Рішення № 26265182, 25.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.09.12 р. Справа № 5006/8/110/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах",

м. Київ, в особі Донецької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах", м. Донецьк

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4, м. Ясинувата

про: стягнення 65 160,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_5 - за довір. № 1706 від 29.05.2012р.

від відповідача-1: Тимченко О.Г. - за довір. № 09 від 19.03.2012р.

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідачів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" в особі Донецької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, про стягнення 65 160,85 грн. шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, з яких: 49 000,00 грн. страхового відшкодування позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" в особі Донецької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" та 16 160,85 грн. - з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.09.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Бокової Ю.В. у відрядженні, справу N 5006/8/110/2012 передано на розгляд судді Величко Н.В.

В судовому засіданні, що відбулось 25.09.2012р., позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою в порядку ст.22 ГПК України змінено позовні вимоги, а підстави позову залишились незмінними. Остаточними вимогами позивача є: стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти в розмірі 49 000,00 грн. та стягнути з відповідача-2 грошові кошти у розмірі 16 160,85 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на те, що йому на праві користування та розпорядження належить автомобіль марки INFINITI держ.номер НОМЕР_1, що підтверджується довіреністю від 25.11.2008р., виданою власником автомобіля ОСОБА_4, посвідченою приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованою в реєстрі за № 6109. 14.05.2012р. у м. Макіївка відповідач-2, керуючи автомобілем PEUGEOT PARTNER держ.номер НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем позивача. Вина відповідача-2 підтверджена постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.06.2012р. у справі про адміністративне правопорушення № 0554/3230/2012 (провадження № 3/0554/729/2012). Внаслідок цього зіткнення автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, а згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 391/08 від 10.08.2012р. вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 59 357,75 грн., величина втрати товарної вартості автомобіля становить 5 803,10 грн. За твердженням позивача, загальна сума збитків, завдана в результаті скоєння ДТП становить 65 160,85 грн. Позивач також зазначає, що відповідач-2 застрахував свою відповідальність у відповідача-1 за полісом №АВ/5046937 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.04.2012р. За цим полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн., а безумовна франшиза - 1000 грн. Позивач стверджує, що про настання страхового випадку відповідач-1 був повідомлений третьою особою у цій справі (власником автомобіля INFINITI держ.номер НОМЕР_1 ОСОБА_4) та представником позивача за довіреністю ОСОБА_8 замість відповідача-2, проте не отримавши страхове відшкодування у встановленому законом порядку, позивач був вимушений звернутися до суду з цим позовом. Позивач вважає, що страхова компанія у разі виплати страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн. матиме право регресу до страхувальника в межах цієї суми. Водночас і страхувальник (відповідач-2) у разі сплати ним збитків в частині розміру страхового відшкодування у розмірі 49 000 грн. замість страхової компанії внаслідок неправомірного ухилення останньої від здійснення такої виплати також має право звернутися до страховика з вимогою про стягнення відповідної суми. Тому, на думку позивача, відповідачі у справі мають усі ознаки солідарних боржників у сумі страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн., і цей борг є солідарним, і тому позивач має право подати позов про стягнення завданих автомобілю збитків у розмірі 49000 грн. як до відповідача-1, так і до відповідача-2, так і до обох відповідачів. Крім того, з відповідача-2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди, оціненим висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 391/08 від 10.08.2012р., і страховим відшкодуванням, що підлягає виплаті відповідачем-1 за полісом №АВ/5046937, у розмірі 16 160,85 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 541, 543, 544, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, 22, 33, 35, 36, ч.«г» пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підтвердження позовних вимог надано суду: висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 10.08.2012р. №391/08, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/5046937, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, довіреність від 25.11.2008р., постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.06.2012р. по справі №0554/3230/2012, повідомлення про страховий випадок від 17.05.2012р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, рахунок-фактуру від 16.05.2012р. №GNF0001602, вимогу від 13.08.2012р., вимогу від 14.08.2012р., відповідь на вимогу від 11.08.2012р.

Відповідач-1 позовні вимоги визнав частково, лише на суму 30 718,66 грн. В іншій частині, відносно вимог до нього, просить в задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи свої заперечення відповідач-1 посилається на те, що на підставі повідомлення позивача про страховий випадок та наданих останнім документів ПрАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" розпочато формування страхової справи та 18.05.2012р. у присутності представника позивача ОСОБА_8 було оглянуто транспортний засіб INFINITI держ.номер НОМЕР_1, складено відповідний протокол огляду (№ 144 від 18.05.2012р.), а 08.08.2012р. складений висновок автотоварознавчого дослідження №1173 від 31.08.2012р. по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. Відповідач-1 вважає, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 391/08 від 10.08.2012р., наданий позивачем, не може слугувати доказом підтвердження матеріального збитку, оскільки згідно ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем-1 виконані покладені на нього обов'язки щодо направлення експерта для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Також відповідач-1 зазначає, що позивач не звертався до нього з заявою про страхове відшкодування.

На підтвердження такої позиції відповідачем-1 надано суду протокол № 144 від 18.05.2012р., висновок автотоварознавчого дослідження № 1173 від 31.08.2012р. у копіях.

Відповідач-2 в жодне судове засідання не з'явився, відзиву по суті справи не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до Інструкції з діловодства у господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75 (зі змінами та доповненнями)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явилась, відзиву не надала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Господарський суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, неявка представників відповідача-2 та третьої особи, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи, тому підстави для відкладення судового засідання відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2008р. третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 позивачу була видана довіреність, що посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ОСОБА_7 і зареєстрована в реєстрі за № 6109. Цією довіреністю позивачу надані повноваження щодо користування та розпорядження автомобілем марки INFINITI держ.номер НОМЕР_1, в тому числі щодо укладення договорів про відшкодування завданої шкоди, отримання відшкодування за завдану шкоду. Довіреність видана з правом передоручення строком на двадцять років та дійсна до двадцять п'ятого листопада дві тисячі двадцять восьмого року (а.с.31).

Таким чином, позивачу на підставі вищезазначеної довіреності належить речове право на чуже майно - автомобіль марки INFINITI держ.номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є зокрема право володіння.

Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього кодексу. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ст. 397 ЦК України). Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на законних підставах. Відповідно до ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З огляду на наведене суд вважає, що позивач є належним позивачем у даній справі щодо вимог до обох відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2012р. по проспекту Донецьке шосе - вул. Державіна м. Макіївка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП) за участю автомобіля INFINITI держ.номер НОМЕР_1, під управлінням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та автомобіля PEUGEOT PARTNER держ.номер НОМЕР_2, під управлінням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до постанови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.06.2012 р. по справі №05554/3230/2012 водія автомобіля марки PEUGEOT PARTNER держ.номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні зазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст.124 КУпАП України (а.с.56).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем-2 (винною особою у ДТП) застраховано транспортний засіб марки PEUGEOT PARTNER держ.номер НОМЕР_2 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Інкомстрах» (який є правонаступником ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах») за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5046937, строк дії полісу - з 13.04.2012р. по 12.04.2013р., ліміт по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. (а.с.22).

Отже, станом на момент скоєння ДТП - 14.05.2012р., автомобіль відповідача-2 був застрахований відповідачем-1 і поліс № АВ/5046937 був чинним.

17.05.2012р. позивач повідомив ПрАТ СК «Інкомстрах» про страховий випадок, що відбувся 14.05.2012р. Зазначене повідомлення відповідачем-1 отримано та зареєстровано за № 200 (а.с.33-34)

Згідно квитанції кур'єрської служби доставки «V.I.P.Expres» позивач направляв на адресу Донецької філії ЗАТ «СК «Інкомстрах» заяву про страхове відшкодування від 29.05.2012р. (а.с.21)

14.08.2012р. представник позивача звертався до відповідача-1 з адвокатським запитом щодо страхового відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 56 241,37 грн. (а.с.23-24). На підтвердження такої суми відшкодування посилався на рахунок-фактуру № GNF0001602 від 16.05.2012р. на загальну суму 56033,37 грн., наряд-замовлення №01pz005123 від 25.05.2012р. на суму 208,00 грн. та фіскальний чек №1348 від 25.05.2012р. на суму 208,00грн. (а.с.38-40). Відповідач-1 на цей запит відповів відмовою в наданні інформації (а.с.25)

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №391/08 від 10.08.2012р. встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля INFINITI держ.номер НОМЕР_1 - 59 357,75 грн. та величину втрати товарної вартості цього автомобіля - 5 803,10 грн. (а.с.9-19)

Позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 16 160,85 грн., що є розміром збитків, визначених висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 391/08 від 10.08.2012р. та сумою, що підлягає відшкодуванню ПрАТ СК «Інкомстрах» (а.с.44-45)

Не отримавши від відповідачів відшкодування понесених збитків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В свою чергу, за приписами ч.ч. 2, 5 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом), покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, без доведення її вини у заподіянні шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в розмірі 49 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Статтею 37.4 цього Закону передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Судом встановлено, що відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю INFINITI держ.номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Оскільки цивільна відповідальність відповідача-2 на момент настання страхової події була застрахована відповідачем-1 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/5046937), то у відповідача-1 виникло зобов'язання відшкодувати завдану страхувальником майнову шкоду безпосередньо потерпілим або погодженим з ними особам в межах встановленого полісом страхового ліміту.

Відповідно до п.36.6. ст.36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5046937 розмір франшизи встановлений в сумі 1 000,00 грн.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Абзацом 2 частини 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 10.08.2012р. № 391/08, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки INFINITI держ.номер НОМЕР_1 становить 59 357,75 грн.

Враховуючи наведені норми права суд дійшов висновку, що позивачем вірно розраховано розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем-1 на користь позивача - 49 000,00 грн. (що складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля за експертним висновком від 10.08.2012р. № 391/08 та розміром франшизи відповідача-1, встановленим полісом № АВ/5046937).

Відповідно до частини «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Як було встановлено судом та не спростовано відповідачами, водій забезпеченого транспортного засобу (відповідач-2) не звертався до страховика з повідомленням про настання страхового випадку у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. При цьому з матеріалів справи вбачається, що саме позивач звертався до відповідача-1 з вимогою щодо виплати страхового відшкодування. Однак відповідач-1 не здійснив жодних дій щодо перерахування коштів.

Отже, страхова компанія (відповідач-1) у разі виплати страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн. матиме право регресу до страхувальника (відповідач-2) в межах цієї суми. Водночас і страхувальник у разі сплати ним збитків в частині розміру страхового відшкодування у розмірі 49 000 грн. замість страхової компанії також має право звернутися до страховика з вимогою про стягнення відповідної суми.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Згідно із ч.ч.1-2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, мас право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

З огляду на наведене, господарський суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідачі у справі мають усі ознаки солідарних боржників у сумі страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн., і цей борг є солідарним, і тому позивач має право подати позов про стягнення завданих автомобілю збитків у розмірі 49 000 грн. як до відповідача-1, так і до відповідача-2, так і до обох відповідачів.

Господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача-1 стосовно того, що наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 391/08 від 10.08.2012р. не може слугувати доказом підтвердження матеріального збитку, оскільки згідно ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем-1 виконані покладені на нього обов'язки щодо направлення експерта для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ст. 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Втім, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 не надав суду оригінал чи належним чином засвідченї копії протоколу огляду № 144 від 18.05.2012р. та висновок автотоварознавчого дослідження №1173 від 31.08.2012р. по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, тому зазначені документи не приймаються судом у якості належних доказів певних обставин, на які ПрАТ СК «Інком страх» посилається як на підставу своїх заперечень.

Твердження відповідача-1 про те, що позивач не звертався до нього з заявою про страхове відшкодування також не приймається судом, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема квитанцією кур'єрської служби доставки «V.I.P.Expres» №0013398 (а.с.21)

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в розмірі 49 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 16 160,85 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведених норм права вбачається, що у спірних правовідносинах на відповідача-2 покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність у разі недостатності страхової виплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про відшкодування грошових коштів в сумі 16 160,85 грн. Однак, вказана вимога залишилась без задоволення.

Як вбачається, позивач до своїх збитків, окрім вартості відновлювального ремонту автомобіля марки INFINITI держ.номер НОМЕР_1 у розмірі 59 357,75 грн., відносить також визначену висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 10.08.2012р. №391/08 величину втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 5 803,10 грн. За розрахунком позивача, з відповідача-2 підлягає стягненню 16 160,85 грн. збитків, що складаються з різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням величини втрати його товарної вартості та суми солідарного страхового відшкодування відповідачів в розмірі 49 000,00 грн.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

На думку суду, в даному випадку покладення на відповідача-2 відшкодування втрати товарної вартості транспортного засобу не є правомірним, оскільки згідно із п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, величина втрати товарної вартості характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження транспортного засобу і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту запасних частин, які перебували в ужитку чи в ремонті.

Фактично, втрата товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості колісного транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, у порівнянні з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Проте, в даному випадку розрахована спеціалістом умовна величина не може бути доказом наявності і фактичного розміру шкоди. Жодних доказів щодо втрати товарного вигляду свого ТЗ, доказів в обґрунтування суми такої втрати позивач суду не надав, тому позивачем не доведено, що заміна на нові, а також ремонт пошкоджених частин автомобіля марки INFINITI держ.номер НОМЕР_1 (при тому, що в результаті попередньої експлуатації ТЗ мав місце фізичний знос вказаних складових) призведе до погіршення його зовнішнього вигляду, і матиме місце втрата товарної вартості вказаного автомобіля на суму 5 803,10 грн.

З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 збитків у розмірі 11 357,75 грн., (що складаються з різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 59 357,75 грн. та суми солідарного страхового відшкодування відповідачів в розмірі 49 000,00 грн.). В іншій частині позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», м. Київ, в особі Донецької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інком страх», м. Донецьк, та до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк, про стягнення 65 160,85 грн. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33, код ЄДРПОУ 31282951) та з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (83096, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (83055, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) 49 000,00 грн. відшкодування та судовий збір в розмірі 1207,25 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (83096, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (83055, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_5) грошові кошти у розмірі 11 357,75 грн., судовий збір в розмірі 282,66 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписаний 28.09.2012 р.

Суддя Величко Н.В.