Ухвала суду № 26265886, 26.09.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"26" вересня 2012 р.Справа № 34/154-09-4606

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Никифорчука М.І.

суддів Степанової Л.В.

Панченко О.Л.

при секретареві

судового засідання Кравченко С.В.

Представники сторін :

від скаржника (стягувача): не з'явився;

від КП "Міські дороги" (боржника): не з'явився;

від Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції: не з'явився;

( представники Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, боржника та стягувача в засідання суду 26.09.2012 року не з'явились, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином )

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" на дії Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ( далі -Виконавча служба ) у порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 34/154-09-4606:

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ";

до відповідача: Комунального підприємства "Міські дороги";

про стягнення на суму 388062,37грн., -

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 грудня 2009 року по справі № 34/154-09-4606 позовні вимоги ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" задоволені частково.

З Комунального підприємства „Міські дороги" (м. Одеса, вул. Промислова, 37, код ЄДРПОУ 32642110) на користь ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" стягнуто - заборгованість у сумі 317430 (триста сімнадцять тисяч чотириста тридцять) грн.13 коп., інфляційних збитків та 3% річних у сумі 64946 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн.38коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн.77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 (двісті тридцять шість) грн. В решті позову відмолено.

На виконання вказаного рішення 11 січня 2010 року господарським судом Одеської області було видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду по справі № 34/154-09-4606 ( далі -Наказ ) який дійсний до 11.01.2013 року. Отже вказане рішення набрало законної сили.

В апеляційному та касаційному порядку дана справа не переглядалась.

17.05.2012 р. до господарського суду Одеської області від ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" надійшла скарга на дії Виконавчої служби у якій зазначається таке:

ПАТ „Концерн Галнафтогаз" звернулось до Виконавчої служби для примусового виконання рішення суду. В ході здійснення виконавчого провадження №17131655 по примусовому виконанню вищезазначеного наказу суду суму боргу було стягнуто частково.

29 квітня 2011 року ПАТ „Концерн Галнафтогаз" звернулось з заявою до органу державної виконавчої служби з проханням повернути без виконання виконавчий документ.

Постановою заступника начальника Другого Малиновського ВДВС ОМУ від 16.05.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувану, вказаний Наказ було повернуто ПАТ „Концерн Галнафтогаз" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження".

Як зазначає скаржник у скарзі, на момент винесення постанови заступника начальника Другого Малиновського ВДВС ОМУ від 16.05.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачу (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження"), та станом на поточну дату сума боргу становить 369323 (триста шістдесят дев'ять тисяч триста двадцять три) гривні 28 копійок.

Відповідно до вказаного Наказу він дійсний до пред'явлення протягом трьох років з 11.01.2010 p., тобто до 11.01.2013р.

23 квітня 2012 року ПАТ „Концерн Галнафтогаз" повторно подало на виконання до Виконавчої служби вказаний Наказ.

Скаржник зазначає у скарзі, що Постановою державного виконавця Першого Київського ВДВС ОМУЮ від 26.04.2012 р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу - судового наказу від 11.01.2010 р. про примусове виконання рішення суду по вказаному Наказу на підставі п. 7 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" (далі -Закон), оскільки, як зазначено у постанові -„у відповідності до ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: - п. 7 - якщо виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" тобто за заявою стягувана".

Зазначена постанова отримана ПАТ „Концерн Галнафтогаз" 11.05.2012 p., що підтверджується відміткою на супровідному листі, яким було надіслано оскаржувану постанову.

Скаржник ( ПАТ „Концерн Галнафтогаз") вважає, що постанова Виконавчої служби від 26.04.2012 р. є протиправною, та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим має бути визнана недійсною, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 12 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо є письмова заява стягувана.

Разом з тим, як зазначає скаржник у скарзі, частиною 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, на думку скаржника, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

ПАТ „Концерн Галнафтогаз" в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", повторно подано заяву про прийняття до провадження виконавчого документа, про що зазначено вище.

На думку скаржника, з системного аналізу положень ст. ст. 26, 49, 50 Закону України „Про виконавче провадження" вбачається, що приписи ст. 47 Закону є спеціальними по відношенню до положень ст. 26 Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Як зазначає скаржник у скарзі, стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

На думку скаржника, Положення пункту 7 частини 1 ст. 26 Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст. 49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Скаржник вважає, що системний аналіз положень статей 26, 49 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Зазначені твердження, на думку скаржника, відображені у судовій практиці, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012 р. по справі № 3/76-34/303.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 23, 26, 47 Закону України „Про виконавче провадження", ст. 1212 Господарського процесуального кодексу, скаржник просить :

Визнати незаконною постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 26.04.2012 р. (виконавче провадження №32389502) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 11 січня 2010 року по справі № 34/154-09-4606.

Заперечуючи проти скарги Виконавча служба надала заперечення у яких зазначила таке.

На примусовому виконанні у Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного Наказу.

29.04.2011 року ПАТ «Концерн Галнафтогаз»надіслало заяву в якій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»просило повернути без виконання вказаний Наказ.

На підставі вищевказаної заяви 16.05.2011 року державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої Одеського міського управління юстиції на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

23.04.2012 року до Першого Київського відділу державної виконавчої Одеського міського управління юстиції ПАТ «Концерн Галнафтогаз»подало заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного Наказу.

26.04.2012 року Виконавчою службою на підставі п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Згідно п.7 ст. 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, тобто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до п 3.15. Інструкції з організації примусового виконання рішень - повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).

На підставі викладеного Виконавча служба просить у скарзі відмовити.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2012 р. скаргу ПАТ "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ" на дії Виконавчої служби прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді -Фаєр Ю.Г., суддів -Степанової Л.В. та Щавинської Ю.М.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 02.07.2012р. №34/154-09-4606 справу № 34/154-09-4606 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Никифорчук М.І.., суддів -Степанової Л.В. та Щавинської Ю.М.

Приймаючи до уваги знаходження судді Щавинської Ю.М. у відпустці, розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 06.08.2012р. №34/154-09-4606 скаргу ПАТ «Концерн Галнафтогаз»на дії Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 34/154-09-4606 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Никифорчук М.І., суддів -Степанової Л.В. та Панченко О.Л.

Розглянувши матеріали справи, подану скаргу, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Як випливає з матеріалів справи, вказаний Наказ, 23 квітня 2012 року ПАТ „Концерн Галнафтогаз" повторно подало на виконання до Виконавчої служби.

Постановою Виконавчої служби від 26.04.2012 р. було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу - вказаного Наказу, на підставі п. 7 ст. 26 вказаного Закону, відповідно до якої - державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: - п. 7 - якщо виконавчий документ повернутий стягувану на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" тобто за заявою стягувача".

Таким чином, Виконавча служба відмовила у відкритті виконавчого провадження по вказаному Наказу з тих підстав, що вказаний Наказ був повернутий стягувачеві за його заявою.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами виконавчої служби виходячи з такого.

Приймаючи вказану постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу з підстав п.7 ст. 26, п.1 ч.1 ст. 47 вказаного Закону виконавча служба не звернула увагу на наступне.

Частиною 5 статті 47 названого Закону, на яку посилається скаржник в обґрунтування своїх вимог, встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

Як випливає з матеріалів справи, стягувач в межах строку, встановленого ст. 22 вказаного Закону повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документа.

Таким чином, відмова Виконавчої служби у відкритті виконавчого провадження з підстав п. 7 ст. 26, п.1 ч.1 ст. 47 Вказаного Закону є безпідставною, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 - 5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 12 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Разом з тим, частиною 5 статті 47 названого Закону встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

Матеріалами справи доведено, що в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документа.

Проте постановою від 26.04.2012 року виконавча служба відмовила у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

Виходячи з системного аналізу положень цього Закону, а саме ст. ст. 26, 49, 50 Закону, приписи ст. 47 Закону є спеціальними по відношенню до положень ст. 26 Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Так, стаття 49 Закону не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Положення пункту 7 частини 1 ст. 26 Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст. 49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 26, 49 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову."

Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник у скарзі посилається саме на приписи статті 22 та частину 5 статті 47 названого Закону.

Таким чином, даючи оцінку діям державної виконавчої служби щодо прийняття постанови від 26.04.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, колегія суддів вважає що матеріалами скарги доведено факт порушення державним виконавцем вимог закону при виконанні наказу суду, і тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 86, 121-2 ГПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн ГАЛНАФТОГАЗ» на дії Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - задовольнити.

Визнати незаконною постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 26.04.2012 р. (виконавче провадження №32389502) про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 11 січня 2010 року по справі № 34/154-09-4606.

Головуючий суддя Никифорчук М.І. Суддя Степанова Л.В. Панченко О.Л.

Суддя