Рішення № 26284509, 27.09.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.2012Справа №5002-23/2559-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс», м. Одеса

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Чисте місто», м. Сімферополь

про стягнення 45 191,16 грн.

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

Від відповідача - Корчевний О.В., довіреність № 194 від 30.12.11, представник

Від позивача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» про стягнення суми основного боргу в розмірі 40 557,90 грн., пені в розмірі 3 143,24 грн., 3% річних в розмірі 1 043,87 грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 446,15 грн.

Крім того, матеріали позовної заяви містять вимоги позивача у порядку статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою від 13.09.2012р. у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте від нього надійшов відзив на позов, в якому він заперечує проти стягнення 3% річних, оскільки вважає, що договором передбачений інший розмір відповідальності, а саме у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

встановив:

01.08.2011 р. між Кримським республіканським підприємством «Чисте місто» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) №42/08, згідно п. 1.1 якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати послугу з вивезення твердих побутових відходів контейнерним методом, утворених в місцях стихійних звалищ на території м. Сімферополя, відповідно до затвердженої дислокації та графіку вивезення (Додаток 1), а Замовник - прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору вартість послуг за вивезення та захоронения на полігоні ТПВ складає: за 1 куб./м - 35,10 грн.

Оплата, згідно з п. 4.2 Договору, щомісяця здійснюється Замовником не пізніше 15-го числа місяця, наступного за тим, у якому надаються послуги.

Послуги за договором виконувались у серпні 2011 р., що підтверджується Актами виконаних робіт, підписаних обома Сторонами.

Загалом, було надано послуг на суму 99 578, 70 грн.

У свою чергу, Замовник всупереч п. 3.3 Договору, неналежним чином виконував свої обов'язки з оплати наданих послуг і розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, що спричинило поточну заборгованість перед Виконавцем.

Так, Замовник розрахувався за надані послуги на суму 59 020, 80 грн.

Таким чином, внаслідок порушення зобов'язань з належної оплати послуг заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 24.07.2012 р. становить 40557, 90 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач не оплатив заборгованість за договором у розмірі 40 557,90 грн. Таким чином з відповідача підлягає стягненню 40 557,90 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 Договору, у випадку порушення Замовником установлених даним Договором термінів оплати послуг (робіт) Виконавця, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути 3 143,24 грн. пені за період з 16.09.2011р. по 15.03.2012р., яка розрахована вірно та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 1 043,87грн. 3% річних за період з 16.09.2011р. по 15.03.2012р., та 446,15 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи відповідача, що позивач неправомірно застосував додаткові санкції у вигляді 3% річних за мотивами, що в договорі зазначені санкції за несвоєчасну оплату наданих послуг, не можуть бути прийняти до уваги, тому що до штрафних санкцій відповідно до ст.549 ЦК України відносяться неустойка, штраф, пеня. Індекс інфляції та річні не є штрафної санкцією та підлягають стягненню в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України незалежно від наявності цих умов у договорі.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Повне рішення складене 02.10.2012 р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Чисте місто» (вул. О. Невського, 4, м.Сімферополь, АРК, 95000; п/р 26001200101291 в Сімферопольському відділенні №2 АТ «КБ «Союз», МФО 380515, ідентифікаційний код 37703942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раф-Плюс» (вул. Ковалевського, 30а, м.Одеса, 65029; п/р 26004313717 в ПАТ «Акціонерний банк «Південний», м.Одеса, МФО 328209, ідентифікаційний код 31185987) 40 557,90 грн. основного боргу, 3 143,24 грн. пені, 1 043,87грн. 3% річних, 446,15 грн. інфляційних втрат та 1609,50грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.О. Доброрез