Рішення № 26266263, 05.07.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.12 Справа № 5021/2233/2011нр.

5 липня 2012 року Справа № 5021/2233/2011

за позовом Конотопського транспортного прокурора в інтересах держави в особі міністерства інфраструктури України в особі державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця», м. Київ,

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 3 794 грн. 38 коп.

Суддя Жерьобкіна Є.А.

За участю представників:

від позивача - Буряченко С.Л. (довіреність № 3981-ню від 30.09.2011 року);

від відповідача - не з'явився;

прокурор - Мовчан К.В. (посвідчення № 59 від 12.06.2012 року);

при секретарі судового засідання Тимченко О.О.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 3 794 грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі відповідно до договору оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009року, за період з 01 червня 2010 року по 31 липня 2011року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 7 листопада 2011 року у справі № 5021/2233/2011 позов було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 3794 грн. 38 коп., стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012 року рішення господарського суду Сумської області від 7 листопада 2011 року у справі № 5021/2233/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 травня 2012 року рішення господарського суду Сумської області від 7 листопада 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012 року у справі № 5021/2233/2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

30.05.2012року справа № 5021/2233/2011 повернута на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31 травня 2012 року справу № 5021/2233/2011 призначено до розгляду.

Прокурор згідно пояснення № 130-1825 вих.-12 від 12.06.2012 року позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач згідно пояснення № 493 від 22.06.2012 року наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що він не користувався орендованим майном, оскільки не мав до нього доступу, а відповідно до ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно заяви б/н від 03.07.2012 року (вх. № 9112 від 04.07.2012р.) відповідач просить суд проводити судове засідання без його присутності.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

30.10.2009 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди державного майна № 1421, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО "Південно-Західна залізниця". Майно передається в оренду з метою розміщення магазину з продажу товарів підакцизної групи (п. 1.2 договору оренди).

Факт передачі орендованого майна по договору оренди № 1421 від 30.10.2009 року підтверджується актом приймання-передачі від 30.10.2009 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Пунктом 10.1. договору оренди № 1421 від 30.10.2009 року визначено, що договір діє з 30.10.2009 року до 02.06.2010 року включно.

Договір оренди № 1421 від 30.10.2009 року припинив свою дію в силу закону та умов договору 02.06.2010року.

Після закінчення строку дії договору відповідач свого обов'язку щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу у строк, визначений у договорі оренди, не виконав.

Викладені обставини встановлені судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду справи № 9/100-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська область, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Станції Конотоп Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м. Конотоп Сумської області; 2. Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м. Київ, за участю третьої особи - ОСОБА_3, м. Конотоп про зобов'язання вчинити певні дії. (а.с. 15-20, I том).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2010року у справі № 9/100-10 позов було задоволено, зобов'язано відповідача повернути балансоутримувачу, станції Конотоп ДТГО "Південно-західна залізниця" державне нерухоме майно частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання.

Вищий господарський суд України у постанові від 17.02.2011року у справі № 9/100-10, залишаючи без змін рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2010року, зазначив, що відповідно до п. 10.10 договору оренди № 1421 від 30.10.2009року, у разі припинення договору, орендар зобов'язаний повернути майно протягом трьох робочих днів балансоутримувачу по акту приймання-передавання. При цьому, відповідно до п.10.11 договору, майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Вищий господарський суд України підтвердив, що місцевий суд дійшов правомірного висновку по справі № 9/100-10, що незважаючи на те, що майно фактично вибуло із володіння орендаря, він зобов'язаний скласти акт приймання-передачі, та по ньому повернути майно, оскільки саме такі умови повернення майна сторонами погоджені в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично орендоване за договором оренди № 1421 від 30.10.2009року майно повернуто орендарем балансоутримувачу 01.08.2011року, що підтверджується відповідним актом приймання - передачі від 01.08.2011року (а.с. 12, I том).

Відповідно до пункту 3.11. вищевказаного договору оренди державного майна, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в порушення умов договору оренди № 1421 від 30.10.2009року, відповідач свого обов'язку щодо повернення орендованого майна балансоутримувачу у строк, визначений у договорі оренди, не виконав, повернувши майно тільки 01.08.2011року, в зв'язку з чим на підставі пункту 3.11. договору, останньому нараховано орендну плату за період з 1 червня 2010 року по 31 липня 2011року в сумі 3794 грн. 38 коп.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що з 01.06.2010року він позбавлений можливості користуватись предметом оренди (державне нерухоме майно-частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі, що перебуває на балансі станції Конотоп ДТГО "Південно-Західна залізниця"), оскільки навколо вказаного майна встановлено огорожу. Вказана обставина виключає можливість відповідача, як орендаря за договором, використовувати майно за призначенням. При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі № 9/100-10 встановлено, що майно фактично вибуло із володіння орендаря.

