Постанова № 26280504, 03.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 р. Справа № 2а-7147/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. при секретаріВершина П.А., за участю: представника позивача Хоменко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України про про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ», за результатами якої були зроблені протиправні висновки щодо наявності встановлених порушень норм чинного законодавства. Так, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України було винесене протиправне податкове повідомлення-рішення № 0000982307/0 від 14.10.2009 року, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у загальній сумі 1 422 245, 90 грн. Позивач не погоджувався із винесеним податковим повідомлення-рішенням та оскаржував його в адміністративному порядку, в результаті відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001222307/1 від 19.01.2010 року, № 0001232307/1 від 19.01.2010 року, № 0001222307/2 від 08.04.2010 року, № 0001232307/2 від 08.04.2010 року.

Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000982307/0 від 14.10.2009 року, податкове повідомлення-рішення № 0001222307/1 від 19.01.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001232307/1 від 19.01.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001222307/2 від 08.04.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001232307/2 від 08.04.2010 року, винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивач, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що у період з 23.09.2009 року по 29.09.2009 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ», код ЄДРПОУ - 33442626, з питань правильності нарахування та сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за період з 01.06.2006 року по 30.06.2009 року.

Перевірку було проведено на підставі направлення від 23.09.2009 року № 1502/23-07, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України від 22.09.2009 року № 1254, плану проведення перевірки та з відома директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» та у присутності головного бухгалтера.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки відповідачем було зроблено висновок щодо порушення позивачем наступних норм чинного законодавства: пп. 1.22.1 пп. 1.22.2 п. 1.22, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 270 000, 00 грн., в тому числі за півріччя 2009 року на суму 270 000, 00 грн., що відображено в Акті перевірки від 01.10.2009 року № 594/1-23-04-33442626. На підставі вказаного Акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000982307/0 від 14.10.2009 року.

Позивач підписав вказаний Акт перевірки із запереченнями. Так, 27.10.2009 року позивач оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення в апеляційному порядку до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України.

12.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» отримало рішення «Про результати розгляду первинної скарги» вих. № 23009/10/25-011 від 30.12.2009 року, відповідно до якого Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України відмовила позивачу у задоволенні вимог, викладених у скарзі, та скасувало податкове повідомлення-рішення № 0000982307/0 від 14.10.2009 року в частині визначення товариству 2 191, 00 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну санкцію у сумі 548 510, 60 грн. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2010 року відповідачем було внесено зміни до у рішення від 30.12.2009 року вих. № 23009/10/25-011, відповідно до якого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України було збільшено штрафні санкції до 587 827, 00 грн. та винесені податкові повідомлення-рішення № 0001222307/1 від 19.01.2010 року, № 0001232307/1 від 19.01.2010 року.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001222307/1 від 19.01.2010 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 1 420 053, 90 грн., в тому числі 1 176 078, 00 грн. - основний платіж, 243 975, 90 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001232307/1 від 19.01.2010 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 578 827, 00 грн., в тому числі 578 827, 00 грн. - штрафних санкцій.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржував останні в порядку апеляційного узгодження до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві «Про результати розгляду повторних скарг» вимога позивача були залишені без задоволення. На підставі вказаного рішення Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001222307/2 від 08.04.2010 року та № 0001232307/2 від 08.04.2010 року.

Судом встановлено, що 04.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПАРАГОН» та позивачем було укладено договір № 1/2009-з про надання фінансової позики. Відповідно до умов вказаного договору, позикодавець надає позичальнику фінансову позику для поповнення обігових коштів в сумі 50 000 000, 00 грн., нарахування процентів за користування грошовими коштами здійснюється щомісячно і встановлюється в розмірі 40 % річних. Сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Термін сплати процентів може бути перенесений за згодою сторін. Відповідно до п. 3.1 договору, термін надання позики визначається з моменту надходження грошей на поточний рахунок і становить до 31.12.2009 року.

Контрагент позивача за вказаним договором діє на підставі ліцензії на здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), серії АВ № 318276, виданої ДКЦПФР, строк дії ліцензії 31.08.2006 року - 31.08.2011 року. Відповідно до вказаного договору в інтересах та за рахунок пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар», код ЄДРСІ - 2331267, позивачем було отримано позику у розмірі 50 000 000, 00 грн. Отримання вказаної позики підтверджується банківськими виписками: від 03.02.2009 року в сумі 37 млн. грн..; від 14.04.2009 року в сумі 10 млн. грн..; від 14.04.2009 року в сумі 2, 5 млн. грн.

