Рішення № 26285471, 20.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/10260-2012 20.09.12

За позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Поляков"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвікс"

про стягнення 13 635,96 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Івлєва Л.П. -представник за довіреністю

від відповідача не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.09.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 13 635,96 грн. -за договором № 2256 від 24.02.2011 року, а також про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/10260-2012, розгляд справи було призначено на 13.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2012 розгляд справи було відкладено до 20.09.2012, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

13.09.2012 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині суми боргу. Заява мотивована тим, що під час провадження у справі відповідач частково перерахував на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Торговий дім "Поляков" грошові кошти за договором № 2256 від 24.02.2011, а тому з урахуванням наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача 6 379,70 грн., 357,68 грн. -17% річних, 318,79 грн. -пені.

У судових засіданнях 13.09.2012 та 20.09.2012 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої ним 13.09.2012 заяви про зменшення позовних вимог. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору № 2256 від 24.02.2011 було поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 12 959,49 грн., але відповідач не здійснив оплату позивачу на суму 12 959,49 грн. за договором № 2256 від 24.02.2011. Проте, в ході провадження відповідачем було частково сплачено борг, а саме 6 579,79 грн., а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми за поставлений товар в розмірі 6 379,70 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Також, відповідно до умов договору поставки № 2256 від 24.02.2011 позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 318,79 грн. та 17% річних у розмірі 357,68 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 13.09.2012 та 20.09.2012 -не направив, вимоги попередніх ухвал суду щодо надання витребуваних документів -не надав. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 064832 та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Також, в судовому засіданні судом було розглянуто заяву Приватного підприємства "Торговий дім "Поляков" про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу до розгляду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 між позивачем - Приватним підприємством "Торговий дім "Поляков", в якості постачальника, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвікс", в якості покупця, було укладено Договір поставки № 2256 (далі -договір), предметом якого є передача у власність покупця продуктів харчування та інші товари, надалі по тексту "товар", а покупець зобовязується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних.

Умовами договору сторони погодили, що загальна сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невідємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п.1.2.), прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару -товар поверненню та обміну не підлягає (п.3.3.), прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресою: м. Київ, пр. Лісний, 28 (п.3.4.), при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його кількість та якість (п.3.5.). Також умовами договору встановлено, що ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України -гривні (п.4.1.), покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару (п.4.2.)

Відповідно до видаткових накладних № КК-0474994 від 25.05.2012, № КК-0475004 від 25.05.2012 та № КК-0475895 від 25.05.2012 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 959,49 грн.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором № 2256 від 24.02.2011 у повному обсязі, а саме поставлено на користь відповідача товар загалом на суму 12 959,49 грн., але відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар у строк, встановлений п.4.2. договору поставки № 2256 від 24.02.2011 та не оплатив в повному обсязі поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 12 959,49 грн.

Відповідно до банківської виписки по рахунку № 2600491781 з 02.08.2012 до 11.09.2012 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходяться в матеріалах справи), відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, а саме на суму 6 579,79 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на момент подачі позову до господарського суду, відповідач поставлений товар за договором № 2256 від 24.02.2011 на суму 12 959,49 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 6 379,70 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору поставки № 2256 від 24.02.2011 було поставлено відповідачу продукцію відповідно до видаткових накладних № КК-0474994 від 25.05.2012, № КК-0475004 від 25.05.2012 та № КК-0475895 від 25.05.2012 які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб загалом на суму 12 959,49 грн., проте відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо оплати за поставлену позивачем продукцію на суму 12 959,49 грн. у строк, встановлений п.4.2. договору поставки № 2256 від 24.02.2011 - повністю не виконав, лише частково оплатив поставлений товар, а саме було частково перераховано на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Торговий дім "Поляков" грошові кошти за договором № 2256 від 24.02.2011 у сумі 6 579,79, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 2600491781 з 02.08.2012 до 11.09.2012, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 6 379,70 грн. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 379,70 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманої продукції за договором № 2256 від 24.02.2011 є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до умов договору поставки № 2256 від 24.02.2011, позивач просить стягнути з відповідача за період з 08.06.2012 та по 24.07.2012 включно пеню у розмірі 318,79 грн. та 17% річних у розмірі 357,68 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару у строк встановлений п.4.2. договору поставки № 2256 від 24.02.2011, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 6 379,70 грн., а тому, враховуючи те, що п.5.2. договору поставки № 2256 від 24.02.2011 обумовлено пеню та 17% річних при порушенні покупцем п.4.2. вищезазначеного договору, тобто прострочення оплати товару, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 17% річних в період з 08.06.2012 по 24.07.2012 включно законними та обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на нищенаведений розрахунок суду.

Згідно розрахунку суду, розмір пені складає:

(3879,84*0,041*47/100=74,76) + (4001,82*0,041*47/100=77,11) + (5077,97*0,041*47/100=97,85) = 249,72 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно розрахунку суду, розмір 17% річних складає:

(3879,84*0,046*47/100=83,88) + (4001,82*0,046*47/100=86,52) + (5077,97*0,046*47/100=109,79) = 280,19 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоловенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 6 379,70 грн., пеня в розмірі 249,72 грн., 17% річних -280,19 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвікс" (код ЄДРПОУ 23726415, місцезнаходження: 02166, м. Київ, пр. Лісний, 28) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Поляков" (код ЄДРПОУ 32268131, місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Чехова, б. 41) 6 379 (шість тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. основного боргу, 280 (двісті вісімдесят) грн. 19 коп. -17% річних, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 72 коп. -пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік