Рішення № 26285030, 26.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/10986-2012

26.09.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Якубовській О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Зодчий”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Наша справа”

про стягнення 293439,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Зодчий”, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Наша справа” про стягнення 293439,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним в період з 01.07.2008 року по 31.05.2010 року за накладними було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3533625,48 грн. та існування у відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 293439,86 грн.

До судового засідання, що відбулось 26.09.2012 року, позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі на підставі поданих документів.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з’явився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутої між Товариством з обмеженою відповідальністю “Зодчий” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД “Наша справа” домовленості в період з 01.07.2008 року по 31.05.2010 року, позивачем було відвантажено відповідачу, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 3533625,45 грн.

Наведені обставини підтверджуються виданими позивачем відповідачу видатковими накладними: від 02.07.2008 року, 14.07.2008 року, 22.07.2008 року, 31.07.2008 року, 05.08.2008 року, 09.08.2008 року, 14.08.2008 року, 22.08.2008 року, 01.09.2008 року, 04.09.2008 року, 12.09.2008 року, 16.09.2008 року, 25.09.2008 року, 29.09.2008 року, 10.10.2008 року, 13.10.2008 року, 20.10.2008 року, 27.10.2008 року, 29.10.2008 року, 10.04.2009 року, 16.04.2009 року, 21.04.2009 року, 05.05.2009 року, 07.05.2009 року, 14.05.2009 року, 28.05.2009 року, 09.06.2009 року, 19.06.2009 року, 30.06.2009 року, 30.06.2009 року, 06.07.2009 року, 15.07.2009 року, 24.07.2009 року, 27.07.2009 року, 07.08.2009 року, 17.08.2009 року, 25.08.2009 року, 07.09.2009 року, 31.05.2010 року.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене та зважаючи на обставини справи, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, які містять підписи представників сторін та скріплені печатками останніх.

Проте, відповідачем свої зобов’язання щодо оплати товару, отриманого у позивача за зазначеними вище видатковими накладеними в період з 01.07.2008 року по 31.05.2010 року, були виконані лише частково та внаслідок несплати в повному обсязі відповідачем заборгованості з оплати товару, , у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 293439,86 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

23.04.2012 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію про стягнення боргу, яка містить вимогу до відповідача щодо оплати в семиденний термін заборгованості за поставлений товар на суму 293439,86 грн.

Проте, наведена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 293439,86 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 293439,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 205, 525, 526, 599, 629, 655, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Зодчий” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Наша справа” про стягнення 293439,86 грн. –задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Наша справа” (04014, и. Київ, пров. Попова, 5/61, ЄДРПОУ 34345165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зодчий” (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул.. Червоноармійська, 9, ЄДРПОУ 13331945) заборгованість в розмірі 293439,86 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 5868,80 грн.

В судовому засіданні 26.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 01.10.2012р.

Суддя С.А. Гончаров