Рішення № 26264290, 10.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" вересня 2012 р. Справа № 12/5007/913/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Розвадовський В.Я., дов. від 29.12.2011 р. № 672/12-11;

від відповідача: Павлівський В.В., дов. від 06.09.2012 р. № 1071.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (м. Нововолинськ Волинської області)

до Дочірнього підприємства "Агрофірма Ян" Приватного підприємства "Ян" (с.Немиринці Ружинського району)

про стягнення 187924,13 грн.

Позивачем - ТОВ "Волинська фабрика гофротари" подано позов до відповідача - ДП "Агрофірма Ян" ПП "Ян" про стягнення 187924,13 грн., з яких 167607,79 грн.- заборгованість за отриманий товар, 16062,06 грн. - пеня, 3108,79 грн. - 3% річних, 1145,49 грн. - інфляційні нарахування.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з викладених у ньому підстав. Подав письмові пояснення щодо порядку нарахування інфляційних.

Представник відповідача на виконання вимог суду подав письмовий відзив. з якого вбачається, що відповідач позов визнає частково (а.с. 19 т.2).

В частині стягнення 348,35 грн. пені заявив клопотання про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України. Заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців.

Представник позивача щодо розстрочки заперечив. Наголосив на важкому матеріальному становищі позивача та відсутності коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Ян" Приватного підприємства "Ян" було укладено договір № 31-11 про поставку відповідачу паперово-картонної продукції.

На виконання умов договору з 01.06.11 по 23.07.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 501614,03 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 24-27; 29-31; 33; 35-39; 41; 43; 44; 46; 47; 49-51; 53-61 т.1).

Згідно п. 4.2 договору поставки № 31-11 від 01.06.2011 р. покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач розрахунки за отриманий товар провів частково на загальну суму 334006,24 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 101-149 т.1; 1-18 т.2).

За даними бухгалтерського обліку позивача заборгованість відповідача становить 167607,79 грн. (501614,03 грн. - 334006,24 грн.).

27.06.2012 р. на адресу відповідача позивачем направлено письмову вимогу на суму 202034,25 грн. (а.с. 21, 22, 62 т.1), яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 5.4 договору поставки № 31-11, згідно якого за прострочення терміну оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час рострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару, в порядку ст. 625 ЦК України та виходячи з умов п. 5.4 договору позивач заявив до стягнення інфляційні за жовтень-грудень 2011 р.; січень-березень 2012 р.) в сумі 1145,49 грн. , 3% річних в сумі 3108,79 грн. та пеню в сумі 16062,06 грн. (а.с. 6,7 т.1).

Відповідач позовні вимог визнав частково - в частині основного боргу в сумі 167607,79 грн., 15713,71 грн. пені, 3108,79 грн. 3% річних 1145,49 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 348,35 грн. пені вважає вимоги безпідставними в зв'язку з пропуском позовної давності.

Вказав, що виконання судового рішення може призвести до банкрутства підприємства, оскільки останнє перебуває у важкому фінансовому становищі, що пов'язано із зовнішніми факторами. Зокрема, Державною службою лікарських засобів було призупинено виробництво лікарських засобів на період з 27.12.11 по 13.03.12. В той же час, на підприємстві проводилась виплата заробітної плати та сплата обов'язкових платежів, незважаючи на те, що підприємство не отримувало доходів.

Підприємством були укладені договори з контрагентами з відстрочкою платежу на 90 днів з моменту отримання товару. Невиконання контрагентами договорів поставки стало наслідком збільшення дебіторської заборгованості. Відповідач вказав, що на підприємстві має місце заборгованість по заробітній платі, виконанню кредитного договору, тощо. В зв'язку з цим відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Ян" Приватного підприємства "Ян" є договір поставки № 31-11, який був укладени 01.06.2011 р.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 501614,03 грн., що вказує на належне виконання позивачем свого обов'язку щодо поставки товару у власність відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті. 692 ЦК України, яка є спеціальною у правовідносинах купівлі-продажу, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до умов договору відповідач мав здійснити розрахунки за товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати поставленого товару на суму 334006,24 грн.

Враховуючи, що відповідач провів лише часткову оплату отриманого товару і на день звернення до суду та на день винесення рішення заборгованість становить 167607,79 грн., що не заперечується відповідачем, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обгрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних вважає такими, що відповідають приписам чинного законодавства, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі відповідно: 3108,79 грн. та 1145,49 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За умовами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 16062,06 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, є обгрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача щодо безпідставності заявлення до стягнення пені в сумі 348,35 грн., яка нарахована за несвоєчасно проведені розрахунки за видатковими накладними № ФГ-0001301 від 15.07.2011 р. та № ФГ-0001328 від 20.07.2011 р. в зв'язку з пропуском річного строку позовної давності, то суд вважає їх помилковими.

Так, за вищевказаними накладними строк проведення розрахунку закінчився відповідно 05.08.11 та 10.08.11. Початок періоду розрахунку пені відповідно: з 06.08.11 та 11.08.11.

Відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті позовні матеріали до суду направлено 03.08.12, тобто до закінчення річного строку позовної давності.

Щодо заявленого клопотання про розстрочку рішення господарського суду, то суд також не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Однак, суд вважає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Натомість з боку відповідача суду не надано належних доказів, які б вказували про неможливість виконання рішення або про обставини, які ускладнюють його виконання.

Обставини, про які відповідач зазначає в своєму відзиві суд не розцінює як виключні та такі, що вказують на неможливість виконання рішення або ускладнюють його виконання, натомість характеризує самостійну, на власний ризик господарську діяльність підприємства відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 187924,13 грн., з яких: 167607,79 грн. - основний борг; 16062,06 грн. - пеня; 1145,49 грн. - інфляційні нарахування; 3108,79 грн.- 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма Ян" Приватного підприємства "Ян" (13643, Ружинський район, с.Немиринці, вул. Дзержинського,58, код 30847917)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код 33211353)

- 167607,79 грн. - основний борг;

- 16062,06 грн. - пеня;

- 1145,49 грн. - інфляційні нарахування;

- 3108,79 грн.- 3% річних;

- 3758,48 грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.09.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати

1- до справи

2,3- сторонам (рек.)