відповідачу передано молоковоз Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 (V цистерни -,9 м3, 2 секції, в середині -нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні -сталь з ЛКП, без насоса, дв. ММЗД 245,7 л.с., Евро-2, 122 л.с., АБС), у комплекті з технічною та експлуатаційною документацією у кількості -3 шт.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2010 року до договору оперативного лізингу дію цього договору продовжено до 30.04.2011 року.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 5015/4977/11 від 12 жовтня 2011 року зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" вищезазначене майно та стягнуто неустойку в розмірі 79 965,06 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року рішення господарського суду у справі № 5015/4977/11 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Підставою звернення позивача до суду є те, що оскільки станом на час подання позову майно, отримане лізингоодержувачем, не повернено, лізингодавець просить стягнути із відповідача неустойку, нараховану за період з 09.08.2011 року по 08.06.2012 року на підставі п. 9.2 договору оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007 року, додаткової угоди № 1 від 09.07.2007 року до оперативного лізингу № 313/0507 від 25.07,2007 року, додаткової угоди № 2 від 27.08.2007 року до оперативного лізингу № 313/0507 від 25.07.2007 року та додаткової угоди від 14.04.2010 року до оперативного лізингу № 313/0507 від 25.07.2007 року відповідач отримав від позивача товар, що підтверджується відповідними актами прийому - передачі, копії яких долучено до матеріалів справи.

20.07.2007 року між ПАТ (ВАТ) «Львівський холодокомбінат», ПАТ (ВАТ) «Дрогобицький молочний завод»та ТЗОВ «Лізингова компанія «Лізинговий дім»було укладено договір сублізингу (суборенди) № 313/0507с, відповідно до умов якого лізингоодержувач (відповідач у справі) передає суборендарю (ВАТ «Дрогобицький молочний завод») майно, отримане на підставі договору оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007 року (п. п., 1.1, 1.2 договору № 313/0507с від 20.07.2007 року).

Про фактичну передачу майна у сублізинг було складено трьохсторонні Акти приймання-передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 4 ст. 626 Цивільного кодексу України, до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до п. 3.2 договору суборенди № 313/0507 с від 20 липня 2007 року термін дії договору - з моменту його підписання до 25 квітня 2010 року. Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. За аналогією закону, у разі, якщо між позивачем та відповідачем припинились договірні відносини лізингу, до позивача - ТЗОВ «Лізингова компанія «Лізинговий дім»перейшли всі права та обов'язки фактичного лізингодавця за договором сублізингу № 313/0507 с від 20 липня 2007 року.

Згідно п. п. 6 п. 6.2. Договору сублізингу (суборенди) № 313/0507с від 20 липня 2007 року, укладеного між трьома сторонами - ПАТ (ВАТ) «Львівський холодокомбінат», ПАТ (ВАТ) «Дрогобицький молочний завод»та ТЗОВ «Лізингова компанія «Лізинговий дім»обов'язком суборендаря є повернення об'єкта суборенди по закінченню договору суборенди лізингодавцю, тобто саме суборендар - ПАТ (ВАТ) «Дрогобицький молочний завод») зобов'язаний повернути об'єкт суборенди по закінченню договору суборенди лізингодавцю (ТЗОВ «Лізингова компанія «Лізинговий дім»).

Відповідно до умов трьохстороннього договору суборенди № 313/0507с від 20.07.2007 року об'єкт сублізингу (молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 у кількості 2 шт. загальною вартістю 471 400 грн.00 коп.; причіп-цистерна для молока АЦ-8,2 на базі причепа 03АП-8357 А у кількості 1 шт. Загальною вартістю 115 700 грн. 00 коп.; молоковоз Гб-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 у кількості 3 штуки загальною вартістю 260 850 грн. 00 коп.) до сьогоднішнього дня перебуває у фактичному користуванні ПАТ «Дрогобицький молочний завод»(третьої особи у справі), тому вина відповідача у неповерненні майна відсутня.

Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем рішення господарського суду № 5015/4977/11 від 12.10.2011 року, яким суд зобов'язав Публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат»повернути майно, передане йому на підставі договору оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007 року (із додатками), що стало підставою нарахування неустойки в розмірі 266550 грн. 20 коп. за період з 9 серпня 2011 року по 08 червня 2012 року, однак рішення на якому базуються позовні вимоги, вступило в законну силу 20.06.2012 року.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, право вимагати сплати неустойки виникає у сторони у разі порушення зобов'язання. Відповідно до ч. І ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. При покладенні відповідальності на особу за невиконання зобов'язань обов'язковою умовою також є наявність вини особи (ст.614 Цивільного кодексу України).

Оскільки вище суд встановив відсутність вини у діях відповідача за неповернення об'єкту лізингу, то і вимоги про стягнення неустойки суд вважає безпідставною та необґрунтованою.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що позивач і третя особа несуть взаємні права та обов'язки, що виникли на підставі Договору сублізингу (суборенди) № 313/0507с від 20 липня 2007 року, і нездійснення ними (позивачем та третьою особою) взаємних прав та обов'язків щодо повернення об'єкту лізингу не може кваліфікуватись як цивільно-правова вина відповідача.

Позивач наділений правами захищати своє порушене цивільне право, у випадку його порушення, у встановлений законом спосіб. В матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем дій, спрямованих на повернення від третьої особи об'єкту лізингу, яким остання користується на законних підставах. Внаслідок наведеного обраний позивачем спосіб захисту нібито порушеного цивільного права є хибним, оскільки на думку суду відповідач не може нести відповідальність за дії третіх осіб, якими в даному випадку є позивач та третя особа.

Крім цього, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, судовому захисті підлягає виключно порушене цивільне право.

Однак, суд не вбачає в діях відповідача чи третьої особи і порушення цивільного права через неповерненя об'єкту лізингу із користування по договору сублізингу. Права третьої особи на користування об'єктом лізингу виникли на підставі Договору сублізингу (суборенди) № 313/0507с від 20 липня 2007 року. В матеріалах справи відсутні докази направлення вимоги позивачем третій особі про повернення об'єкту лізингу чи його звернення до суду до третьої особи з вимогою повернення із сублізингу об'єкту лізингу. Оскільки третя особа користується об'єктом лізингу на законних підставах, відповідно до волевиявлення позивача, і таке користування є причиною неповернення майна позивачеві, то на думку суду позивачем не доведено порушення його цивільного права через неповернення майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 626, 611, 612, 613, 614, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.Матвіїв