Постанова № 26280924, 28.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2012 р. м. Львів № 2а-6126/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Цицик Н.Я., представника позивача Ганущин М.В., представника відповідача Чабана О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОНА»ЛТД до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОНА»ЛТД (далі -ТОВ «АСКОНА»ЛТД) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001512320 від 28.05.2012 року та податкового повідомлення-рішення № 0001522320 від 28.05.2012 року. Оскаржувані рішення прийняті на підставі акта перевірки № 410/23-2/19165672 від 14.05.2012 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ «АСКОНА»ЛТД, у якому податковий орган зазначив про безтоварність та фіктивність господарських операцій ТОВ «АСКОНА»ЛТД з ПП «Ардея-Тех». Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі, на його думку, ґрунтуються лише на акті Алчевською ОДПІ в Луганській області, складеного за наслідками перевірки ПП «Ардея-Тех»від 10.02.2012 року №325/236-37156768. У підсумку цієї перевірки Алчевська ОДПІ зазначила про неможливість фактичного здійснення ПП «Ардея-Тех»господарських операцій через відсутність для цього будь-яких виробничих потужностей та трудових ресурсів. Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманих від ПП «Ардея-Тех»товарів у господарській діяльності ТОВ «АСКОНА»ЛТД. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях від 28.09.2012 року. Пояснив, що оскаржувані повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 410/23-2/19165672 від 14.05.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «АСКОНА»ЛТД з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року». В основу цього акта перевірки покладено висновки акта Алчевської ОДПІ у Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768, складеного за наслідками перевірки ПП «Ардея-Тех». У цьому акті Алчевська ОДПІ зазначила про неможливість фактичного здійснення названим підприємством господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей та, як наслідок, здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. На основі цього відповідач дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій на підставі договору, який позивач уклав з ПП «Ардея-Тех», у зв'язку з чим прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0001512320 від 28.05.2012 року та № 0001522320 від 28.05.2012 року. На думку відповідача прийняті рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОНА»ЛТД зареєстроване 19.11.1992 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.12.1992 року, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «АСКОНА»ЛТД здійснює господарську діяльність в т.ч. з будівельними матеріалами, залізними виробами, фарбами та склом.

У періоді, за який проводилася перевірка, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.08.1999 року №17958831, виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова, індивідуальний податковий номер 191656713055.

З 20 березня по 17 квітня 2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова проводила планову виїзну перевірку ТОВ «АСКОНА»ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої склала акт № 410/23-2/19165672 від 14.05.2012 року (далі -акт перевірки від 14.05.2012 року, а.с. 9-54). Судячи зі змісту названого акта під час перевірки ТОВ «АСКОНА»ЛТД відповідач використав акт перевірки ПП «Ардея-Тех»Алчевської ОДПІ у Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768 (а.с. 100-111). У підсумку перевірки ПП «Ардея-Тех»Алчевська ОДПІ у Луганській області зазначила про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей та трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність усіх укладених ПП «Ардея-Тех»договорів та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків Алчевської ОДПІ у Луганській області відповідач в своєму акті перевірки від 14.05.2012 року зазначив, що перевіркою повноти визначення позивачем податку на прибуток, на підставі даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку ТОВ «АСКОНА»ЛТД зайво включено до складу валових витрат по придбаних у ПП «АРДЕЯ-ТЕХ»товарах на загальну суму 2134180,00 грн., а саме у І кварталі 2011 року на суму 2134180,00 грн., факт отримання яких не доведено Щодо повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з названим вище контрагентом відповідач зазначив про його завищення на загальну суму 426836,00 грн., в тому числі по періодах: січень, 2011 року -136836, 00грн, березень, 2011 року -290000,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «АРДЕЯ-ТЕХ»

Відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Перевіркою не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Відтак, операції з придбання не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

У висновках акта перевірки від 14.05.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 5.1., пп. 5.2.1, пп. 5.2.6., пп. 5.2.10, п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34167, 00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011 року на суму 34167, 00 грн.;

2) пп. 14.1.181. п. 4.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 426836, 00 грн., в тому числі за січень 2011 року -136836,00 грн., березень 2011 року -290000, 00грн.

На підставі акта перевірки від 14.05.2012 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення № 000151232 від 28.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «АСКОНА»ЛТД визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 34168, 00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № №0001522320 від 28.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «АСКОНА»ЛТД визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в розмірі 426836,00грн.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ТОВ «АСКОНА»ЛТД з його контрагентом ПП «Ардея-Тех»:

25.11.2010 року між ПП «АРДЕЯ-ТЕХ»та Позивачем укладено договір поставки товару № 25/11/10 (а.с. 55-57), відповідно до умов якого ПП «Ардея-Тех»зобов'язується протягом дії цього Договору поставити на замовлення позивача, за умови їх підтвердження, у власність позивача товар окремими партіями для використання у господарській діяльності, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору №25/11/10 від 25.11.2010 року ПП «Ардея-Тех»передало у власність позивача товар на загальну суму 22561016, грн.., в т.ч. ПДВ в сумі 426836, 00 грн. Факт передачі та отримання товару (плити ОСБ та стелажні системи) підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №100103 від 10.01.2011 року на суму 117288,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 грн.; видатковою накладною №130103 від 13.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548, 00 грн.; видатковою накладною №170102 від 17.01.2011 року на суму 117288,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 грн.; видатковою накладною №200104 від 20.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 гр.; видатковою накладною №200105 від 20.01.2011 року на суму 117288,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548, 00 грн.; видатковою накладною № 280110 від 28.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548,00 грн.; видатковою накладною №310105 від 31.01.2011 року на суму 117288, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19548, 00 грн.; видатковою накладною № 110304 від 11.03.2011 року на суму 1082200,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 180366,67 грн.; видатковою накладною №250305 від 25.03.2011 року на суму 246800,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 41150,00 грн.; видатковою накладною №300306 від 30.03.2011 року на суму 164000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 27333,33 грн.; видатковою накладною №310302 від 31.03.2011 року на суму 246900, 00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 41150,00 грн. (а.с. 58-68).

Вартість придбаних у ПП «Ардея-Тех»товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2134180, 00 грн. віднесено до складу валових витрат позивача за 1 квартал 2011 року.

По факту поставки товарів згідно з перерахованими вище видатковими накладними ПП «Ардея-Тех»видало позивачу також податкові накладні: № 300 від 10.01.2011 року; № 301 від 13.01.2011 року; № 302 від 20.01.2011 року; № 303 від 28.01.2011 року; № 304 від 31.01.2011 року; №306 від 17.01.2011 року; № 32 від 11.03.2011 року; № 106 від 31.03.2011 року; № 107 від 25.03.2011 року; № 108 від 30.03.2011 року на загальну суму 22 561016, грн., в т.ч. ПДВ в сумі 426836,00 грн. (а.с. 69-78), який позивач відніс до складу податкового кредиту за січень 2011 року -136836,00 грн., за березень 2011 року -290000 грн.

За отримані від ПП «Ардея-Тех»товари позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Придбані у ПП «Ардея-Тех»товари позивач надалі реалізував своїм покупцям, на підтвердження чого долучив видаткові накладні та касові чеки (а.с. 167-325).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з п.138.1. статті 138 Податкового кодексу України (далі -ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ТОВ «АСКОНА»ЛТД є суб'єктом господарювання у сфері оптової та роздрібної торгівлі будівельними матеріалами, залізними виробами, фарбами та склом. Для організації такої діяльності підприємство використовує приміщення складу площею 1169, 00 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321б, яке належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.2008 року серія САВ №736643 (а.с. 143). На вимогу суду представник позивача надала суду документи, які в цілому свідчать про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Податковий кредит за січень та березень 2011 року позивач сформував на підставі перелічених вище податкових накладних, виписаних ПП «Ардея-Тех», встановленої форми та змісту. Витрати за 1 квартал 2011 року позивач сформував за наслідками господарських операцій щодо придбання та наступної реалізації товарно-матеріальних цінностей, перебіг яких зафіксовано у первинних документах, про які також згадано вище. Зауважень щодо їх оформлення відповідач не зазначив.

Факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими: - видатковими та податковими накладними на кожну поставку, які зазначено вище і які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники; доказами сплати поставленого товару та сум податку на додану вартість в ціні товару. Позивач також підтвердив, що придбані у ПП «Ардея-Тех»товари були використані у його господарській діяльності, доказами чого є фіскальні чеки про реалізацію товару за готівку. З пояснень представника позивача вбачається, що товар реалізовувався фізичним особам -покупцям за готівку, а розрахункові операції проводилися через реєстратор розрахункових операцій. Тому видаткові накладні на ці поставки (за підписом отримувача) не оформлялися, а були сформовані в програмному комплексі «1С Бухгалтерія»для належного обліку вказаних поставок в системі автоматизованого бухгалтерського обліку платника податку, а в подальшому -в податковій звітності підприємства. Роздруківки таких накладних (дані яких щодо обсягу та вартості поставки ідентичні до змісту фіскальних чеків) позивач долучив до справи на підтвердження своїх пояснень.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одному лише акті перевірки ПП «Ардея-Тех»Алчевської ОДПІ у Луганській області від 10.02.2012 року №325/236-37156768, у якому зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагента позивача -ПП «Ардея-Тех». З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Стосовно правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Тому прийняті на основі висновків акта перевірки № 410/23-2/19165672 від 14.05.2012 року податкові повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0001512320 та № 0001522320 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Деравної податкової служби від 28.05.2012 року № 0001512320, № 0001522320.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОНА»ЛТД судові витрати у виді судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.