Постанова № 26269362, 19.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р.

Справа № 2а-5518/10/2170

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року в справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»до Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень, скасування податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, з акцизного збору, за забруднення навколишнього природного середовища, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2010 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний»звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Генічеському районі Херсонської області правонаступником якого є Генічеська міжрайонна Державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії посадових осіб відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000182301/0 № 00000102301/0, № 0000192301/0 від 29 квітня 2010 року;

- скасувати податкове повідомлення рішення від 29 квітня 2010 року № 0000182301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3 370 323 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 685 162 грн.

- скасувати податкове повідомлення рішення від 29 квітня 2010 року № 0000192301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з акцизного збору в розмірі 2 488 854 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 244 427 грн.

- скасувати податкове повідомлення рішення від 29 квітня 2010 року № 0000202301/0, яким визначено податкове зобов’язання за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 170 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року адміністративний позов задоволений частково:

- визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000192301/0 від 29 квітня 2010 року про визначення позивачу податкового зобов’язання по акцизному збору в сумі 2 488 854 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 244 427 грн.

В задоволені решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ у Генічеському районі Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний»також подав апеляційну скаргу на постанову суду, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині відмови у задоволені позовних вимог та в цій частині ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень про визнання податкового зобов’язання з податку на додану вартість та по забрудненню навколишнього природного середовища.

Вимоги апеляційної скарги СВК «Ізумрудний»обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний»є юридичною особою, платником податків, з 16 січня 2009 року перебуває на обліку в ДПІ в Генічеському районі Херсонської області, має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АВ 106829, термін дії якої з 28 лютого 2007 року по 28 лютого 2012 року.

В період з 03 березня по 14 квітня 2010 року фахівцями ДПІ в Генічеському районі Херсонської області проведена планова виїзна перевірка СВК «Ізумрудний»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

За наслідками перевірки складений акт № 236/23-1/00233709 від 19 квітня 2010 року.

Актом перевірки встановлено, що позивач надав до податкового органу три декларації з ПДВ, в тому числі сільськогосподарську декларацію № 2 по операціям з реалізації продукції, товарів власного виробництва, загальну декларацію по реалізації продукції не власного виробництва та операцій з реалізації підакцизної продукції.

Податковою інспекцією виявлено порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану власність», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3 370 323 грн.; порушення ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», внаслідок чого позивач не сплатив акцизний збір в розмірі 2 488 854 грн.; порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- не надання звіту по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік.

Акт перевірки підписаний керівництвом СВК «Ізумрудний»із запереченнями, які розглянуті податковою інспекцією та відхилені, як безпідставні.

При проведенні перевірки перевіряючими особами встановлено, що за договорами № 75/07 від 10 вересня 2007 року та № 81/08 від 03 листопада 2008 року СВК «Ізумрудний»продав орендному підприємству «Ужгородський коньячний завод» протягом травня –грудня 2008 року купаж коньяку загальною вартістю 20 221 939 грн., Цей факт був встановлений при проведенні позапланової перевірки покупця ОП «Ужгородський коньячний завод»та викладений в наданій суду копії акту перевірки від 10 листопада 2009 року № 148/23-0/00412122, в якому зазначено, що орендне підприємство придбавало у позивача в 2007 –2008 роках купажну суміш коньячну в кількості 62 083,56 дал.

ДПІ при проведенні перевірки встановило, що операції продажу купажу коньячного були відображені позивачем в спеціальній сільськогосподарській декларації № 2 (рослинництво), тоді як на думку ДПІ вони повинні були відображатись в загальній декларації, оскілки це є реалізацією підакцизної продукції ( товарна позиція УКД ЗЕД 2208 20 12 00), продаж якої не підпадає під пільгу, встановлену п. 11.29. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент здійснення поставки).

ДПІ дійшла висновку, що купаж коньячний, який реалізовувався для виробництва коньяку, є алкогольним напоєм та відноситься до підакцизної продукції, у зв’язку з чим ДПІ встановила заниження податкових зобов’язань за загальними деклараціями на суму у 3 370323 грн. та завищення податкових зобов’язань за спеціальною декларацією № 2 на аналогічну суму, за період з травня по грудень 2008 року.

Також в акті перевірки перевіряючими особами відображений факт заниження акцизного збору на суму 2 488 854 грн. за травень –грудень 2008 року. Позивачем в розрахунках акцизного збору відображено неоподатковувані обороти з відвантаження купажів коньяків в кількості 622 213,5 літрів орендному підприємству «Ужгородський коньячний завод», який є виробником ординарних та марочних коньяків. Позивач включив суму акцизного збору до рядку 12 розрахунків «Сума податкового зобов’язання не сплачена через отримання пільг». При проведенні перевірки було встановлено, що, оскільки чинним законодавство та нормативними документами не передбачено реалізацію купажу коньяку, як сировини для виробництва коньяку, то відповідач порушив вимоги п. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», відповідно до якого не є об’єктом оподаткування вартість та обороти з реалізації (передачі) української сировини, що використовується для виробництва підакцизних товарів. Сировиною для виробництва коньяку є спирт коньячний, а не купажна суміш, яку, на думку ДПІ, позивач не мав права продавати як сировину, відповідно до положень Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про виноград та виноградне вино», ДМТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови». ДПІ дійшла висновку, що купаж коньячний є готовою продукцією, яку розливають у пляшки та продають кінцевому споживачу, у зв’язку з чим, у разі здійснення реалізації купажів коньяків, обороти з такої реалізації є об’єктом оподаткування акцизним збором за ставкою акцизного збору, затвердженого ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».

Актом перевірки встановлено, що позивач, будучи платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, перебуваючи на податковому обліку з 16 січня 2009 року в ДПІ у Генічеському районі Херсонської області, подав у лютому 2009 року податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за 2008 рік до Джанкойської ОДПІ, де до цього перебував на податковому обліку, а не відповідачу чим порушив п.п. 4.1.4п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року:

- № 0000182301/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 3 370 323 грн., застосована штрафна санкція в розмірі 1 682 162 грн.;

- № 0000192301/0, яким визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 2 488 854 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 244 427 грн.;

- № 0000202301/0 про застосування штрафної санкції по збору за забруднення навколишнього середовища в розмірі 170 грн.

Суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржує донарахування податкових зобов’язань з підстав неправильного застосування відповідачем норм матеріального права, у зв’язку з чим суть спору полягає у встановленні правильності застосування податковим органом до спірних правовідносин положень п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»та ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

З урахуванням: положень п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час продажу купажу коньячного), зупинення дії п. 7.7. ст. 7, п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26 лютого 1999 року, Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», відповідно до якої перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України в тому числі й «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», УКТ ЗЕД 2208 20 12 00, суд першої інстанції встановив, що всі суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв’язку з виробництвом коняку абу купажу коньяку, в тому числі і у зв’язку з вирощуванням винограду (як складова частина операції з виробництва коньяку), повинні відображатись не в спеціальній декларації з податку на додану вартість, в декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

З урахуванням встановленого висновку, суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, що на операції по реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції не розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, у зв’язку з чим відповідач правильно визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість та штрафні санкції, атому податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000182301/0 скасуванню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000192301/0, яким визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 2 488 854 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 244 427 грн., суд першої інстанції встановив, що об’єкти оподаткування акцизним збором виноматеріалів визначено відповідно Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».

Пунктом «б»ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»встановлено, що не є об’єктом оподаткування акцизним збором обороти з реалізації (передачі) підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів, ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»передбачено, що вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, не підлягають обкладенню акцизним збором.

Суд першої інстанції встановив, що у разі здійснення операцій з підакцизними товарами (продукцією) не змінюється їх статус як підакцизних товарів, оскільки ставки акцизного збору на них установлено законами, а змінюється лише умови (напрямок використання), за яких вони підлягають або не підлягають обкладенню акцизним збором. Тобто саме податкове зобов’язання зі сплати до бюджету акцизного збору з виноматеріалів за певних умов виникає або не виникає.

Якщо виноматеріали, на які Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», відповідно до кодів за УКТ ЗЕД установлено (у будь-якому розмірі) ставки акцизного збору, реалізуються для подальшої переробки і виготовлення вин, ці виноматеріали не перестають бути підакцизними, а лише акцизний збір з них за цих умов (враховуючи норму пп.»в»п. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби») може не справлятися до бюджету.

Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що позивач відвантажував покупцю - ОП «Ужгородський коньячний завод»купажну суміш необроблену, з якої вироблявся коньяк. Відповідач не надав суду доказів невідповідності господарських операції з продажу купажної суміші. Відповідач не заперечує, що ОП «Ужгородський коньячний завод»сплатило акцизний збір з реалізації коньяку, виготовленого з придбаної у позивача купажної суміші.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000202301/0 про застосування штрафної санкції по збору за забруднення навколишнього середовища в розмірі 170 грн., суд першої інстанції встановив, що відповідно до пунктів 9, 13 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303, позивач 05 лютого 2009 року надав до Джанкойської ОДПІ податковий розрахунок по збору за 2008 рік, але з 16 січня 2009 року позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Генічеському районі Херсонської області, а тому повинен був надати цей розрахунок саме до відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000182301/0 № 00000102301/0, № 0000192301/0 від 29 квітня 2010 року, суд першої інстанції встановив, що відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України».

