Постанова № 26281109, 26.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. № 2а-2995/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костіва М. В.

суддів Хоми О. П.

Кухар Н.А.

за участю секретаря судового засідання Билень Н. С.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: Писарєв О. Ю.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці. Просить суд визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної митної служби України № 549-к від 19 березня 2012 року «Про припинення перебування на державній службі»; поновити її на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці; стягнути з Львівської митниці на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваний наказ є неправомірним. Приводом для його винесення стало подання Львівської митниці, яким було встановлено факти систематичного порушення ОСОБА_4 вимог нормативно-правових актів з питань митної справи, що регламентують порядок здійснення митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. В поданні Львівської митниці зазначено, що ОСОБА_4 випустила за межі території України 03.03.2011р. автомобіль, в порушення вимог п.п.3.6, 3.7 Інструкції і здійснення митного контролю та митного оформлення у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом ДМСУ від 14.12.2010р. №1473, не перевірено умов транзиту та не прийнято рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил, та у порушення вимог ст.363 МК України не складено протокол про порушення митних правил передбачених ст.336 МК України.

З даним висновком позивач не погоджується, оскільки особи, які керували транспортними засобами, були вписані в свідоцтво про реєстрацію ТЗ, користувалися та розпоряджалися ними з дозволу митного органу. Вони не порушили митні правила, а тому були відсутні підстави для складення протоколів. Неправомірним вважає посилання відповідача на порушення вимог п.п.1.4.1, 1.4.2 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, оскільки позивачем було правомірно визначено розмір єдиного збору, а також доплачено єдиний збір по автомобілях.

Окрім того, позивач зазначає, що з 06.03.2012р. і на час звільнення (19.03.2012р.) вона хворіла, перебувала на листку непрацездатності, про що відповідачеві було достеменно відомо. Звільнення під час перебування на лікуванні вважає незаконним.

Такі ж пояснення представник позивача надала у судовому засіданні. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів позов заперечив. Представник Львівської митниці у письмових запереченнях від 11.05.2012р. пояснив, що в ході вибіркового опрацювання документів митного оформлення, яке здійснювалось безпосередньо ОСОБА_4, виявлено факти систематичного порушення ним вимог нормативно-правових актів з питань митної справи. Зокрема, під час здійснення митного контролю та випуску за межі митної території України 3 березня 2011 року транспортного засобу МЕРСЕДЕС БЕНЦ р.н. р.н. НОМЕР_3 під керуванням громадянина-нерезидента ОСОБА_12. ОСОБА_4 не перевірила, що зазначений транспортний засіб був ввезений в Україну іншим громадянином, дозвіл на переміщення транспортного засобу митною територією України в режимі транзит іншому громадянину не видавався і він користувався транспортним засобом неправомірно, що свідчить про порушення митних правил і тягне накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію транспортного засобу. В порушення вимог п.п. 3.6., 3.7. Інструкції і здійснення митного контролю та митного оформлення у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом ДМСУ від 14.12.2010р. №1473, ОСОБА_4 не перевірила умов транзиту та не прийняла рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил, та у порушення вимог ст.363 МК України не склала протокол про порушення митних правил передбачених ст.336 МК України.

Окрім того, відповідач зазначає, що в порушення п.п.1.4.1, 1.4.2 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення позивачем неодноразово здійснювалось митне оформлення та пропуск на митну території України смугами руху «зеленого коридору»транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажо-пасажирських мікроавтобусів. Пропуск цих транспортних засобів по смузі руху «зелений коридор»створює умови для ухилення від оподаткування при ввезені в Україну товарів та сприяє незаконному звільненню від сплати єдиного збору, який передбачений Законом України «Про єдиний збір, якій справляється у пунктах пропуску через державний кордон України». Таким чином, на думку відповідача, позивач систематично порушувала вимоги ст. 1 цього Закону та п. 2 Порядку справлення єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.202р.ю № 1569. Зазначені порушення свідчать про неналежне виконання службових обов'язків та порушення Присяги державного службовця.

Стосовно припинення перебування на державній службі під час тимчасової непрацездатності відповідач вважає, що норми Кодексу законів про працю України на припинення державної служби не поширюються, оскільки це не є звільнення з ініціативи адміністрації.