Як зазначив позивач за період, що перевірявся станом на 30.06.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» нараховані проценти за користування грошовими коштами, отриманими в позику за договором від 04.03.2009 року № 1/2009-3 в сумі 3 495 890, 41 грн.

Як вбачається з даних Акту проведеної перевірки, відповідачем були встановлені такі обставини та зроблені наступні висновки.

Зокрема, відповідач визнав незаконним участь пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Парагон» у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест» 27.02.2009 року до прийняття рішення про відповідність пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПАРАГОН» щодо мінімального обсягу активів ІСІ. Перевіркою з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 207, 208 Господарського кодексу України зроблено висновок щодо нікчемності укладеного договору № 1/2009-з про надання фінансової позики, оскільки останній було укладено до моменту визначення комісією з цінних паперів та фондового ринку досягнення венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар» нормативам діяльності ІСІ, а також відповідачем було зроблено висновок, що цей правочин спрямований на заволодіння майном держави і суспільства. Також відповідачем було зроблено висновок щодо необхідності наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії з управління активами «ПАРАГОН» ліцензії (дозволу) від регулятора щодо надання фінансових послуг у вигляді позик для укладення договору про надання фінансової позики від 04.03.2009 року № 1/2009-з. На думку відповідача, особою-позичальником пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу можуть бути тільки юридичні особи, учасником яких є такий венчурний фонд і володіє часткою не менше 20 відсотків від статутного капіталу платника податку. А оскільки пайовий не диверсифікований венчурний інвестиційний фонд закритого типу «Інтер Кар» володіє 0, 0009 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ», то останній не мав права укладати договір від 04.03.2009 року № 1/2009-з та надавати позику позивачу. А тому, за твердженнями відповідача, кошти, отримані позивачем за договором про надання фінансової позики є поворотною фінансовою допомогою і на суму такої поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець податкового періоду, перевіркою визначено умовно нараховані відсотки, на суму яких відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіркою збільшено валовий доход як на суму доходу, отриманого з інших джерел у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1 760 548, 00 грн., також перевіркою зменшено валові витрати на 3 495 890, 41 грн.

Проаналізувавши вищевказані висновки відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6-1, 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 року № 2299-ІІІ, інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

Реєстрація ІСІ та видача свідоцтва про внесення ІСІ до реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Підставою для внесення ІСІ до реєстру ІСІ є зареєстрований в установленому Комісією порядку регламент ІСІ.

Внесення ІСІ до реєстру ІСІ здійснюється шляхом внесення відповідного запису до реєстру ІСІ та присвоєння реєстраційного коду.

Реєстрація регламенту або реєстрація змін до нього здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження до Комісії відповідних документів, перелік яких встановлюється Комісією.

До моменту реєстрації випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду засновниками повинно бути сплачено 100 відсотків статутного капіталу (фонду).

Реєстрація звіту про результати розміщення акцій з метою формування початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду та реєстрація регламенту ІСІ здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження до Комісії відповідних документів, перелік яких встановлюється Комісією.

Підставою для відмови в реєстрації регламенту та внесення ІСІ до реєстру ІСІ, а також в реєстрації змін до регламенту може бути:

невідповідність поданих документів вимогам законодавства України;

відсутність будь-якого документа, подання якого передбачено законодавством;

наявність у поданих документах недостовірної інформації.

Повідомлення про відмову в реєстрації регламенту та внесення ІСІ до реєстру ІСІ, а також про відмову в реєстрації змін до регламенту із зазначенням підстав відмови та виключним переліком зауважень надсилаються заявнику не пізніше 3 робочих днів після закінчення строку, визначеного цим Законом для реєстрації.

У разі якщо заявником повністю враховані зауваження Комісії та не внесено жодних інших змін до тексту документів, Комісія не має права відмовити у реєстрації поданих документів.

