Рішення № 26275576, 04.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/2952/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне )

4 жовтня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, в складі:

головуючого судді -Чернишова Ю.В.

при секретарі -Гречко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області про стягнення суми компенсації за час затримки розрахунку, індексації та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення компенсації за час затримки розрахунку в сумі 59020 грн. 65 коп., індексації у сумі 302 грн. 73 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 1993 року по 2003 рік. Після звільнення відповідач не розрахувався з нею та не розрахувався по теперішній час. Судовим наказом Слов'янського міськрайонного суду від 3 липня 2012 року на її користь з відповідача була стягнута заборгованість по заробітній платі станом на 26.06.2012 року у розмірі 1476 грн. 81 коп. Тому, просить суд, стягнути з відповідача суми компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та вказану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка підтримала раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання належним чином був сповіщений.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, тобто провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 1993 року по 2003 року(а.с.6-7).

При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі складає 1476 грн. 81 коп. (а.с. 3).

Судовим наказом Слов'янського міськрайонного суду від 3 липня 2012 року на її користь з відповідача була стягнута заборгованість по заробітній платі станом на 26.06.2012 року у розмірі 1476 грн. 81 коп.(а.с.8)

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 59020 грн. 65 коп., індексації у сумі 302 грн. 73 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення суми компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, та індексації не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 21.02.2012 року, вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за час затримки розрахунку та індексації не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, дія постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати»- поширюється тільки на працюючих робітників, але ж ніяк не на звільнених.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу -у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 237-1 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (237-1) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 КЗпП України, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд вважає, що позивачка не пропустила тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачкою при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з цим, а також враховуючи обставини справи, що факт ухвалення судового рішення від 3.07.2012 року на користь позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, враховуючи розмір заборгованості із заробітної плати, що мала місце, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області про стягнення суми компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонный суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Роз'яснити, що відповідно до вимог ст. 228,229 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.

.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Ю.В.Чернишов