Аналогічні за змістом усні пояснення представник відповідача надав в судовому засіданні та просить у задоволенні відмовити повністю.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) Суд вимагав від відповідачів докази, які підтверджують їх доводи. В судовому засіданні представник відповідачів заявив, що Суду надано усі докази, що стосуються справи і інших немає, і лише після цього з'ясування фактичних обставин справи було закінчено.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

26 травня 1990 року ОСОБА_4 прийнята на службу в митні органи України. З травня 2010 року перебуває на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення митного поста «Мостиська»Львівської митниці (а.с. 41).

15 червня 1995 року склала Присягу державного службовця (а.с. 39), а 06 травня 2009 року - Урочисте зобов'язання (а.с. 40).

Наказом Львівської митниці від 21 лютого 2012 р. № 273-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування заходів матеріального впливу»встановлено, що посадові особи Львівської митниці допустили порушення п.п.1.4.1, 1.4.2 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення позивачем неодноразово здійснювалось митне оформлення та пропуск на митну території України смугами руху «зеленого коридору» транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажо-пасажирських мікроавтобусів. Серед порушників зазначений ОСОБА_4, а також ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пізніше були зазначені у поданні про припинення державної служби ОСОБА_4, як особи, які здійснювали пропуск транспортних засобів по смузі руху «червоний коридор», що, на думку Львівської митниці було правильним.

Представник позивача пояснила, що в поданні Львівської митниці транспортні засоби, які зазначені, як вантажні та вантажно-пасажирські, насправді відносяться до легкових транспортних засобів, що підтверджується обліковими картками приватних транспортних засобів (НОМЕР_1, НОМЕР_2), наданими ВРЕВ ДАІ у Львівській області, а розбіжності щодо внесення цих транспортних засобів виникли у зв'язку з тим, що вони були переобладнані з «фургона вантажного»у «пасажирський».

Але у випадку виявлення розбіжностей, які були типовими при визначення типу транспортного засобу, вона, як і усі інші працівники Львівської митниці, згадані у цьому наказі, сплатила єдиний збір власними коштами. У довідці за результатами перевірки внесення посадовими особами Львівської митниці до електронних баз даних відомостей про тип транспортних засобів у пунктах пропуску для автомобільного сполучення зазначено, що по 118 транспортних засобів, визначених як вантажний, зафіксовано 1669 випадків внесення їх до ФМ «Журнал ППП»та до ФМ «Диспетчер ЗМК»з зазначенням типу «легковий автомобіль»220 посадовими особами; по 797 транспортним засобам зафіксовано 12681 випадок внесення їх до ФМ «Диспетчер ЗМК» з зазначенням типу «ватажний автомобіль», «тягач», «фургон вантажний»та «фургон вантажно-пасажирський»233 посадовими особами. Усього зафіксовано 289 посадових осіб, що внесли невірну інформацію щодо типу транспортного засобу.

05 березня 2012р. Львівська митниця звернулася до Державної митної служби України з поданням про припинення перебування на державній службі позивача.

У поданні зазначено, що в ході вибіркового опрацювання документів митного оформлення, яке здійснювалось безпосередньо ОСОБА_4, виявлено факти систематичного порушення нею вимог нормативно-правових актів з питань митної справи.

Встановлено, що 3 березня 2011 року ОСОБА_4 здійснила митний контроль та пропуск через митний кордон України з України транспортного засобу МЕРСЕДЕС БЕНЦ р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_12. (місце проживання - Республіка Польща). Водночас, за даними ПІК «Облік транспортних засобів у пунктах пропуску для автомобільного сполучення»вказаний транспортний засіб ввіз на митну територію України 03.03.2011 р. гр. ОСОБА_13 (місце проживання - Республіка Польща Jaslo).

Щодо цього випадку в поданні зазначено, що ОСОБА_4 не перевірила, що зазначені транспортні засоби були ввезені в Україну іншим громадянином, дозвіл на переміщення транспортного засобу митною територією України в режимі транзит цьому громадянину не видавався і він користувався транспортним засобом неправомірно, що свідчить порушення митних правил і тягне накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію транспортного засобу. В порушення вимог п.п. 3.6., 3.7. Інструкції і здійснення митного контролю та митного оформлення у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом ДМСУ від 14.12.2010р. №1473. ОСОБА_4 не перевірила умов транзиту та не прийняла рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил, та у порушення вимог ст.363 МК України не склала протокол про порушення митних правил передбачених ст.336 МК України, внаслідок чого ОСОБА_12 уникнув накладення штрафу або конфіскації.

Окрім того, в поданні зазначено, що в порушення п.п.1.4.1, 1.4.2 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення позивачем неодноразово здійснювалось митне оформлення та пропуск на митну території України смугами руху «зеленого коридору»транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажо-пасажирських мікроавтобусів. В поданні та запереченні Львівської митниці зазначено, що зокрема це мало місце: 19.09.2011р. -пропущено автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1; 20.11.2011р. -автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_2, 17.06.2011р. -автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_4, 20.06.2011 р., 07.07.2011 р. - автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_5.

Відповідач вважає, що пропуск цих транспортних засобів по смузі руху «зелений коридор»створює умови для ухилення від оподаткування при ввезені в Україну товарів та сприяє незаконному звільненню від сплати єдиного збору, який передбачений Законом України «Про єдиний збір, якій справляється у пунктах пропуску через державний кордон України».

Інші посадові особи Львівської митниці (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11) в цей же період здійснювали пропуск цих транспортних засобів смугами руху «червоний коридор».

Таким чином, на думку відповідача, позивач систематично порушувала вимоги ст. 1 цього Закону та п. 2 Порядку справлення єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.202р.ю № 1569. Зазначені порушення свідчать про неналежне виконання службових обов'язків та порушення Присяги державного службовця.

Наказом Державної митної служби України № 549-к від 19 березня 2012 року "Про припинення перебування на державній службі" за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" припинено з 20 березня 2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4Відповідно до довідки Львівської митниці середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4 на день звільнення становила 3530,38 гривень, середньоденна -156,91 грн

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки"(ст. 17 Закону № 3723).

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 11.03.2011р. (реєстраційний № 2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець. Присяга має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону).

Основними обов'язками державних службовців, серед інших, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723). Основні обов'язки державних службовців, які є спільними для всіх службовців, незалежно від посади, яку вони посідають.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну службу" посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Звільняючи позивача з посади, відповідач виходив з того, що позивач в порушення вимог п.п.3.6, 3.7 Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом ДМСУ від 14.12.2010р. №1473 (надалі - Інструкція № 1473) не перевірила умов транзиту та не прийняла рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил, та у порушення вимог ст.363 МК України не склала протокол про порушення митних правил передбачених ст.336 МК України.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 1473:

«У разі вивезення ТЗ, що перебуває на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, посадова особа ПМО перевіряє дотримання умов тимчасового ввезення ТЗ (транзиту) на митну територію України шляхом запиту до ЄАІС Держмитслужби щодо дати в'їзду ТЗ в Україну та вносить відмітку до ЕЖ ППП АСМО «Інспектор-2006»«Перевірено умови тимчасового ввезення (транзиту) ТЗ».

Встановлено порушення умов тимчасового ввезення (транзиту) ТЗ, складено протокол про ПМП від _____ N____:

«Встановлено порушення умов тимчасового ввезення (транзиту) ТЗ, ПМП не встановлено»;

«Встановлено порушення умов тимчасового ввезення (транзиту) ТЗ, складено протокол про ПМО від _____ N____».

Відповідно до п. 3.7. Інструкції № 1473:

«За результатами митного контролю посадова особа ПМО приймає одне з таких рішень про: надання дозволу на пропуск ТЗ через митний кордон України; виведення ТЗ з транспортного потоку для проведення огляду ТЗ та предметів, які у ньому переміщуються; необхідність складання протоколу про ПМП.

Митний контроль вважається закінченим після проставлення посадовою особою ПМО (робоче місце - інспектор «контролю «зеленого коридору») в КТ ЗК відбитка ОНП та надання дозволу на пропуск ТЗ через митний кордон України.»

Умови транзиту визначено Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»від 13.09.2011р.

Ст. 12 цього Закону, яка має назву «Ввезення громадянами транспортних засобів з метою транзиту через територію України», передбачає:

Громадянам-резидентам дозволяється ввозити транспортні засоби з метою транзиту через територію України за умови письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення такими громадянами на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави у сумі податків, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного використання.

Ці положення не поширюються на транспортні засоби, що зареєстровані постійно у відповідних реєстраційних органах іноземних держав громадянами-резидентами та їм належать, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб.

