Постанова № 26281356, 04.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. № 2а-4375/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Карпій А.М.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Техарм»до Державної податкової інспекції (надалв ДПІ) у Галицькому районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Техарм»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2011 року за №0002362321, №0002352321 та №0002342321.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом замінено ДПІ у Галицькому районі м.Львова на його правонаступника ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позивач в позовній заяві стверджує, що оскільки до перевірки були представлені прихідні документи на всі придбані товари та надано пояснення щодо використання таких товарно-матеріальних цінностей в межах господарської діяльності підприємства, перевіряючи ми безпідставно не взято уваги такі первинні документи без належного обґрунтування чи викладення будь-яких аргументів з цього приводу в акті перевірки. Дані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що ним правомірно включено до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову стверджує, що під час перевірки було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а відтак висновки органу державної податкової служби, які викладені в акті перевірки, та прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та законними.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Техарм»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт від 06.12.2011 року за №4488/23-209/19332733 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 року:

- за №0002352321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17653 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -14826 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2827 грн. 00 коп.;

- за №0002342321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств 151303 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -132798 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -18505 грн. 00 коп.;

- за №0002362321, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 43495 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.1.23, 1.32 ст.1, п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції від 22.05.1997 року за №283/87-ВР, із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 132798 грн. 00 коп.;

- порушення п.1.7 ст.1, підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.4.1, підп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14826 грн. 00 коп. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 43495 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами -ТзОВ «Версант», ПП «Бізнесгруп», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «П'ятий фактор», ТзОВ «Пазкар Маркетинг Україна», ТзОВ «Карєркан-Плюс».

Висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на тому, що господарські операції з вищенаведеними контрагентами безпідставно віднесені платником податків до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки інформація зазначена в первинних документах (видатково-прибуткових накладних) про здійснення господарських операцій є недостовірною з огляду на наступні обставини: не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності , участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

У відповідності до вимог підп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 4.1 та 4.3 ст.4 згаданого Закону передбачено відповідно:

база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг);

для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Аналогічні положення щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість містяться у ст.198 ПК України.

Як передбачено підп 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Продаж товарів, відповідно до положень п.1.31 ст.1 наведеного Закону, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), у відповідності до підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 даного Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Між ТзОВ «Техарм» (покупець) та ТзОВ «Версант», ПП «Бізнесгруп», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «П'ятий фактор», ТзОВ «Пазкар Маркетинг Україна», ТзОВ «Карєркан-Плюс»були укладені усні угоди про постачання товарно-матеріальних цінностей.

В підтвердження обставин укладення таких угод позивачем надано видаткові та податкові накладні.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Так, орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на наступні обставини, що свідчать про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами:

- відповідно до інформації, отриманої від СУ ГУМВСУ у Львівській області, щодо розслідування кримінальної справи №2064, порушеної за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України, в період 2009-2010 років фізичні особи придбали ПП «Версант», ПП «Бізнес груп»та інші суб'єкти підприємницької діяльності з метою проведення незаконних фінансових операцій по проведенню в інтересах третіх осіб безготівкових коштів в сумі понад 100 млн. грн. у готівку, внаслідок чого до бюджету не надійшли податки та обов'язкові платежі, що заподіяло велику шкоду державі;

- згідно з постановою СВ ПМ ДПА у Львівській області від 12.11.2010 року слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області розслідується кримінальна справа №179-0467, за ознаками злочинів, передбачених КК України, в пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Як встановлено розслідуванням, в схемі мінімізації податкових зобов'язань задіяне ПП «Львівкомфортгруп», яке відповідно до даних податкових декларацій тісно пов'язане із фіктивними суб'єктами господарської діяльності, директорами або засновниками є особи, відносно яких розслідується кримінальна справа;

- відповідно до листа ДПІ у м.Дніпродзержинську від 25.11.2011 року ТзОВ «П'ятий фактор»присвоєно стан «8»- до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, остання звітність подана 21.03.2011 року, податкова декларація з ПДВ №34223 (визнано недійсною), свідоцтво платника податків анульовано 19.05.2011 року на підставі внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням;

- ТзОВ «Пазкар Маркетинг Україна»та ТзОВ «Карєркан-Плюс за березень 2011 року не мали необхідних умов для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано лише видаткові та податкові накладні.

В свою чергу, орган державної податкової служби в акті перевірки зазначає, що жодних інших підтверджуючих документів, які б засвідчували фактичне транспортування товарно-матеріальних цінностей, зокрема, хто та яким транспортом здійснював транспортування, які первинні документи підтверджують фактичне транспортування, супровідні документи, які були в наявності при транспортуванні, документів, що підтверджують належну якість та безпеку товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу останніх платником податків не надавалися.

В судовому засіданні засобами доказування не підтверджено реальної зміни майнового стану позивача, а тому ним в порушення наведених норм формувались валові витрати та податковий кредит по згаданих господарських операціях.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств прийняті правомірно, а тому в задоволенні адміністративного належить відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 жовтня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк