Рішення № 26285667, 02.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 6/091-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" про стягнення у порядку регресу,

представники:

позивача : Петренко В.О. (дов. № 08-03-29/408-12 від 14.08.2012р.),

відповідача: Бондаренко С.В. (дов. № 193-29/2 від 29.08.2012р.).

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2012р. Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (далі - відповідач) про стягнення у порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки -в даному випадку до відповідача як особи, що застрахувала цивільну відповідальність винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2012р. порушено провадження у справі № 6/091-12 та призначено її до розгляду на 02.10.2012р.

В судовому засіданні 02.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач поти позову заперечив, проте письмового відзиву на позовну заяву не подав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

22.08.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - страховик за договором) та Нефедовою Світланою Василівною (далі - страхувальник за договором) був укладений договір № К870-122/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (далі -договір), відповідно до умов якого, об'єктом страхування є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом -"PEUGEOT 206", державний номерний знак: ВТ 8584 АК.

Одним із передбачених договором та додатком 1 до договору страхових ризиків є ризик ДТП. Строк дії договору з 23.08.2008р. по 21.08.2015р.

14.12.2010р. на вул. Перекопський шлях у м. Херсоні відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "PEUGEOT 206", державний номерний знак: ВТ 8584 АК, що належав Нефедової Світлані Василівні, під її керуванням, та транспортного засобу "Шкода", державний номерний знак: ВТ 5127 АС, що належав Терентьєву Андрію Дмитровичу, під керуванням Терентьєвої Тетяни Георгіївни.

В результаті ДТП автомобілю "PEUGEOT 206", державний номерний знак: ВТ 8584 АК, було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Державтоінспекції МВС м. Херсона (а.с. 11).

Постановою Суворовського районного суду м. Херсону від 04.02.2011р. у справі № 3-454/11 Терентьєву Тетяну Георгіївну визнано винною у скоєні ДТП, яке сталося 14.12.2010р. та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

У п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю "PEUGEOT 206", державний номерний знак: ВТ 8584 АК, та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія Терентьєвої Тетяни Георгіївни, яка керувала автомобілем "Шкода", державний номерний знак: ВТ 1527 АС, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Нефедовій Світлані Василівні, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема Постановою Суворовського районного суду м. Херсону від 04.02.2011р. у справі № 3-454/11.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, Нефедова С.В. звернулася до ТОВ "Гарант - АСІСТАНС" про проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи дослідження № ВТ8584АК_2.12-3 від 24.12.2010р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оцінка була проведена ТОВ "Гарант - АСІСТАНС", що діє на підставі Агенської угоди № 08-03-21/258-01-07 від 01.10.2007р.

Так, за результатами проведеного дослідження було складено висновок за яким матеріальний збиток завданий внаслідок ДТП власникові автомобіля "PEUGEOT 206", державний номерний знак: ВТ 8584 АК складає 10 583,87 грн.

17.12.2010р. до позивача звернулася Нефедова Світлана Василівна з заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору К870-122/08/СТ.

Страховик керуючись договором страхування та обставинами страхової події визнав дану ДТП страховим випадком, про що складено страховий акт № СТ -10- 24705/1 від 19.04.2011р. та розрахунок страхового відшкодування від 19.04.2012р. (копія акту та розрахунку містяться в матеріалах справи).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, у результаті ДТП, скоєного 14.12.2010р. за вини Терентьєвої Тетяни Георгіївни, що керувала ТЗ "Шкода", державний номер: ВТ 5127 АС, настав страховий випадок у страхувальника позивача.

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив Нефедовій С.В. суму страхового відшкодування у розмірі 10 254,93 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 000673 від 27.04.2011р.

Отже, загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 10 254,93 грн.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

При цьому, позивач вважає, що відповідальною особою за заподіяні збитки є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", оскільки цивільно-правова відповідальність Терентьєвої Тетяни Георгіївни була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0232696.

Так, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність осіб, які експлуатують на законних підставах наземний транспортний засіб - автомобіль "Шкода", державний номерний знак: ВТ 1527 АС, була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0232696 від 26.04.2011р.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

Так, на виконання вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач звернувся з регресною вимогою до відповідача про перерахування на рахунок першого коштів у розмірі 10 254,93 грн понесених страховиком, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи) (а.с. 30), яка залишена без задоволення.

Водночас, як вбачається із зазначеного вище полісу № ВЕ/0232696, франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) становить 1000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 12.1. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відтак, страхове відшкодування повинно бути зменшено на суму франшизи (1000 грн).

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, на яких законом покладено обов'язок відшкодувати завдані Нефедовій С.В. збитки, у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, лімітів передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/232696 в сумі 9 254,93 грн (10 254,93 грн - 1000 грн, де 1000 грн франшиза відповідача) та Терентьєва Т.Г. відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта".

З огляду на викладене, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № К870-122/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу від 22.08.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа -Нефедова С.В. мала до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" як особи, на яку законом покладено обов'язок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/232696 та Терентьєва Т.Г. в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" як страховиком.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" витрат, понесених за страховим відшкодуванням в розмірі 9 254,93 грн -у межах відповідальності страхової компанії за завдані збитки, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/232696 є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (код ЄДРПОУ 31704186) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186) 9 254,93 грн та 1 609,50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз