Постанова № 26281688, 19.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р. справа №2а-9574/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Малахової Н.В.,

представника відповідача - Подобайло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000552201 та №0000562201 від 06.06.2012 року. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" (далі ТОВ "Мегаполіс+"), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32335307, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини доказуванню не підлягають.

З 24.04.2012 року по 28.04.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Мегаполіс+" (ідентифікаційний код -32335307) з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Сапсан" (ідентифікаційний код -31092608) за квітень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Сапсан" від 10.05.2012 року №713/22-106/32335307, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Мегаполіс+" з ПП "Сапсан" за квітень 2011 року;

- п.п. 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 39204,00 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 34091,00 грн.

06.06.2012 року з посиланням на даний акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення №0000562201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34092 грн.00 коп., з яких за основним платежем -34091грн., за штрафними (финансовими санкціями) 1грн. та податкове повідомлення-рішення №0000552201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 39204грн.00коп., з яких за основним платежем -39204грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 10.05.2012 року №713/22-106/32335307 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Мегаполіс+" п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ, та п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми валових витрат за квітень 2011 року за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ показників складених ПП "Сапсан" первинних документів за нікчемними правочинами.

В ході розгляду справи судом встановлено, а представником відповідача визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неможливість проведення контрагентом позивача -ПП "Сапсан" господарської діяльності, котрі відображені в акті перевірки від 19.08.2011 року №3762/2305/31092608.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 10.05.2012 року №713/22-106/32335307, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 26.01.2011 року між позивачем, ТОВ Мегаполіс+»(в якості генпідрядника), та ПП «Сапсан»(в якості субпідрядника) було укладено письмовий правочин у формі договору №26/01-2011-С, предметом якого є виконання електромонтажних, будівельних та ремонтних робіт на об'єктах Генпідрядника. 26.01.2011 р. між позивачем, ТОВ "Мегаполіс+" (в якості замовника), та ПП "Сапсан" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №26/01-2011-М, предметом якого є представлення для виконання робіт по реконструкції сітей зовнішнього освітлення спецтехніки.

Підприємство виконавець робіт ПП "Сапсан", знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100309202 від 10.11.2010 року, також знаходилось за місцем реєстрації та перебувало в реєстрі.

Надаючи оцінку вищенаведеним правочинам за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ПП "Сапсан" податкові накладні №208 від 30.04.2011 року на суму 25754,36 грн. (в т.ч. ПДВ 4292,39грн.), №209 від 30.04.2011р. на суму 16634,08грн. (в т.ч. ПДВ 2772,35грн.), №210 від 30.04.2011р. на суму 3527,53грн. (в т.ч. ПДВ 587,92грн.) №211 від 30.04.2011р. на суму 17220,04грн. (в т.ч. ПДВ 2870,01грн.), №212 від 30.04.2011р. на суму 5880,90грн. (в т.ч. ПДВ 980,15грн.), №203 від 30.04.2011р. на суму 52041,60грн. (в т.ч. ПДВ 8673,60грн.), №204 від 30.04.2011р. на суму 32646,70грн. (в т.ч. ПДВ 5441,12грн.), №205 від 30.04.2011р. на суму 7483,54грн. (в т.ч. ПДВ 1247,26грн.), №206 від 30.04.2011р. на суму 32162,40грн. (в т.ч. ПДВ 5360,40грн.), №207 від 30.04.2011р. на суму 11193,90грн. (в т.ч. ПДВ 1865,65грн.) на загальну суму 204545,05 (в т.ч. ПДВ 34090,85грн.), а також складені між ТОВ «Мегаполіс+»та ПП «Сапсан»довідки по вартість виконаних будівничих робіт ф №КБ-3, специфікації, акти приймання виконаних робіт ф №КБ-2 за квітень 2011 р. на суму 25754,36грн. (в т.ч. ПДВ 4292,39грн.), на суму 16634,08грн. (в т.ч. ПДВ 2772,35грн.); на суму 3527,80грн. (в т.ч. ПДВ 1139,0грн.), суму 17220,04грн. (в т.ч. ПДВ 2870,01грн.); на суму 5880,90грн. (в т.ч. ПДВ 980,15грн.); на суму 52041,60грн. (в т.ч. ПДВ 8673,6грн.); на суму 7483,54грн. (в т.ч. ПДВ 1247,26грн.); на суму 11193,90грн. (в т.ч. ПДВ 1865,65грн.), на суму 32646,70грн. (в т.ч. ПДВ 5441,12грн.), на суму 32162,40грн. (в т.ч. ПДВ 5360,40грн.) (приєднані до матеріалів справи а.с. 67-139).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученнями №32 від 21.04.2011 року на суму 69016,91 грн. та №33 від 21.04.2011 року на суму 135528,14 грн. (а.с. 114).

Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ТОВ "Мегаполіс+" втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Отримання робіт за договором №26/01-2011-С від 26.01.2011 року та отримання спецтехніки за договором №26/01-2011-М від 26.01.2011 року було необхідно ТОВ "Мегаполіс+" для виконання зобов`язань за договорами №149 від 08.12.2010 року, № 150 від 08.12.2010 року, № 151 від 08.12.2010 року, № 157 від 08.12.2010 року, №158 від 08.12.2010 року та №142 від 15.09.2011 року якій укладено між позивачем, як виконавцем, та основним замовником -Департаментом комунального господарства Харківської міської ради.

ТОВ "Мегаполіс+" свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актами прийомки виконаних робіт Ф КБ-2, довідками про вартість робіт Ф КБ-3, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, кошторисними розрахунками, податковими накладними (приєднані до матеріалів справи а.с. 67-117, 124-141, 149-171, 179-199, 207-229, 238, т. 2 а.с. 1-19).

Наведене підтверджує подальше використання робіт отриманих від ПП "Сапсан" у господарської діяльності позивача.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва у спірних правовідносинах, невикористання робіт в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст. ст. 2, 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках акту, складеного ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -ПП Сапсан», а саме: від 19.08.2011 року №3762/2305/31092608, де відображені судження ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова про відсутність у згаданого контрагента можливості провадити господарську діяльність.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ Київського району м. Харкова Харківської області ДПС про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова акті документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, відповідно до Наказу від 22.04.2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

До того ж в матеріалах справи містяться постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року по справі №2а-12305/11/2070 (а.с. 53-56) та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 року (а.с. 57-59), зі змісту яких вбачається, що ПП "Сапсан" звернулось з позовом про скасування наказу та визнання неправомірними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі якої складено акт від 19.08.2011 року №3762/2305/31092608.

Зазначеною постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року по справі №2а-12305/11/2070 підприємства позов задоволений, скасований наказ та визнані неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення перевірки на підставі якої складено акт від 19.08.2011 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 року по справі №12305/11/2070 про скасування наказу та визнання неправомірними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі якої складено акт від 19.08.2011 року №3762/2305/31092608 постанову Харківського окружного адміністративного суду залишено без змін.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Сутність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ "Мегаполіс+". Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ "Мегаполіс+" п.138.8.1 п.138.8 ст.138 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000552201 та №0000562201 від 06.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс+" судовий збір у розмірі 732.96 грн. (сімсот тридцять дві гривні дев'яносто шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26 вересня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.