Рішення № 26264053, 01.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 жовтня 2012 р. Справа № 2/51/2012/5003

за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32

до: Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" 23042, Вінницька обл., Барський р-н, с. Гулі

про стягнення 210 374,39 грн. згідно договору поставки насіння №2-01/1 від 19.02.2007 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Леонов Ю.І. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" про стягнення 210 374,39 грн. заборгованості, з яких: 171 616,53 грн.- інфляційних втрат та 38 757,86 грн.- 3% річних за порушення умов договору поставки.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.09.12 р. порушено провадження у справі № 2/51/2012/5003 та призначено її до розгляду в засіданні на 01.10.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, з підстав, визначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з''явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому відзиву та будь- яких клопотань до суду від останнього не надходило.

Слід зазначити, що вся судова кореспонденція, яка направлялась судом на юридичну адресу відповідача, яка міститься в матеріалах справи, повернулась до суду з відміткою поштового зв''язку "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно даних позовної заяв місцезнаходженням відповідача значиться 23042, Вінницька область, Барський район, с.Гулі яка є ідентичною тій, по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

В п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача - Сільськогосподарське фермерське господарство "Аграрій" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.02.2007 р. між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі по тексту-Позивач) та Сільськогосподарським фермерським господарством "Аграрій" (далі по тексту-Відповідач) було укладено договір №2-01/1 поставки насіння (далі по тексту-Договір).

Згідно умов Договору Постачальник зобов''язується передати у власність Покупця насіння ярих сільськогосподарських рослин, а Покупець зобов''язується прийняти це насіння та оплатити його вартість. (п.1.1 Договору).

Відповідно до Договору Позивач поставив, а Сільськогосподарське фермерське господарство "Аграрій" отримало:

відповідно до видаткової накладної № РН-2-27 від 13 квітня 2007 року елітне насіння ярого ячменю сорту "Вакула", у кількості 30 т. (тридцять тонн);

відповідно до видаткової накладної № РН-2-28 від 13 квітня 2007 року елітне насіння озимої пшениці сорту "Геліос" у кількості 23 т. (двадцять три тонни);

відповідно до видаткової накладної № РН-2-29 від 13 квітня 2007 року елітне насіння ярої пшениці сорту "Колективна 3", у кількості 62 т. (шістдесят дві тонни);

відповідно до видаткової накладної № РН-2-30 від 13 квітня 2007 року насіння гороху другої репродукції сорту ,"Світ" у кількості 83 т. (вісімдесят три тонни);

відповідно до видаткової накладної № РН-2-31 від 13 квітня 2007 року насіння гороху першої репродукції сорту "Дамир 2", у кількості 23 т. (двадцять три тонни).

Насіння сільськогосподарських рослин було отримано на підставі довіреностей ЯНД № 339560 від 16 березня 2007 року, ЯНД № 339561 від 04 квітня 2007 року, виданих на ім'я Кузнеця Олександра Володимировича .

Загальна вартість фактично поставленого насіння сільськогосподарських рослин становить 346 750, 29 грн.

ДП "Держрезервнасінфонд" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі.

Відповідно до п.3.2. Договору розрахунок повинен проводитись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДП "Держрезервнасінфонд" до 01 вересня 2007 року.

В результаті несплати відповідачем обов''язкових договірних платежів за ним утворилась заборгованість в розмірі 241 766,22 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.02.11 р. по справі № 2/24-08 підтверджено виниклу заборгованість в розмірі 241 766,22 грн. СФГ "Аграрій" перед позивачем.

30.06.11 р. СФГ "Аграрій" було перераховано на рахунок ДП "Держрезервнаснфонд" 5 000,00 грн., а 01.11.11 р. - 139,79 грн.

Таким чином, відповідач безпідставно протягом всього періоду прострочення боргу (а саме, з моменту прострочення виконання зобов''язання (01.09.2007 року) до винесення рішення господарським судом (07.02.11 р.); з моменту винесення рішення від 07.02.11 р. по момент здійснення проплати в розмірі 5 000,00 грн. (30.06.11 р.); з моменту здійснення проплати в розмірі 5 000,00 грн. (30.06.11 р.) по момент здійснення проплати в розмірі 139,79 грн. (01.11.11 р.); з моменту здійснення проплати в розмірі 139,79 грн. (01.11.11 р.) по момент написання листа - вимоги (25.07.12 р.) користувався грошовими коштами позивача, а тому згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити позивачу 171 616,53 грн.- інфляційних втрат та 38 757,86 грн.- 3% річних за порушеня умов договору поставки.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Тобто діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, але на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/685 від 20.11.2008 р. "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства" чинне законодавство, зокрема, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання зобов'язання суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання зобов'язання, і, зокрема, за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №2/24-08 від 07.02.11 р. було встановлено наявність боргу відповідача. Враховуючи здійснені останнім часткові проплати (5 000,00 грн. + 139,79 грн.) відповідач безпідставно в період з моменту прострочення виконання зобов''язання (01.09.2007 року) до винесення рішення господарським судом (07.02.11 р.); з моменту винесення рішення від 07.02.11 р. по момент здійснення проплати в розмірі 5 000,00 грн. (30.06.11 р.); з моменту здійснення проплати в розмірі 5 000,00 грн. (30.06.11 р.) по момент здійснення прплати в розмірі 139,79 грн. (01.11.11 р.); з моменту здійснення проплати в розмірі 139,79 грн. (01.11.11 р.) по момент написання листа - вимоги (25.07.12 р.) продовжував безпідставно користуватися грошовими коштами позивача, отримуючи від цього прибуток, та завдаючи позивачу збитків.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 171 616,53 грн.- інфляційних втрат та 38 757,86 грн.- 3% річних є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 193, 202 Господарського кодексу України, 16, 598, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" (23042, Вінницька обл., Барський р-н., с.Гулі, код ЄДРПОУ 32426802) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд Україи" (03038, м.Київ, вул.Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) 171 616,53 грн. - інфляційних втрат, 38 757,86 грн. - 3% річних та 4 207,49 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 02 жовтня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

іддрук. прим.:1 - до справи; 2 - позивачу 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32 ; 3 - відповідачу 23042, Вінницька обл., Барський р-н, с. Гулі