Рішення № 26285162, 20.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8038-2012 20.09.12Господарський суд міста Києва колегіально у складі судді Ягічевої Н.І. (головуюча), судді Літвінова М.Є., Мандичев Д.В.

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітан», м.Київ

про: стягнення 66 116,30 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Солод Р.Р. (за довіреністю №06/09 від 06.09.2012р.);

від Відповідача -не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітан», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 26 765, 96 грн., інфляційних нарахувань у розмірі -67,10 грн., пені у розмірі -36 308,22 грн., штрафу у розмірі -2676,60 грн. та 3% річних у розмірі -298,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 12.07.2012р.

12.07.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 29.06.2012р., підписаний та завірений печатками з боку обох сторін, Витяг з ЄДРПОУ станом на 10.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача та банківські виписки щодо здійснення Відповідачем часткової оплати.

В судовому засіданні 12.07.2012р. представник Позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 22.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.08.2012р. було оголошено перерву до 30.08.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.08.2012р. від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, останній визнав заборгованість частково у сумі 7 452,50 грн. в решті позовних вимог просив суд відмовити. Крім того Відповідач надав для залучення до матеріалів справи докази направлення відзиву Позивачу та копію акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2012р. підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін на суму 7 452,50 грн.

В судовому засіданні 30.08.2012р. було оголошено перерву до 06.09.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.09.2012р. від Відповідача надійшли клопотання про витребування у Позивача оригіналів накладних на повернення № С12-0445 від 30.03.12 на суму 1 679,80 грн.; №С 12-0103 від 30.03.12 на суму 1 671,89 грн.; № С11-0025 від 30.03.12 на суму 703,84 грн.; № С 10-0297 від 30.03.12 на суму 105,36 грн.; № С01-00038 від 30.03.12 на суму 100,25 грн.; №С 08-0425 від 30.03.12 на суму 150,47 грн.; прибуткову накладну № С-00110 та Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2012 року.

06.09.2012р. від Позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі -22 285,96 грн., пеню у розмірі -40 523,42 грн., 3% річних у розмірі -402,12 грн. та інфляційні нарахування у розмірі - -57,97 грн., а всього 63 153,53 грн.

Суд приймає до уваги наданий Позивачем розрахунок позовних вимог, проте не розглядає його як заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний уточнений розрахунок не містить волевиявлення Позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. відкладено розгляд справи для вирішення питання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. зобов'язано Позивача на підставі ст.38 Господарського процесуального кодексу України надати накладні на повернення № С12-0445 від 30.03.12 на суму 1 679,80 грн.; №С 12-0103 від 30.03.12 на суму 1 671,89 грн.; № С11-0025 від 30.03.12 на суму 703,84 грн.; № С 10-0297 від 30.03.12 на суму 105,36 грн.; № С01-00038 від 30.03.12 на суму 100,25 грн.; №С 08-0425 від 30.03.12 на суму 150,47 грн.; прибуткову накладну № С-00110 та Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2012 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: Ягічева Н.І. (головуюча), Літвінова М.Є., Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Ягічева Н.І. (головуюча), Літвінова М.Є., Любченко М.О., призначено справу до розгляду на 20.09.2012р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.09.2012р. змінено колегію суддів на: Ягічева Н.І. (головуюча), Літвінова М.Є., Мандичев Д.В. у зв'язку з великою навантаженістю судді Любченко М.О.

20.09.2012р. від Позивача надійшло клопотання про залучення доказів по справі, а саме: копію акту звіряння взаємних розрахунків з 01.01.12р. по 29.06.2012р. підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін на суму 22 285,96 грн. в трьох екземплярах та копію накладної на повернення № 11 від 29.03.2012р. в трьох екземплярах.

В судовому засіданні 20.09.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір № 68/11 від 01.07.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник поставляє, а Покупець приймає і зобов'язується сплатити на умовах, визначених даним догові товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товар Постачальника до Покупця, і є невід'ємною частиною цього Договору. Сукупність всіх сум, вказаних в наклади поставлений товар є ціною цього Договору.