У разі відмови в реєстрації всі подані документи залишаються в Комісії для захисту інтересів Комісії в судах та інших органах для вирішення спірних питань.

Діяльність із спільного інвестування здійснюється після внесення ІСІ до реєстру ІСІ та отримання свідоцтва про внесення ІСІ до реєстру ІСІ.

Анулювання свідоцтва про внесення ІСІ до реєстру ІСІ Комісією здійснюється у разі припинення діяльності ІСІ, недосягнення пайовим інвестиційним фондом нормативів діяльності ІСІ протягом встановленого цим Законом строку.

Реєстрація регламенту ІСІ та внесення його до реєстру ІСІ, а також змін до регламенту є платною послугою, розмір плати за надання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ.

Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, пайовий не диверсифікований венчурний інвестиційний фонд закритого типу «Інтер Кар» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії з управління активами «ПАРАГОН» є створеним з дати внесення його до ЄДРІСІ з 21.11.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом № 1267, виданим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанії з управління активами «ПАРАГОН» на підставі ліцензії АВ № 318276 від 10.05.2007 року на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) проводила в інтересах і за рахунок учасників Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар» діяльність зі спільного інвестування, яка полягає в емісії цінних паперів ІСІ з метою отримання прибутку від вкладення коштів, залучених від їх розміщення у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість та інші активи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПАРАГОН» діяло в інтересах та за рахунок Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар», набуло корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ», чим самим здійснювало діяльність з управління активами.

Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», вимоги до структури активів ІСІ, встановлені цим Законом, застосовуються через шість місяців з дати реєстрації регламенту цього фонду.

Відповідно до ст. 22 вищевказаного Закону, пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду.

Суд зазначає, що вимоги щодо мінімального обсягу активів застосовуються до діючих ІСІ та впливають лише на вартість цінних паперів ІСІ. У разі, якщо ІСІ не відповідає вимогам мінімального обсягу активів, комісія скасовує реєстрацію ІСІ. А тому, ІСІ діє і до підтвердження відповідності ІСІ вимогам щодо мінімального обсягу активів.

А тому, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що висновок відповідача щодо участі Пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар» до підтвердження відповідності мінімального обсягу активів ІСІ пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Інтер Кар» у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» та порушення цим вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» є такими, що не відповідають дійсності та протиправними.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме:

державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом;

подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Проте, нормами вищевказаного Закону, не передбачено право або обов'язку податкових органів визнавати укладені договори між контрагентами нікчемними або удаваними.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, обставин справи, суд зазначає, що висновки відповідача щодо нікчемності договору про надання фінансової позики від 04.03.2009 року № 1/2009-з, щодо необхідності наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії з управління активами «ПАРАГОН» ліцензії (дозволу) від регулятора щодо надання фінансових послуг у вигляді позик для укладання договору про надання фінансової позики від 04.03.2009 року № 1/2009-з, щодо визнання договору про надання фінансової позики від 04.03.2009 року № 1/2009-з удаваним, а тим самим і висновку щодо визначення умовно нарахованих відсотків відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та збільшення валового доходу як на суму доходу, отриманого з інших джерел у вигляді безповоротної фінансової допомоги у розмірі 1 760 548, 00 грн. та зменшення валових витрат на 3 495 890-, 41 грн. на суму нарахованих відсотків на користування фінансовою позикою, отриманою від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії з управління активами «ПАРАГОН» - є протиправними.

Відповідно до ст. 34 Закону України«Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Тому, висновки відповідача, що особою-позичальником пайового не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу можуть бути тільки юридичні особи, учасником яких є такий венчурний фонд і володіє не менше 20 % від статутного капіталу платника податку є такими, що не відповідають дійсності.

Отже, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000982307/0 від 14.10.2009 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. А тим самим й податкове повідомлення-рішення № 0001232307/1 від 19.01.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001222307/2 від 08.04.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001232307/2 від 08.04.2010 року, винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000982307/0 від 14.10.2009 року, податкове повідомлення-рішення № 0001222307/1 від 19.01.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001232307/1 від 19.01.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001222307/2 від 08.04.2010 року, податкове повідомлення-рішення № 0001232307/2 від 08.04.2010 року, винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 22.08.2011 року.

Суддя А. Ю. Рищенко