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника СВК «Ізумрудний»розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що позивач є сільськогосподарським підприємством, з власного винограду виготовляє виноматеріал, який реалізовує підприємствам вторинного виноробства. При реалізації виноматеріалу позивач нараховує податок на додану вартість та відносить його до спеціальної декларації №2 для перерахування сум податку на додану вартість на спецрахунок та використання їх на матеріально-технічний розвиток підприємства, відповідно до пільги передбаченої п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган вважає, що виноматеріали виноградні –суміш купажу коньячного необробленого є підакцизною продукцією, а тому положення наведених нормативних приписів не поширюються на операції з продажу сільськогосподарським товаровиробникам підакцизних товарів, у зв’язку з чим суми нарахованого податку на додану вартість неправомірно включено позивачем до спеціальної декларації.

З таким висновком відповідача погодився Херсонський окружний адміністративний суд, та зазначив, що на виноматеріали за кодом УКТ ЗЕД 2208 20 12 00 віднесені до переліку підакцизних товарів, а тому до операцій з ними не можна застосовувати пільгу передбачену п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2009 року було зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до п.2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до Законів України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспорті засоби та шини до них», «;Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)».

Встановивши реалізацію позивачем товарів власного виробництва, включених ст.1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольних напоїв» до переліку підакцизних товарів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права віднесення до спеціальної декларації сум податку на додану вартість з операцій продажу цих товарів на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апеляційний суд вважає, що оскільки для вирішення питання щодо обґрунтованості застосовування позивачем спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, визначальним є встановлення того, чи являються виноматеріали –купаж суміші коньяку необробленого, які ним реалізовуються, підакцизним товаром.

Саме по собі вживання у зазначеному Законі слова «виноматеріали»не дає підстав

вважати, що будь-яка продукція, яка позначається цим словом є підакцизною, оскільки вказаним Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Відтак, визначальне значення для правильного висновку у даній справі, є встановлення призначення спірної продукції, а саме - чи можна її вважати алкогольним напоєм у тому значенні, яке вживається у чинному законодавстві.

Так, у Законі України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», для визначення підакцизної продукції вживається слово «виноматеріали».

Апелянтом - СВК «Ізумрудний»надано до апеляційного суду Висновок експертного економічного дослідження № 5919/12-44 від 31 травня 2012 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено, що купаж коньячний необроблений є виноматеріалом напівфабрикатом, який не пройшов етапу технологічної обробки для його стабілізації проти помутнінь і/або надання специфічних якостей.

Виходячи з семантики слова «напій»- це спеціально приготовлена рідина, призначена для пиття, що дає підстави вважати, що до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь, тобто є готовою продукцією. У той же час, виноматеріали, щодо яких ставиться питання у даній справі, не є готовою продукцією.

Положення Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»не передбачають ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виробництва з власної сировини, і що реалізуються підприємствам вторинного виноробства.

Таким чином, виноматеріали, які передбачались для реалізації підприємствам вторинного виробництва для виготовлення виноробної продукції не можна вважати готовою продукцією, а відтак і підакцизним товаром.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із доводами позивача про правомірне застосування пільги, передбаченої приписами п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже і з обґрунтованістю застосування ним спеціального режиму оподаткування при реалізації виноматеріалу підприємствам вторинного виноробства.

Висновок, якого дійшов апеляційний суд, підтверджується також й позицією Верхового Суду України, викладеною у постанові цього суду від 15 січня 2008 року в справі за позовом ДП «Радгосп-завод «Алушта» до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що продукція –купаж коньячний необроблений, яка у травні –грудні 2008 року була постановлена позивачем орендному підприємству «Ужгородський коньячний завод»не є підакцизним товаром, та нарахована в ціні його продажу сума ПДВ правомірно включена позивачем до декларації з ПДВ № 2.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000182301/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 3 370 323 грн., застосована штрафна санкція в розмірі 1 682 162 грн. та № 0000192301/0, яким визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 2 488 854 грн., та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 244 427 грн. мають бути скасовані в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303, позивач 05 лютого 2009 року надав податковий розрахунок по збору за 2008 рік до Джанкойської ОДПІ в якому позивач перебував на обліку до 16 січня 2009 року

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у разі зміни юридичної адреси суб'єктів підприємницької діяльності - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обов’язку позивача надати податковий розрахунок по збору за 2008 рік до ДПІ у Генічеському районі Херсонської області, в якому позивач перебуває на обліку з 16 січня 2009 року.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000202301/0, яким визначено податкове зобов’язання за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 170 грн. має бути скасоване.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта - СВК «Ізумрудний»на неправомірність дій відповідача при прийнятті оскаржених податкових повідомлень –рішень, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач діяв у відповідності до положень ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України».

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби має бути залишена без задоволення, апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»- задоволена частково, оскаржена постанова –скасована та ухвалена нова постанова про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. ст. 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ізумрудний»– задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000182301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3 370 323 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 685 162 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000192301/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з акцизного збору в розмірі 2 488 854 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 244 427 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2010 року № 0000202301/0, яким визначено податкове зобов’язання за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 170 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко