Ухвала суду № 26267908, 03.10.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

03.10.2012

Справа № 2025/5561/2012

№ провадження 2/2025/1488/2012

У Х В А Л А

03 жовтня 2012 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Смірнова Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним та про визнання права власності на житловий будинок, -

в с т а н о в и в:

28 вересня 2012 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним та про визнання права власності на житловий будинок, посилаючись на те, що їм в 1988 році правлінням колгоспу ім.. Кірова, Лозівського району, Харківської області був виділений житловий будинок в АДРЕСА_1. На той час житловий будинок мав статус колгоспного двору. Членом колгоспного двору крім позивачів був і відповідач по справі. З моменту надання спірного житлового будинку та по теперішній час позивачі мешкають в даному будинку та зареєстровані в ньому. В теперішній час відповідач по справі залишив родину та проживає окремо, тому позивачі вирішили оформити право власності на спірний житловий будинок. Але в процесі збирання документів для оформлення права власності на житловий будинок позивачам стало відомо, що в 1994 році відповідач отримав свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння. В зв'язку з чим просять визнати частково недійсним свідоцтво про право особистої власності на спірний житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, видане виконавчим комітетом Домаської сільської ради народних депутатів на підставі рішення № 23-Б від 22 липня 1994 року та зареєстроване в Лозівському бюро технічної інвентаризації Харківської області на ім'я ОСОБА_4. Крім цього просять визнати право власності на спірний житловий будинок по 1/4 частині за кожним членом колишнього колгоспного двору та стягнути з відповідача по справі на їх корить витрати по сплаті судового збору.

02 жовтня 2012 року позивачі звернулися до суду з заявою про забезпечення позову в якій просять вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, оскільки є ризик втрати житлового будинку.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливими виконання рішення суду.

Разом з тим ч. 1 ст. 153 ЦПК України зазначає, що заява про забезпечення позову вирішується судом, у провадженні якого справа перебуває, тобто перебуває не позовна заява чи матеріал, а провадження (справа).

Роз'яснення щодо цього питання передбачено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», де зазначено, що забезпечення позову можливе лише після відкриття провадження у справі.

Крім цього відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

А тому питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи 02 жовтня 2012 року судом був зроблений запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача по справі ОСОБА_4, відповідь на який судом ще не отримана, а тому провадження у даній справі не відкрито.

А тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви.

У відповідності до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявникові.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 ЦПК України, суддя,-

у х в а л и в :

Повернути заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову заявникам.

Копію ухвали суду направити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанцій щляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.А. Смірнова