Постанова № 26283774, 03.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 17/38

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.Г.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. (головуючий суддя: Ломовцева Н.В., судді: Приходько І.В., Скакун О.А.)на рішенняГосподарського суду Донецької області від 11.01.2012 р. (суддя Матюхін В.І.)у справі№ 17/38 Господарського суду Донецької областіза позовомДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аріс"прозобов'язання поставити вугілля на суму 358.237,60 грн. та стягнення 72.363,99 грн.,за участю представників позивачане з'явились,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс" про зобов'язання виконати умови договору та стягнення з відповідача 72.363 грн. 99 коп., в т.ч. пеня у сумі 47.287 грн. 36 коп. та штраф у сумі 25.076 грн. 63 коп.

Заявою від 17.03.2010 р. № 18/130 позивач уточнив позовні вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просив зобов'язати відповідача виконати умови договору № 27-7/09/683 від 14.09.2009 р. в частині постачання побутового вугілля марки АМ (13-25) ТУ-У-10.1-23472138-113-2003 в кількості 630,7 тон, за ціною 568,00 грн. за тону вугілля та стягнути 72.363 грн. 99 коп., з яких 47.287 грн. 36 коп. пені та 25 076 грн. 63 коп. штрафу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.01.2012 р. у справі № 17/38, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" в дохід Державного бюджету України 3.497 грн. 38 коп. державного мита.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до місцевого суду на новий розгляд.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 43, 47 ГПК України, ст. 631 ЦК України, ст. 180 ГК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо невиконання позивачем процедури надіслання відповідачу заявки, судами не було враховано та не надано оцінки копії претензії, якою позивач просив відповідача виконати умови договору та сплатити за недопоставку товару та штрафні санкції. Крім того, заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що відповідач фактично відмовляється від поставки вугілля відповідно до умов договору, тоді як постачання вугілля було частково здійснено ним після отримання заявки.

Виходячи з наведеного, скаржник вважає, що з боку відповідача мала місце одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники учасників судового процесу не з'явились. Однак, беручи до уваги те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, відсутність клопотань про продовження строку розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників учасників судового процесу.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.09.2009 р. Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" було проведено тендер на постачання вугільної продукції. За результатами проведених відкритих торгів на підставі тендерної пропозиції та згідно з Акцептом від 04.09.2009 р. № 27-14/1187 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріс" було визнано переможцем, внаслідок чого 14.09.2009 р. між Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (далі - покупець) та Товариством з обмеженого відповідальністю "Аріс" (далі - постачальник) було укладено договір № 27-7/09/683 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і сплатити вугільну продукцію (далі -товар) по найменуванню, цінам та у кількості, вказаними в додатку № 1 (Специфікації №1), що є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією № 1 на постачання вугілля побутового визначено його найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та загальна сума.

Згідно з п. 2.3 договору поставка здійснюється протягом 10-ти днів з дати відправлення письмової заявки покупця, якщо інше не обумовлено в додатку окремо.

В редакції наданого відповідачем договору № 27-7/09/683 від 14.09.2009 р. визначений термін поставки - 15 днів з дати відправлення письмової заявки покупця, якщо інше не обговорено в додатку окремо.

Пунктом 3 специфікації № 1 до договору визначено, що поставка товару здійснюється тільки на підставі письмової заявки покупця протягом 10-ти днів з дати відправлення письмової заявки.

Згідно з п. 4.1 договору покупець проводить розрахунок за товар в національній валюті України, враховуючи планування безперервного і ритмічного характеру поставок товару сторони дійшли згоди встановити наступну періодичність оплати товару: оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30-ти днів з моменту прийняття товару на складі покупця та дати підписання акта прийому передачі товару.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за непостачання, несвоєчасне постачання або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення постачання, а за прострочення більш 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині виконання зобов'язань зі здійснення фінансових розрахунків -до повного їх виконання.

Відповідно до п. 10.5 договору будь-які зміни і доповнення до цього нього мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені письмово і підписані обома сторонами. Всі виправлення до цього договору, специфікації, додатки, додаткові угоди, документи, пов'язані з виконанням цього договору і т.п., мають силу тільки в тому разі, якщо вони завірені підписами та печаткою уповноважених представників обох сторін. Сторони визнають, що документи, передані факсимільним зв'язком, мають юридичну силу у випадку, якщо протягом 15 робочих днів будуть підтверджені оригіналом, за винятком робочого листування.

Як вказує позивач, 15.09.2009 р. ним було направлено факсом на адресу відповідача заявку № 20/9-1564, відповідно до якої він просив поставити у вересні 2009 року за договором № 27-7/09/683 від 14.09.2009 р. та специфікацією № 1 вугілля побутове, і зазначене відповідає умовам договору, а саме його п. 2.3.

Відповідач 28.09.2009 р. за накладною № 618 здійснив постачання вугілля в кількості 119,3 тон, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2009 р., яке позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 5092 від 05.10.2009 р.

Позивач звернувся з вимогою про зобов'язання відповідача виконати умови договору № 27-7/09/683 від 14.09.2009 р. в частині постачання побутового вугілля марки АМ (13-25) ТУ-У-10.1-23472138-113-2003 в кількості 630,7 тон, за ціною 568,00 грн. за тону вугілля.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як зазначалось вище, п. 10.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині виконання зобов'язань по здійсненню фінансових розрахунків, до повного їх виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога про зобов'язання відповідача виконати умови договору № 27-7/09/683 від 14.09.2009 р. в частині постачання побутового вугілля не може бути задоволена, оскільки позивач має право вимагати виконання договору в межах його дії, а із спливом строку дії договору він не позбавлений права звертатися до суду щодо наслідків порушення його умов.

Судами також встановлено, що посилання позивача на поставку вугільної продукції відповідачем саме на підставі заявки № 20/9-1564 від 15.09.2009 р. є безпідставним, оскільки докази направлення вказаної заявки в матеріалах справи відсутні, а відповідач проти отримання останньої заперечує.

Також є безпідставним посилання скаржника на п. 2.3 договору, оскільки позивач в порушення умов п. 10.5 договору не направив відповідачеві оригінал заявки на поставку вугілля протягом 15 робочих днів (і до закінчення дії договору), тобто не підтвердив її факсовий примірник. Твердження скаржника про те, що заявку не потрібно підтверджувати оригіналом, є необґрунтованим, оскільки за умовами спірного договору документом, з яким пов'язується виконання його умов, є саме оригінал заявки, що передбачено п. 10.5 договору.

Крім того, судами встановлено, що претензія № 18/1156 від 03.12.2009 р. та лист ТОВ "Аріс" № 1898 від 21.10.2009 р. не підтверджують виконання договору саме відповідно до його умов.

Згідно зі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлений договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Таким чином, позивач не довів, що саме з вини відповідача не було поставлено побутове вугілля марки АМ (13-25) у кількості 630,7 тон за ціною 568,00 грн. за тону (на загальну суму 358.237, 60 грн.), а тому вимоги про стягнення пені у сумі 47.287 грн. 36 коп. та штрафу у сумі 25.076 грн. 63 коп. також задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.01.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. у справі № 17/38 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. ПрокопаничсуддіАлєєва І.В. О.О. Євсіков