Частиною першою статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 6 статті 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Умовами застосування зазначених положень Цивільного кодексу є те, що вказані обставини повинні бути об'єктивними, а не наслідком винної поведінки самого наймача. Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на те, що Конотопською транспортною прокуратурою було проведено перевірку за повідомленням про перешкоджання ОСОБА_1 у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення огорожі навколо належного ОСОБА_1 кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за наслідками якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 08 липня 2011 року. (а.с. 41-43, I том)

Як свідчать матеріали справи, прокуратурою під час перевірки в діях начальника Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 5 ОСОБА_4, які виразилися у наданні вказівки про встановлення металевої огорожі з метою благоустрою території згідно плану реконструкції вокзального комплексу станції Конотоп не встановлено ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 206. 364, 365 КК України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Сумської області від 20.05.2011 року рішення Конотопського міськрайонного суду від 06.10.2010року про визнання за ОСОБА_1 права власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване в АДРЕСА_1, - скасовано.

Ці обставини встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року у справі № 5021/756/2011, за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми до відповідачів: 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська область, 2. Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м. Конотоп Сумської області про стягнення 13 418 грн. 78 коп., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2011 року.

Крім цього, в матеріалах справи наявний лист відповідача б/н від 24.11.2010 року (а.с. 33, IІ том), адресований начальнику станції Конотоп, в якому відповідач вказує на те, що належне йому майно було огороджене 14.06.2010 року, тобто після закінчення строку дії договору.

Більше того, викладена у вказаному листі вимога відповідача направлена на захист права здійснювати господарську діяльність та усунення перешкод у користуванні належному йому, як зазначає позивач, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до умов п.п. 10.10, 10.11 договору оренди № 1421 від 30.10.2009 року, у разі припинення договору, орендар зобов'язаний повернути майно протягом трьох робочих днів балансоутримувачу по акту приймання-передавання. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжла всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до умов пункту 3.11. договору оренди державного майна, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Договір оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009 року припинив свою дію 02.06.2010 року.

Проте майно було передано відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі 01.08.2011 року, претензій з приводу передачі майна сторони один до одного не мають.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач не вживав заходів, спрямованих на повернення орендованого майна балансоутримувачу, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до позивача з пропозицією прийняти орендоване майно (частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1), у зв'язку з закінченням дії договору у передбачений останнім строк, та не доведено факту існування непереборних перешкод для виконання свого обов'язку як орендаря щодо повернення орендованого державного майна, а надані останнім копія позовної заяви ОСОБА_1 до станції Конотоп ДТГО "Південно - Західна залізниця" про усунення перешкод в користуванні майном, акт від 01.06.2010року, лист № 746 від 15.12.2010року, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 08 липня 2011 року свідчать про вчинення відповідачем дій саме на захист права здійснювати господарську діяльність та усунення перешкод у користуванні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За загальним правилом ч. 6 ст. 762 ЦК України, орендар за наявності та доведеності підстав, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України (неможливість використання орендованого майна через обставини, за які орендар не відповідає), може реалізувати своє право на звільнення від сплати від орендної плати, проте, з урахуванням всіх обставин справи, відповідач не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, зокрема доказів того, що майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, тобто об'єктивних обставин, а не наслідком винної поведінки самого наймача, тому правові підстави для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України у даній справі відсутні.

Порушення ж відповідачем договірного зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого державного майна і стало підставою для застосування пункту 3.11 договору.

Статтею 286 ГК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Розділом 3 договору оренди державного майна № 1421 від 30.10.2009 року сторони передбачили розмір та порядок сплати орендної плати.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2009 року 627, 89 грн.

У пункті 3.6 договору оренди сторони визначили, що орендна плата відповідно до п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 зі змінами та доповненнями, перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця у співвідношенні: 70% - до державного бюджету та 30% -балансоутримувачу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідно до п.3.1 договору за користування майном відповідачу нараховано орендну плату за період з 01.06.2010 року по 31.07.2011 року включно у розмірі 3794,38 грн.

При нарахуванні орендної плати балансоутримувачем враховані вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 року зі змінами внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1341 від 02.12.2009 року та № 440 від 16.06.2010 року щодо застосування орендної ставки у розмірі 45 відсотків установленого обсягу.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Надані прокурором та позивачем докази, розрахунки розміру місячної орендної плати та суми позову повністю підтверджують заявлені вимоги, тому позовні вимоги суд визнає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

11.06.2012року відповідач подав пояснення по справі, в якому просить суд на підставі ст. 122 ГПК України повернути йому все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за скасованим постановою Вищого господарського суду України від 16 травня 2012 року судовим рішенням від 07.11.2011року у справі № 5021/2233/2011.

Відповідно до статті ст. 122 Господарського процесуального кодексу України повернення боржникові всього того, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою в разі якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду.

В даному ж випадку господарський суд задовольняє позовні вимоги у справі № 5021/2233/2011 у повному обсязі, в зв'язку з чим правові підстави для повернення відповідачу стягнуто з нього на користь стягувача за скасованим судовим рішенням у справі № 5021/2233/2011 в порядку ст. 122 ГПК України - відсутні.

При цьому, відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до вимог ст. 117 ГПК України, накази господарського суду Сумської області від 31.01.2012 року у справі № 5021/2233/2011 суд визнає такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іден. номер НОМЕР_1) на користь державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» (вул. Лисенка, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 04713033) 3 794 грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, іден. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Визнати накази господарського суду Сумської області від 31.01.2012 року у справі № 5021/2233/2011 такими, що не підлягають виконанню.

Повне рішення складено 05.07.2012 року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна