Рішення № 26276384, 26.03.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/931/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" березня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Галагана В.І.,

при секретарі Шилохвості А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути за рахунок коштів державного бюджету України на його користь завдану йому незаконними діями органів досудового слідства окремими працівниками Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн., поклавши обов'язок по відшкодуванню на Державну казначейську службу України, та зобов'язати Державну казначейську службу України стягнення коштів провести з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, які просить перерахувати на його особистий рахунок на філію Деснянського відділення № 8451 Ощадного банку України м. Києва, МФО 320230, р/р 37398004, Код 05823976, особистий рахунок № 106 790.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.10.2008 року відносно нього на той час старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, старшого радника юстиції, почесного працівника прокуратури України безпідставно на замовлення, на одному показі працівника міліції ОСОБА_4, та за заявою бувшого обвинуваченого ОСОБА_5, розслідування кримінальної справи по обвинуваченню якого проводив позивач, - було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 191 КК України.

В той же день без запрошення адвоката позивачу ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, по факту заволодіння чужим майном, мобільним телефоном «Нокіа 8600 Луна», що був вилучений ОСОБА_1 під час проведення обшуку 08.02.2008 року по кримінальній справі № 49-2312 і належав ОСОБА_5 Відносно ОСОБА_1 була застосована міра запобіжного заходу підписка про невиїзд, а також 30.10.2008 року в порушення норм КПК України накладено арешт на автомобіль позивача марки «ДЕУ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, не зважаючи на те, що мобільний телефон бувшого обвинуваченого ОСОБА_5 було вилучено слідчим, і збитків діями позивача нікому не завдано. Крім того, автомобіль «ДЕУ Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився у власності позивача, останньому під розписку не передано, постанову про накладення арешту позивачу не пред'явлено, і про накладення арешту на автомобіль позивач дізнався уподальшому після отримання ним постанови про закриття кримінальної справи від 02.04.2009 року.

Про провокацію з боку працівника міліції ОСОБА_4 і про свою непричетність до скоєного злочину позивач рапортом від 16.10.2008 року проінформував в.о. начальна ГУ з розслідування особливо важливих справ слідчими Генеральної прокуратури України Бабенка І.П. та усно попередив заступника начальника Тарасюка В.В.

У завідомо незаконно порушеній 17.10.2008 року проти позивача кримінальній справі, і притягнення в цей же день позивача до кримінальної відповідальності, оскільки не було доказів скоєння позивачем злочину, з порушенням права позивача на захист, - протягом місяця штучно створювалися докази обвинувачення. Досудове слідство по вказаній справі було проведено в порушення вимог ст. 22 КПК України, однобічно, не повно та не об'єктивно, що слугувало підставою для винесення в рамках даної кримінальної справи заступником Генерального прокурора України постанови про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.10.2008 року відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 191 КК України, та порушення відносно ОСОБА_4 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме за фактом вчинення крадіжки чужого майна, що належало ОСОБА_5

Відносно позивача був застосований завідомо незаконний привід, оскільки жодної повістки про виклик до слідчого позивач не отримував і не розписувався за її отримання, тому що з 29.10.2008 року по 14.11.2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні, про що знав слідчий та інші службові особи.

Уподальшому після звернення 10.11.2008 року працівників Генеральної прокуратури України до Генерального прокурора України Медведика О.І. кримінальну справу № 02-39956 по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, було передано іншому працівнику Генеральної прокуратури України і під прокурорський нагляд іншому заступнику Генерального прокурора України. В ході подальшого розслідування кримінальної справи, працівник міліції ОСОБА_4 написав явку з повинною і зізнався, що він заволодів мобільним телефоном без участі ОСОБА_1 і оговорив його в скоєнні злочину.

Після цього 05.02.2009 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 191 КК України з Генеральної прокуратури України була направлена до прокуратури Донецької області для подальшого розслідування, де постановою від 02.04.2009 року була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діяннях складу злочину.

Крім того, внаслідок психологічного тиску з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України позивач змушений був в грудні 2008 року звільнитися з роботи нібито за власним бажанням в статусі обвинуваченого по кримінальній справі, але потім свій рапорт відкликав. В січні 2009 року, будучи обвинуваченим по справі, позивач подав позовну заяву про поновлення його на роботі, та в вересні 2009 року рішенням Київського апеляційного адміністративного суду він був поновлений на посаді старшого слідчого в ОВС ГПУ, та в січні 2010 року Генеральний прокурор України видав відповідний наказ.

Позивач вважає, що вищевказаними незаконними діями працівників органів досудового слідства Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, що призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків, стресів і страждань, погіршення відносин з оточуючими людьми, захворювання на цукровий діабет, знаходження двічі на стаціонарному лікуванні під час досудового слідства, в тому числі і в неврологічному відділенні Центрального госпіталю МВС України, приниження честі, гідності та ділової репутації, - позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100 000,00 грн., що є підставою звернення з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, та у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. (а.с. 156 -159)

Представник відповідача Генеральної прокуратури України - Бойко Н.О. в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, з підстав, викладених у письмових заперечення, долучених до матеріалів справи (а.с. 148-149), додатково пояснила, що відповідно до положення статті 1176 Цивільного кодексу України суб'єктом відповідальності по даній цивільній справі є держава, а не конкретний судово-слідчий орган. Крім того, зазначила, що з урахуванням положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», - відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, таким чином, ураховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року, що складає -1073,00 грн., розмір відшкодування, на думку представника відповідача, має становити -6438,00 грн.

Представник відповідача Державної казначейської служби України -Отрощенко Д.П. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, однак надіслав до суду письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та провести судовий розгляд справи за його відсутності. (а.с. 150-151, 154) .

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бойко Н.О., дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали кримінальної справи № 02-39956 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України, суд приходить до наступного.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності".

Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до положення статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Основний Закон України заклав серйозне підґрунтя для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. В Конституції України відображається надзвичайно цінна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що 21.04.2008 року дізнавачем СВ Ворошиловського РВ ГУ МВС України в Донецькій області порушено кримінальну справу № 02-39956 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. (Т. 1 а.с. 1)

Підставою для порушення кримінальної справи була заява від 08.04.2008 року старшого слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 про крадіжку з його службового кабінету, розташованого в приміщенні Управління по нагляду за дотриманням законів на транспорті прокуратури Донецької області мобільного телефону «Нокіа 8600 Луна», який було вилучено ОСОБА_1 08.02.2008 року під час розслідування кримінальної справи № 49-2312, порушеної 07.02.2008 року по факту отримання хабара заступником директора ДП «Макіїввуголь»ОСОБА_5, та належав останньому. (Т. 1 а.с. 3-6)

26.09.2008 року заступником Генерального прокурора України визначена підслідність кримінальної справи № 02-39956 за слідчими органів прокуратури, та справу передано для подальшого розслідування до Головного слідчого управління зрозслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, де 02.10.2008 року його прийняв до провадження старший слідчий з особливо важливих справ Грищенко В.А. (Т. 1 а.с. 21, 23)

16.10.2008 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 на імя в.о. Начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ слідчими Генеральної прокуратури України Бабенка І.П. подано рапорт, яким ОСОБА_1 проінформовано про провокацію з боку працівника міліції ОСОБА_4 щодо викрадення мобільного телефону обвинуваченого по кримінальній справі № 49-2312 ОСОБА_5 (а.с. 36)

17.10.2008 року постановою старшого слідчого по особливо важливим справам Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у зв'язку з володінням ним чужим майном, мобільним телефоном «Нокіа 8600 Луна», що належав ОСОБА_5, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. (а.с. 16-17)

Підставою для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину в діях ОСОБА_1, матеріали кримінальної справи № 02-39956 та покази свідка ОСОБА_4 (а.с. 43)

Постанову про порушення кримінальної справи ОСОБА_1 було оскаржено до Печерського районного суду м. Києва, постановою якого від 22.01.2009 року, що залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.02.2009 року, скаргу залишено без задоволення. (Т. 1 а.с. 68, 71-73, 74-75)

17.10.2008 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого по кримінальній справі № 02-39956 та пред'явлено йому обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України. (а.с. 19-21)

17.10.2008 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. винесено постанову про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. (а.с. 22-23)

Згідно даних, що містять листок непрацездатності, виписка з стаціонарної історії хвороби № 7772/2070 від 14.11.2008 року, лист Головного лікаря на ім'я старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенка В.А. від 04.11.2008 року, видані Київською міською клінічною лікарнею № 3, ОСОБА_1 перебував в лікарні на стаціонарному лікуванні з 29.10.2008 року по 14.11.2008 року з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ ст. гіпертензивне серце, стенокардія напруги, ФК-ІІ, атеросклероз коронарних артерій, аорти, атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз сосуду головного мозку, дисциркуляторна і дисметаболічна енцелофалопатія І-ІІ ст., астено-невротичний синдром, сахарний діабет, тип ІІ, середнього ступеню тяжкості в стадії компенсації, діабетична антигіопатія нижніх кінцівок, полінейропатія, ангіоретінопатія, нефропатія, язвена хвороба 12-перстної нирки, хронічний гастродуоденіт в фазі нестійкої ремісії, жовчокам'яна хвороба, хронічний холецистит в фазі неповної ремісії, хронічний гепатит, хронічна лінфовенозна недостатність нижніх кінцівок. (а.с. 40,41, 69)

30.10.2008 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. винесено постанову про привід обвинуваченого ОСОБА_1 до Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, у зв'язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 29.10.2008 року та 30.10.2008 року за викликом слідчого (а.с. 38)

31.10.2008 року старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. з 18.55 год. до 19.22. год. складено протокол про оголошення обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_13 про закінчення досудового слідства по кримінальній справі № 02-39956, повідомлено про право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, від підписів протоколів ОСОБА_1 та ОСОБА_13 відмовились, у зв'язку із закінченням робочого дня. (а.с. 73-74)

31.10.2008 року адвокатом ОСОБА_13, в інтересах ОСОБА_1, на ім'я старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенка В.А. подано заяву, відповідно до змісту якої 31.10.2008 року, не зважаючи на надану ОСОБА_1 довідку про перебування його на стаціонарному лікуванні, останнього приводом доставлено до Головного управління Генеральної прокуратури України та проведено слідчі дії. (а.с. 54)

В жовтні 2008 року начальником другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Курисем А.С. за згодою начальника управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Ленського С., в.о. начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ слідчими Генеральної прокуратури України Бабенка І., заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. подано рапорт на ім'я Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України з позбавленням класного чину -старший радник юстиції, у зв'язку з пред'явленням ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури. (а.с. 112-114)

03.11.2008 року листом заступника начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Ушатим Ю. на ім'я ОСОБА_1 повідомлено про те, що 03.11.2008 року винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід слідчого у зв'язку з тим, що факти, викладені у зверненні щодо необ'єктивності проведення досудового слідства та порушення закону у ході розслідування кримінальної справи № 02-39956 не знайшли свого підтвердження. (а.с. 67)

06.11.2008 року листом першого заступника начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Бабенка І. на ім'я ОСОБА_1 повідомлено, що обвинувачення відносно ОСОБА_1 пред'явлено відповідно до вимог ст. 131 КПК України за наявності достатніх доказів. Вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, що старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. порушень чинного кримінально-процесуального законодавства при проведенні розслідування не допущено. (а.с. 66)

Згідно даних довідки Центрального госпіталю МВС України від 27.02.2009 року № 1506, ОСОБА_1 дійсно знаходився на лікуванні в Центральному госпіталі МВС України з 11.02.2009 року по 27.02.2009 року з діагнозом церебральний атеросклероз дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст. з астено-депресивним синдромом. (а.с. 72)

02.04.2009 року старшим прокурором слідчого відділу прокуратури Донецької області Сімоняном А.Ц. кримінальну справу, порушену 17.10.2008 року старшим слідчим з особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Грищенком В.А. відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, обрану міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд скасовано, арешт на майно ОСОБА_1, накладений постановою від 30.10.2008 року, знято, копію постанови від 02.04.2009 року надіслано на адресу ОСОБА_1 (а.с. 24, 25-25)

02.07.2009 року постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.10.2009 року, закрито кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно постанови суду входив до складу слідчо-оперативної групи по кримінальній справі відносно ОСОБА_5 та виконував розпорядження слідчого ОСОБА_1 24.03.2008 року в робочий час ОСОБА_4, перебуваючи в кабінеті ОСОБА_1 по службовим питанням, побачив на приставному столі мобільний телефон «Нокіа 8600 Луна», вилучений при обшуку у ОСОБА_5 слідчим ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих спонукань, скориставшись відсутністю контролю з боку ОСОБА_1, таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 8600 Луна». В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому злочині визнав в повному обсязі, розкаявся у скоєному. (а.с. 95-97, 98-100)

Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

14.09.2009 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду м. Києва скасовано і ухвалено нову, якою визнано незаконним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 08.12.2008 року № 3193-ц, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України. (а.с. 122-126)

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для настання відповідальності, передбаченої ст. 1174 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб посадова або службова особа завдала шкоди при здійсненні своїх повноважень, обсяг яких встановлюється відповідними правовими актами. Такі особи наділені правом в межах своєї компетенції давати як для громадян, так і для установ, незалежно від відомчої належності чи підлеглості, вказівки правового характеру, що підлягають обов'язковому виконанню, застосувати примусові заходи і щодо громадян, які безпосередньо не підпорядковані їй по службі.

Відповідно до змісту ст. 1174 Цивільного кодексу України, обов'язок відшкодувати завдану шкоду перед потерпілим покладається не на посадову або службову особу, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої завдано шкоди, а на органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Тобто вимоги про відшкодування шкоди до осіб, які безпосередньо її завдали, не повинні пред'являтися незалежно від їх вини. Таким чином, має місце відповідальність органів державної влади або місцевого самоврядування без вини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного

накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується серед іншого моральна шкода. (п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»)

Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим та відповід них місцевих бюджетів. (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідачів Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями посадових осіб Генеральної прокуратури України, яка підлягає стягненню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить суд стягнути за рахунок державного бюджету України на його користь моральну шкоду, завдану йому незаконними діями окремих працівників органів досудового слідства Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, яку оцінює в розмірі 100 000,00 грн., вказуючи на допущення низки порушень з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України під час порушення відносно нього кримінальної справи за ч. 2 ст. 191 КК України, проведення слідчих дій на стадії досудового слідства, та подальшого незаконного звільнення з роботи в Генеральній прокуратурі України, - чим було обмежено та порушено його права як громадянина України та посадової особи Генеральної прокуратури України, визначені Конституцією України та діючим законодавством України, враховуючи факт закриття порушеної відносно нього кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року № 35-13/797, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, судом встановлено, що 17.10.2008 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу про заволодіння ним чужим майном -мобільним телефоном «Нокіа 8600 Луна», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, постановою від 17.10.2008 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого, обрано йому міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та постановою від 30.10.2008 року накладено арешт на автомобіль, що належить ОСОБА_1 на праві власності, марки «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1. Під час проведення досудового слідства, відносно обвинуваченого ОСОБА_1, який на час слідства займав посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, було допущено ряд порушень діючого кримінально-процесуального законодавства України, звинувачення ґрунтувалось виключно на показах свідка ОСОБА_4, співробітника ОГСБНП Макіївського РУГУ УМВС України в Донецькій області. Покази ОСОБА_1 щодо обставин пред'явленого йому обвинувачення органом досудового слідства до уваги не приймались, ОСОБА_1 неодноразово відмовлено в задоволенні його клопотань та заяв щодо допущення порушень з боку посадових осіб під час проведення досудового слідства, слідчим під час проведення слідчих дій не прийнято до уваги факт перебування ОСОБА_1 в період з 29.10.2008 року по 14.11.2008 року на стаціонарному лікуванні, - відносно останнього застосовано примусовий привід з метою проведення слідчих дій, та 31.10.2008 року орган досудового слідства дійшов висновку про проведення слідчих дій по кримінальній справі в повному обсязі, вина ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження, ОСОБА_1 оголошено про закінчення досудового слідства та пред'явлено матеріали кримінальної справи для ознайомлення.

Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України, досудове слідство по справі було проведено з порушенням вимог ст. 22 КПК України, однобічно, не повно та не об'єктивно, що стало підставою для винесення в межах даної кримінальної справи заступником Генерального прокурора України постанови про скасування постанови від 17.10.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 191 КК України та була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за фактом вчинення крадіжки чужого майна, що належало ОСОБА_5

Крім того, під час проведення досудового слідства по кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, що уподальшому постановою від 02.04.2009 року була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину, - ОСОБА_1 під тиском посадових осіб Генеральної прокуратури України, ураховуючи поданий у жовтні 2008 року начальником другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Курисем А.С. рапорт на ім'я Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України з позбавленням класного чину -старший радник юстиції, у зв'язку з пред'явленням ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК України за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури, - ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його з займаної посади, на підставі якого Генеральним прокурором України було видано наказ № 3193-ц від 08.12.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Разом з тим, скориставшись правом захисту своєї честі, гідності та ділової репутації, за позовом ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року визнано незаконним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 08.12.2008 року № 3193-ц, поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України.

Таким чином, аналізуючи наявні у справі докази, дослідивши матеріали кримінальної справи № 02-39956 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 КК України, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідачів, ураховуючи положення діючого законодавства України, що регулюють правовідносини сторін в розрізі даного спору, суд дійшов висновку про наявність факту завдання моральної шкоди позивачу протиправними діяннями посадових осіб Генеральної прокуратури України, в рамках проведення досудового слідства по кримінальній справі відносно позивача за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, що постановою від 02.04.2009 року була закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю в діянні складу злочину.

За нормою ст. 269 Цивільного кодексу України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.

Згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року № 35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Таким чином, з урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок незаконних дій посадових осіб Генеральної прокуратури України, та пов'язана з розладом нормального життя позивача, нервової напруги та переживань, що пов'язані з необхідністю захисту порушених прав під час проведення досудового слідства, розладом здоров'я та проведенням необхідних витрат, у зв'язку з його відновленням, звернення позивача до суду за захистом його порушених прав, честі, гідності та ділової репутації, неможливістю врегулювання питання мирним шляхом, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем Генеральною прокуратурою України має бути відшкодовано на користь позивача моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 20 000,00 грн., поклавши на відповідача Державну казначейську службу України обов'язок по відшкодуванню коштів, шляхом їх перерахування на особистий рахунок позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 269, 1174 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.05.1995 року, методичними рекомендаціями «Про відшкодування моральної шкоди», наданими Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року № 35-13/797, ст.ст.10, 58, 88, 208, 209, 212-215, 218, 232, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. (двадцять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зобов'язати Державну казначейську службу України перерахувати кошти на рахунок ОСОБА_1 в філії Деснянського відділення № 8451 Ощадного банку України м. Києва, МФО 320230, р/р 37398004, Код 05823976, особистий рахунок № 106 790.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: