Рішення № 26264301, 01.10.2012, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 1101/2585/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді -Бевз О.Ю.,

при секретарі -Оверченко Л.В.,

з участю:

прокурора -Коваль М.М.,

представника позивача -Чернікової Н.В.,

відповідача -ОСОБА_2,

заінтересованої особи -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міста Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Бобринецької РДА до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів ,-

в с т а н о в и в:

Позивач Орган опіки та піклування Бобринецької районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітнього сина -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача аліментів в розмірі ј всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до дня повноліття ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2, вказуючи, що батько дитини ОСОБА_2 проживає окремо у м. Миколаєві, вихованням дитини не займається, матеріально сина не утримує, пенсію по втраті годувальника, оформлену у березні 2012 року після смерті матері дитини, відповідач отримує та витрачає на власні потреби, після розірвання шлюбу з матір'ю ОСОБА_5 у вересні 2004 року за рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини заборгованість по яких з вересня 2004 року становить 33 тисячі 423 грн. Також, позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що дитина проживає з бабусею ОСОБА_3, яку просить визнати опікуном дитини, та ОСОБА_6, які піклуються про онука та утримують матеріально, вказані особи мають необхідні побутові умови та достатній рівень матеріального забезпечення для повноцінного розвитку дитини.

В судовому засіданні представник позивача - Орган опіки та піклування Бобринецької РДА -Чернікова Н. В. (згідно довіреності від 02.07.2012 року) підтримала позовні вимоги.

Заінтересована особа на стороні позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю та попросила їх задовольнити, так як вона разом з чоловіком постійно піклується про онука, живе інтересами дитини, забезпечує її повноцінний розвиток і бажає взяти опікунство над своїм онуком ОСОБА_5, який з 2001 року проживає разом з нею та її чоловіком. Також, ОСОБА_3 зазначила, що батько дитини систематичної матеріальної допомоги не надає, час від часу перераховує незначні суми коштів.

Прокурор Коваль М.М. підтримала позовні вимоги в повному обсязі та попросила суд задовольнити їх, позбавивши відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина та сягнувши з нього аліменти, а також призначити над неповнолітнью дитиною опікуном ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що займається вихованням сина, його моральним та фізичним розвитком, слідкує за здоров'ям дитини, цікавиться інтересами сина та допомагає у формуванні його особистості. Під час канікул його син ОСОБА_5 живе з ним у м. Миколаєві де відповідач має приватний будинок, в цей період вони ходять в кінотеатр, зоопарк, дитина оздоровлюється біля моря, відповідачем створені всі умови для проживання з ним його сина, але неприязні стосунки з рідними дружини перешкоджають йому у спілкуванні з сином. Також, відповідач вказав, що син має вади мовлення у зв'язку з заїканням і оплату послуг логопеда відповідач здійснює сам. Стосовно матеріального забезпечення сина відповідач пояснив, що надає допомогу в міру своїх можливостей, за останній час відповідач купив сину мобільний телефон з картою пам'яті, ноутбук, картки поповнення рахунку, а також, періодично перераховує кошти. Відносно заборгованості по аліментах в сумі 33 тисячі 423 грн., яка виникла з 2004 року, відповідач пояснив суду, що у травні 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів у зв'язку зі смертю стягувачки.

В судовому засіданні відповідач заявив, що має наміри негайно забрати сина до себе для постійного спільного проживання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Як на підставу обґрунтування факту наявності підстав позбавлення батьківських прав позивач послався на покази свідків.

Так, свідок ОСОБА_7, мати відповідача, пояснила, що її онуку ОСОБА_5 краще проживати з бабусею ОСОБА_3 та дідусем ОСОБА_6 оскільки в будинку, де проживає її син ОСОБА_2 живуть також його бабуся, мати свідка, яка є особою похилого віку і потребує особливого догляду у зв'язку з обмеженими фізичними можливостями так як їй ампутували ногу, та дядько, рідний брат свідка, який перебуває на обліку у психоневрологічній лікарні з діагнозом «шизофренія». Також, свідок повідомила суд, що підприємницька діяльність, якою займається її син є неприбутковою, у зв'язку з цим у її сина відсутні можливості постійно забезпечувати своїй дитині повноцінне харчування, задовольняти її матеріальні та духовні потреби що необхідно для своєчасного гармонійного розвитку дитини відповідного віку. Відтак, свідок наполягла на тому, що в інтересах її онука необхідно залишити дитину у сім'ї бабусі та дідуся, з якими він проживає з самого дня народження.

Свідок ОСОБА_6, дідусь, пояснив, що з дня народження його онук проживає з ним та його дружиною і в інтересах дитини, з метою недопущення нанесення невиліковної травми психіці дитини необхідно залишити онука з бабусею та дідусем оскільки у дитини склався усталений образ життя, хлопчик звик до вчителів, має друзів та спільні інтереси і радикальні зміни образу життя можуть призвести до незворотних негативних наслідків у розвитку та формуванні особистості дитини.

Свідок ОСОБА_8, донька заінтересованої особи, пояснила, що для її племінника краще буде залишитися з бабусею та дідусем так як вони люблять онука та піклуються про нього і ніхто не зможе зробити це краще за них.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що давно знає сім'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 які піклуються про свого онука та забезпечують його всім необхідним і для дитини буде краще якщо він залишиться жити з бабусею та дідусем.

Як на підставу обґрунтування заперечень наявності підстав позбавлення його батьківських прав відповідач послався на покази свідків.

Так, свідок ОСОБА_10. пояснив, що давно знає відповідача і вважає, що ОСОБА_2 не можна позбавляти батьківських прав.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_2 може бути хорошим батьком і тому не можна позбавляти його батьківських прав.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що відповідач не в змозі забезпечити своєму сину повноцінне існування так як живе один за рахунок періодичних заробітків, коштів, які бере у борг у знайомих та пенсій осіб, в будинку яких мешкає. Дружини відповідач не має, відповідач живе з родичами, які мають значні вади зі здоров'ям, у зв'язку з цим свідок вважає, що хлопчику краще жити з бабусею та дідусем у м. Бобринці.

В судовому засіданні у присутності та з дозволу представника позивача та заінтересованої особи ОСОБА_3 судом заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_5 щодо його відносин з відповідачем та намірів відносно місця проживання. ОСОБА_5 пояснив, що з батьком у нього непогані відносини, на канікули він їздить до батька у гості, в літній період купається у морі, ходить з батьком у кінотеатр, зоопарк, але жити хлопчик хоче з бабусею та дідусем у м. Бобринець так як тут він жив з мамою і з самого народження живе з бабусею та дідусем, ходить до школи, має друзів і не хоче переїзжати жити до батька в м. Миколаїв.

Суд, вислухавши пояснення сторін, заінтересованої особи, свідків, малолітньої дитини, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач по справі

ОСОБА_2 та ОСОБА_13, про що значиться в свідоцтві про народження дитини: серії НОМЕР_1 від 19.08.2001 року (а.с 9).

Згідно свідоцтва про смерть від 23.11.2011 року, серії НОМЕР_2, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).

Згідно висновків Органу опіки та піклування Бобринецької РДА від 18.06.12 року № 01-21/402/1, № 01-21/403/1 існує необхідність позбавити батьківських прав ОСОБА_2, відносно його дитини ОСОБА_5, передати дитину на утримання та виховання рідної бабусі ОСОБА_3, призначити ОСОБА_3 опікуном дитини та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 (а.с. 4-8).

Заінтересована особа -ОСОБА_3 має власний будинок та проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6, дочкою ОСОБА_8 та онуком ОСОБА_5 з 2001 року. Згідно висновку про стан здоров'я ОСОБА_3 придатна бути опікуном (а.с. 21-22).

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 243 СК опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 164 СК України передбачено виключний перелік підстав позбавлення особи батьківських прав. Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав у разі, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифіковано Постановою ВР N 789-XII від 27.02.91, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 12 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»зокрема встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до

самостійного життя та праці.

Як вбачається з доказів, наданих відповідачем, відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1, характеризується позитивно та має задовільні побутові умови придатні для проживання малолітньої дитини.

Суд критично відноситься до доказів наданих відповідачем (лист Служби у справах дітей від 05.06.2012 р. № 303/05.05.01-16, акт обстеження умов проживання сім'ї від 01.06.2012 року, висновок Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 22.06.2012 року № 7459/512-14-03, довідки-характеристики від 06.06.2012 року, постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2012 року з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з відповідача, довідок з наркологічного та психоневрологічного диспансерів) оскільки

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.12.2006 року, справа "Хант проти України вказав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення усправі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від7 серпня 1996 року, п. 78).

Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні також зазначив, щоцивільне провадження у справі стосувалось сімейних відносин заявника та позбавлення його батьківських прав. Ці питання як за національним законодавством, так і у оскаржуваному провадженні мали ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.

При цьому, Європейський суд з прав людини розглядає сімейні відносини як такі, що виходять за рамки формальних відносин, оформлених відповідно до закону (див. рішення у справах "Джонстон проти Ірландії" (1986), Серія А № 112 та "Маркс проти Бельгії" (1979), Серія А № 31). Для встановлення існування чи відсутності сімейних зв'язків необхідна фактична наявність тісних особистих зв'язків між членами сім'ї, як правило, подружжям або батьками і дітьми, а також між усиновителями та усиновленими.

Як вбачається з доказів, наданих відповідачем, відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1, характеризується позитивно та має задовільні побутові умови придатні для проживання малолітньої дитини.

Суд критично відноситься до доказів наданих відповідачем (лист Служби у справах дітей від 05.06.2012 р. № 303/05.05.01-16, акт обстеження умов проживання сім'ї від 01.06.2012 року, висновок Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 22.06.2012 року № 7459/512-14-03, довідки-характеристики від 06.06.2012 року, постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2012 року з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з відповідача, довідок з наркологічного та психоневрологічного диспансерів) оскільки аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у даній справі.

Докази надання матеріальної допомоги на утримання сину, на які посилається відповідач, суд також оцінює критично, оскільки кошти у сумі 500,00 грн. перераховані на ім'я бабусі 20.08.2012 року, колонки та картки поповнення рахунку на суму 244,00 грн., ноутбук, вартістю 4500,00 грн. куплений відповідачем згідно розрахункових квитанцій від 05.08.2012 року та 06.08.2012 року, тобто під час розгляду судової справи. До цього часу, за період з 2004 року відповідачем перераховано на утримання сина по 100, 00 грн. у 2007 році, у 2008 році та три рази у 2009 році, у 2011 році куплений мобільний телефон на суму 1158,00 грн. з карткою пам'яті на суму 193, 00 грн.

Більш того, суд, беручі до уваги побутові особливості життя відповідача в частині проживання його з особами, які потребують особливого догляду, що не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду, а також, той факт, що відповідач не довів суду факт наявності стабільного матеріального доходу який дозволить забезпечити дитині належний, всебічний розвиток, прийшов до висновку, що наміри відповідача забрати сина ОСОБА_5 у бабусі та дідуся свідчать про безвідповідальне ставлення ОСОБА_2 до інтересів та потреб малолітньої дитини.

Пояснення відповідачем причин довготривалої несплати аліментів на утримання сина смертю матері дитини суд також розцінює як недбале ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов'язків.

Суд, бере до уваги лист РВ ММУ УМВС України в Миколаївський області від 05.09.2012 року № 59/9609, яким повідомлено про факти притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у 2007, 2009 роках за ст.173-2 КУаАП, які характеризують відповідача як особу схильну до насильства в сім'ї і оцінює це як доказ нестабільного психічного стану відповідача.

Оцінюючи у сукупності покази свідків, докази, надані сторонами, та пояснення малолітньої дитини відносно її бажання не міняти усталений спосіб життя, суд приходить до висновку що позбавлення батьківських прав відповідача є виправданим інтересами дитини, які у даній справі мають переважний характер.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 213-215, 218, 221, 223,228 -229, 294 ЦПК України, ст. 150, 164, 180, 243 Сімейного кодексу України, Пленум Верховного Суду України п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Бобринецької РДА до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів -задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2, 1973 року народження батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Призначити ОСОБА_3, 1956 року народження, жительку АДРЕСА_2, опікуном дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти, на утримання ОСОБА_5, щомісячно в розмірі ј заробітку (доходу) громадян, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до дня повноліття ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнення аліментів розпочати з моменту звернення до суду, тобто з 18.06.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. на рахунок: Одержувач УДК в Бобринецькому р-ні, код ЕДРПОУ суду 2896839, код отримувача (ЄДРПОУ) 23896921, Банк одержувача ГУ ДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016, рахунок 31210206700064, Призначення платежу: судовий збір, код 22030001.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню і в цілому на рішення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області, через Бобринецький районний суд, протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Суддя О.Ю. Бевз