Постанова № 26281540, 24.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. справа №2а- 8440/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001021720 від 09.07.2012 року. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий адміністративний позов та просив задовольнити його.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав викладених в письмових запереченнях які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) (далі позивач), зареєстрований Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 04.07.2006 року за №24800000000063570 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 04.07.2006 року.

З 11.06.2012 року по 18.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "Костарика-10" (код ЄДРПОУ 37365226) у червні, серпні, жовтні, листопаді 2011 року, ТОВ "Металург-2010" (код ЄДРПОУ 37365818) у грудні 2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №1136/1720/НОМЕР_1 від 22.06.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п.5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Костарика-10" у червні, серпні, жовтні, листопаді 2011 року на суму 139164,00 грн., з ТОВ "Металург" у грудні 2011 року на суму 33560,00 грн.;

- ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 35039,50 грн. (28787,00 грн. - за основним платежем, 6252,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі зазначеного висновку, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001021720 від 09.07.2012 року, за платежем: податок на додану вартість, з яких за основним платежем - 28787,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6252,50 грн.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи між позивачем та ТОВ "Костарика-10" було укладено договір постачання №01/04-2011 від 01.04.2011 року. Відповідно до умов договору №01/04-2011 постачальник - ТОВ "Костарика-10" зобов'язується поставити, а покупець - ФОП ОСОБА_3 прийняти продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар). Найменування товару, його кількість, загальна сума кожного постачання та строки поставки визначаються на підставі Специфікацій покупця, затвердженими продавцем, та котрі являються невід'ємною частиною даного договору. На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем надані до суду первинні документи, а саме: накладні витрат №270 від 01.06.2011 року, №505 від 01.08.2011 року, №1008 від 01.11.2011 року, видаткова накладна №825 від 01.10.2011 року, податкові накладні від 01.06.2011 року №0106007, від 01.08.2011 року №108002, від 01.10.2011 року №11001, від 01.11.2011 року №111003, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки (а.с. 55-72).

Також між позивачем та ТОВ "Металург-2010" було укладено договір постачання №22 від 30.11.2011 року. Відповідно до умов договору постачальник - "Металург-2010" зобов'язується поставити, а покупець - ФОП ОСОБА_3 прийняти та сплатити металообробний інструмент. На виконання вищезазначеного договору ТОВ "Металург-2010" поставило товар позивачу в повному обсязі, що підтверджується документами, а саме: накладними витрат №0112-21 від 01.12.2011 року, податкова накладна від 01.12.2011 року №22, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, оригінали банківських виписок (а.с. 55-72).

Підприємство виконавець робіт ТОВ "Костарика-10", знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво №100306569 від 21.10.2010 року, також знаходилось за місцем реєстрації та перебувало в реєстрі (а.с. 39-43).

Підприємство виконавець робіт ТОВ "Металург-2010", знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видано відповідне свідоцтво №100308705 від 08.11.2010 року, також знаходилось за місцем реєстрації та перебувало в реєстрі. (а.с. 50-53).

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

До того ж в матеріалах справи містяться постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі №2а-7985/11/2070 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року, зі змісту яких вбачається, що ТОВ "Костарика-10" звернулось з позовом про скасування наказу та визнання неправомірними дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі якої складено акт від 17.05.2011 року №662/18-011.

Зазначеною постановою Харківського окружного адміністративного суду позов від 21.09.2011 року по справі №2а-7985/11/2070 підприємства задоволений, скасований наказ та визнані неправомірними дії ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення перевірки на підставі якої складено акт від 17.05.2011 року №662/18-011. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року справу за №7985/11/2070 про скасування наказу та визнання неправомірними дій ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі якої складено акт від 17.05.2011 року №662/18-011 постанову залишено без змін.

Оцінивши вищенаведені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки від 22.06.2012 року на той факт, що директор ТОВ "Костарика-10" ОСОБА_4 підтвердив безпосереднє відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності, але реальність виконання функцій керівника не вбачається, що кількість працюючих на підприємстві складає одну особу, а також те, що директор ТОВ "Металург-2010" взагалі не обізнаний про діяльність підприємства - не є доказом порушення з боку позивача норм чинного законодавства щодо оформлення первинних документів за договорами постачання №01/04-2011 та №22.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від повного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Щодо факту перевезення товару, тобто реальності господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, суд зазначає наступне. В матеріалах справи міститься пояснення позивача, про те, що позивач по взаємовідносинах з ТОВ "Костарика-10" товар - (інструмент в асортименті) приймав особисто, що підтверджується приєднаними до справи копіями накладних. Вказаний товар (інструмент), він завантажував та розвантажував також особисто та транспортував інструменти на особистій машині HYNDAI TUCSON НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 93). Інструмент був особисто отриманий: н/в №270 від 0.06.2011 року на загальну суму 22685,82 грн.; н/в №505 від 01.08.2011 року на загальну суму 45694,62 грн.; н/в №825 від 01.120.2011 року на загальну суму 22319,40 грн.; н/в №1008 від 01.11.2011 року на загальну суму 48463,80 грн., відповідно до накладних які приєднані до матеріалів справи.

Щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Металург-2010", відповідно до пояснень позивача суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що інструменти отримував також особисто та завантажував та розвантажував його також особисто та транспортував позивач інструменти на особистій машині HYNDAI TUCSON НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 93). Отриманий інструмент був реалізований позивачем таким покупцям, як: ПАТ "Лебединський завод поршневих колец" відповідно до договору №9 від 10.01.2011 року, ПАТ "Нововолинський литейний завод" відповідно до договору №2 від 10.01.2011 року, ВАТ "Ів.Франк.ЛРЗ" відповідно до договору №42/11 від 26.01.2011 року, ТОВ "Новокаховський єлектромеханіческий завод" відповідно до договору №3 від 10.01.2011 року, ЗАТ "Лозовской завод "Трактородеталь" відповідно до договору №4 від 10.01.2011 року, ТОВ "Павлоградський завод технологического оборудования" відповідно до договору №15 від 05.04.2011 року.

Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Костаріка-10", та ТОВ "Металург-2010", понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, використання отриманих товарів для подальшої оптової реалізації позивача, що зумовлює відсутність підстав для висновку про невідповідність закону вчинених за зазначеними договорами господарських операцій.

Виходячи з приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушення вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів / послуг.

За змістом п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2 Порядку № 969 податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

В п. 5 Порядку №969 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Приписи вищезазначених норм узгоджуються з положеннями п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції які діяла на момент виникнення спірних правовідносин) згідно якого, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджена податковою накладною.

Щодо порушення позивачем п.5 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Костарика-10" у червні, серпні, жовтні, листопаді 2011 року на суму 139164,00 грн., з ТОВ "Металург" у грудні 2011 року на суму 33560,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, суд вважає, що відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, договори укладені між контрагентами позивача ТОВ "Костарика-10" та ТОВ "Металург-2010", а також податкові накладні, виписані по вказаним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги а. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001021720 від 09.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 350.40 грн. (триста п'ятдесят гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 01 жовтня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.