Громадянам-нерезидентам дозволяється ввозити транспортні засоби з метою транзиту через територію України за умови письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення такими громадянами на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави у сумі податків, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного використання.

Ці положення не поширюються на транспортні засоби, що постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав.

Порядок внесення та повернення грошової застави визначається Державною митною службою України. У разі порушення зобов'язання про транзит, громадяни несуть відповідальність згідно із законодавством, при цьому грошова застава поверненню громадянам не підлягає.

У разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів внаслідок форс-мажорних обставин строки, передбачені зобов'язаннями громадян, зупиняються, а грошова застава повертається власнику або його спадкоємцю.

Представник відповідача зазначає, що порушення умов транзиту, на яке не відреагував позивач, полягає у тому, що відповідно до ч. 6 ст. 11 Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»від 13.09.2011р. транспортні засоби за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, тимчасово ввезені під зобов'язання про зворотне вивезення, не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.

Стаття 11 «Тимчасове ввезення громадянами транспортних засобів на митну територію України», застосовується виключно до режиму «тимчасове ввезення», а отже не регулює відносин, що виникають у зв'язку із ввезенням громадянами транспортних засобів з метою транзиту через територію України. Ці відносини регулюються ст. 10, яка не передбачає обмежень на передачу іншим громадянам у володіння транспортних засобів, ввезених в режимі транзиту.

Окрім того, відповідач не спростував твердження позивача про те, що ОСОБА_12., який виїжджав з України на транспортному засобі, раніше ввезеному в Україну транзитом, був внесений до реєстраційних документів (вписаний в свідоцтво про реєстрацію ТЗ), а отже володів цим транспортним засобом правомірно. Встановлення цієї обставини має важливе значення з огляду на те, що виключає кваліфікацію дій позивача як неправомірних, а отже й не може свідчити про порушення Присяги державного службовця. В судовому засіданні суд пропонував представнику Львівської митниці надати відповідні докази, проте той наполягав на вирішенні справи за наявними доказами, яких вважав достатніми для обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення.

Стаття 336 Митного кодексу України передбачає відповідальність за неправомірні операції з транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, що виявляються у зміні їх стану, користуванні та розпорядженні ними без дозволу митного органу, за винятком операцій, зазначених у статтях 331, 337 цього Кодексу. Натомість, правомірне користування цими транспортними засобами особами, які внесені до реєстраційних документів на транспортний засіб, таку відповідальність виключає. З огляду на це, позивач не мала правових підстав для висновку про порушення митних правил та складення протоколу.

Щодо порушення п.п.1.4.1, 1.4.2 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, яке є другою підставою для висновку про порушення позивачем Присяги, суд відзначає наступне.

Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій (Постанови від 09.09.2010 р. № П-95/10, 28.10.2010 р. № П-96/10, 08.06.2011 р. № П/9991/45/11); незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).

З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги. З огляду на підстави, зазначені в оскаржуваному наказі, позивачеві ставиться у провину недотримання Конституції України та законів України, несумлінне виконання своїх обов'язків.

Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.

У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:

1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.

Водночас, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (п. 21 ДСМС України).

Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі «Про державну службу», тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу». Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).

Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Сумління - це усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість (Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова. -Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2008. - С. 587). Відтак, несумлінність - це не усвідомлення особою моральної відповідальності за поведінку та вчинки перед самим собою, людьми, суспільством, відсутність моральних принципів та переконань. Оцінку сумлінності дій особи в конкретних умовах дає, насамперед, орган, в якому працює державний службовець. Проте, у разі виникнення спору несумлінність повинна доказуватися на загальних засадах, оскільки є кваліфікуючою ознакою цього складу правопорушення. Виходячи з того, що Присяга є морально-етичним зобов'язанням, суд вважає, що повинна враховуватися форма вини. Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого, безвідповідального ставлення до них. Невиконання або неналежне виконання обов'язків особою з інших причин (недостатність кваліфікації та досвіду роботи, надмірна завантаженість, ненавмисні технічні та юридичні помилки тощо) не свідчить про несумлінне ставлення до них, а отже й не може вважатися порушенням Присяги.

Припинення перебування особи на державній службі внаслідок порушення Присяги державного службовця є публічно-правовою санкцією, що має наслідком не лише звільнення особи з займаної посади, але й обмежує право особи на доступ до державної служби в майбутньому. Відтак, звільнення особи з цієї підстави є більш суворим покаранням, аніж звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення. З огляду на це, рівень юридичних гарантій прав особи під час застосування такої санкції як припинення державної служби за порушення Присяги, повинен бути якщо не вищим, то принаймні не нижчим, ніж під час звільнення з митного органу за скоєне дисциплінарне правопорушення.

Звільнення за порушення Присяги - це найсуворіший захід відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі.

Заслуговують на увагу заперечення відповідача, що на правовідносини щодо припинення перебування на державній службі під час тимчасової непрацездатності, не поширюються норми Кодексу законів про працю України.

Водночас, суд вважає, що відповідач не надав належних доказів про всі випадки митного оформлення та пропуску на митну територію України смугами руху «зеленого коридору»транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажо-пасажирських мікроавтобусів, не свідчить про порушення Присяги державного службовця і не можуть бути підставою для припинення державної служби з цієї підстави.

Суд зазначає, що подібна ситуація виникла з об'єктивних причин (переобладнання автомобілів), та не свідчить про вину позивача чи особисту зацікавленість, а також мала місце в службовій діяльності 289 посадових осіб. Доказів того, що, зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пізніше були зазначені відповідачем у поданні про припинення державної служби ОСОБА_4, як особи, які здійснювали пропуск транспортних засобів по смузі руху «червоний коридор», діяли правильно, суду не надано.

Згідно облікових карток приватних транспортних засобів автомобіль НОМЕР_1 належить до легкового типу ТЗ, що спростовує твердження відповідачів про належність даного транспортного засобу до вантажних, що свідчить про правомірність дій позивача.

Аналогічно транспортний засіб НОМЕР_2, який також відноситься до легкового типу ТЗ, а тому підстави для стягнення єдиного збору у позивача були відсутні.

Суд вважає, що єдиної практики у вирішенні цього питання на митниці не було, а інспектори діяли в умовах правової невизначеності. Вирішення таких питань охоплюється професійним ризиком, який постійно супроводжує діяльність службовців, які здійснюють оцінку тих чи інших відносин з метою їх наступної правової кваліфікації.

В матеріалах справи наявна уніфікована митна декларація МД-1 серії 20908Г№1513443 про сплату єдиного збору у сумі 5 ЄВРО при переміщенні транспортного засобу НОМЕР_5 20.06.2011 року, що спростовує твердження відповідачів про вчинення позивачем дій, спрямованих на незаконне звільнення транспортних засобів від сплати єдиного збору

Суд враховує, що ОСОБА_4 сплатила єдиний збір власними коштами по інших транспортних засобах, зазначених у поданні. Таким чином негативні наслідки, які, на думку Львівської митниці, полягали у недоотримані державою єдиного збору на суму, повністю усунуті.

Відповідачеві слід було також врахувати, що ОСОБА_4 працює в митних органах з 1990 року (22 роки), а недоліки в службовій діяльності є неумисними, малозначними, усунуті, а отже й не спричинили шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на цей принцип, який є визначальним для адміністративного судочинства, саме відповідач повинен довести обставини, які складають зміст порушення, що свідчить про порушення Присяги.

Відповідачі у спосіб та порядку, передбаченому законом не встановили об'єктивно і достовірно факт протиправного, винного (умисного чи необережного) діяння (дії чи бездіяльності) позивача, яке могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що наказ Державної митної служби України № 516-к від 14 березня 2012 року «Про припинення перебування на державній службі»прийнято без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України. Відтак, позовні вимоги з цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право ОСОБА_4 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом її поновлення на попередній посаді, тобто на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці з 20 березня 2012 року.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. З урахуванням наведеного, в частині поновлення ОСОБА_4 на попередній посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3310,86 гривень постанова суду виконується негайно.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 549-к від 19 березня 2012 року «Про припинення перебування на державній службі».

3. Поновити ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці.

4. Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка 1, код ЄДРПОУ 35775617) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 березня 2012 року по 26 вересня 2012 року в сумі 19 423 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять три) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

5. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць -3 310 (три тисячі триста десять) гривень 86 коп. - виконується негайно.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя /підпис/ Костів М. В.

Суддя /підпис/ Хома О. П.

Суддя /підпис/ Кухар Н. А.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2012 року.

Суддя Костів М.В.