Згідно до п. 3.3 Договору, Покупець зобов'язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж 45 (сорок п'ять ) календарних д моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на р/р Постачальника.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що в разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі 1% від заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012р. (п.6.1 Договору).

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар за накладними: № С11-0105 від 03.11.11на суму 1 443,58 грн. №С11-0447 від 17.11.11 на суму 1 433,70 грн., № С11-0507 від 21.11.11на суму 3 670,69 грн. № С11-0710 від 28.11.11 на суму 976,90 грн., №С12-0103 від 02.12.11на суму 6 208,34 грн. № С12-0445 від 15.12.11 на суму 5 226,66 грн., №С12-0665 від 23.12.11 на суму 2 996,74 грн., №С01-00038 від 04.01.12 на суму 3 092,00 грн., № С01-00253 від 13.01.12 на суму 976,90 грн., №С01-00581 від 27.01.12 на суму 740,45 грн.

В порушення умов Договору, Відповідач не повністю оплатив поставлений товар.

Судом встановлено, та підтверджено Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 29.06.2012р., який підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін без заперечень та зауважень, що заборгованість Відповідача перед Позивачем з урахуванням часткової оплати та повернення товару становить 22 285,96 грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач визнав заборгованість частково у загальному розмірі 7 452,50 грн., про що зазначив у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №68/11 від 01.07.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п.3.2 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Товар протягом 21 (двадцять один) календарних днів з дати постачання Товару, вказаній в видатковій накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок (вказаний у розділі 9 Договору) Хмельницької філії Постачальника, якою була здійснена поставка.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар за накладними: № С11-0105 від 03.11.11на суму 1 443,58 грн. №С11-0447 від 17.11.11 на суму 1 433,70 грн., № С11-0507 від 21.11.11на суму 3 670,69 грн. № С11-0710 від 28.11.11 на суму 976,90 грн., №С12-0103 від 02.12.11на суму 6 208,34 грн. № С12-0445 від 15.12.11 на суму 5 226,66 грн., №С12-0665 від 23.12.11 на суму 2 996,74 грн., №С01-00038 від 04.01.12 на суму 3 092,00 грн., № С01-00253 від 13.01.12 на суму 976,90 грн., №С01-00581 від 27.01.12 на суму 740,45 грн.

В порушення умов Договору, Відповідач не повністю оплатив поставлений товар.

Судом встановлено, та підтверджено Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 29.06.2012р., який підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін без заперечень та зауважень, що заборгованість Відповідача перед Позивачем з урахуванням часткової оплати та повернення товару становить 22 285,96 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом а й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 29.06.2012р., який підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін без заперечень та зауважень, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 22 285,96 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 3.4. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що в разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі 1% від заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Судом встановлено, що Позивачем розраховано суму пені у разі затримки оплати товару на підставі п.3.4 Договору, а саме у розмірі 1% від суми заборгованості, що складає 40 523,42 грн.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція підтримується й Вищим Господарським судом України, про що зазначено в Інформаційному листі від 27.02.2012р. № 01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів».

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 799,00 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару більш ніж на 30 днів, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2 676, 60грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 07.06.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 298,42 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі - 67,10 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 67,10 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

Крім того, судом встановлено, що розмір судового збору сплачений Позивачем при поданні позову до суду, перевищує розмір, який підлягає сплаті, а отже суд приходить до висновку про повернення надмірно сплаченого судового збору Позивачу, про що приймає відповідну ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Київ (код ЄДРПОУ: 35877773) задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітан», м.Київ (код ЄДРПОУ: 32461798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Київ (код ЄДРПОУ 35877773) основний борг у розмірі -22285,96 грн., пеню у розмірі -799, 00 грн., штраф у розмірі -2 676,60грн.. 3% річних у сумі -298,42 грн. та інфляційні нарахування у сумі -67,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітан», м.Київ (код ЄДРПОУ: 32461798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соммельє», м.Київ (код ЄДРПОУ 35877773) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя (головуюча) Н.І. Ягічева

Суддя М.Є.Літвінова

Суддя Д.В. Мандичев