Ухвала суду № 26263757, 10.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 вересня 2012 р. № 5015/4056/11 Вищий господарський суд України у складі

головуючого судді:Козир Т.П.суддів:Владимиренко С.В. Малетича М.М. Панової І.Ю. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 16.05.2012у справі№ 5015/4056/11за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доФізичної особи-підприємця Ляшенка Миколи Олександровичатреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1) Державна установа "Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН України"; 2) Комунальна 5-а міська клінічна лікарняпростягнення недоврахованої електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 у справі № 5015/4056/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ляшенка Миколи Олександровича 62 630,21 грн. недоврахованої електричної енергії.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2011, постановлено нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 5015/4056/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2012 у справі № 5015/4056/11, в якій заявник просить скасувати вказану постанову Вищого господарського суду України, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі № 52/31, від 15.03.2010 у справі № 21/121/09, від 12.06.2012 у справі № 12/5007/117/11, від 18.06.2012 у справі № 5016/2984/2011(3/187) мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 5015/4056/11 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 16.05.2012 у справі № 5015/4056/11, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 07.12.2011 у справі № 52/31, від 15.03.2010 у справі № 21/121/09, від 12.06.2012 у справі № 12/5007/117/11, від 18.06.2012 у справі № 5016/2984/2011(3/187), на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Так, постановою від 16.05.2012 у справі № 5015/4056/11, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача (орендаря) вартості недоврахованої електричної енергії. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, відповідно до яких виявлене представниками позивача порушення Правил користування електричною енергією здійснене не відповідачем, а іншими особами, що виключає вину відповідача. При цьому, Вищий господарський суд України посилався на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи про те, що умовами договору про постачання електричної енергії, укладеного позивачем і третьою особою-1, було погоджено право останнього (споживача) приєднувати у встановленому порядку нових споживачів до власних електромереж, також зазначеним договором регулюються відносини постачальника електричної енергії (позивача) та основного споживача (третьої особи-1) в частині передачі електричної енергії субспоживачу; що сплата відповідачем вартості спожитої ним на підставі договору оренди електроенергії підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Водночас у постанові від 07.12.2011 у справі № 52/31, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача (орендодавця) стягнення боргу за спожиту електроенергію з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких відповідач, як балансоутримувач, безпосередньо не користується електричною енергією за зазначеними у позові адресами для власних потреб, тобто, не є споживачем, оскільки нежилі будинки перебувають у тимчасовому користуванні інших осіб (орендарів), в той час, як позивачем не доведено наявності обов'язку сплачувати кошти за фактичне користування електроенергією саме балансоутримувачем (відповідачем).

Постановою від 15.03.2010 у справі № 21/121/09 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про стягнення боргу за спожиту електроенергію з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких відповідач без відповідного дозволу здійснив самовільне підключення до електромереж, на момент розгляду справи не існувало договору про користування електричною енергією в орендованому відповідачем приміщенні, при цьому електроустановка відключена за актом про порушення правил користування електричною енергією, знаходилась у користуванні відповідача і ним же використовувалась.

Постановою від 12.06.2012 у справі № 12/5007/117/11 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення вартості нарахованої електроенергії з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що відповідач (власник приміщення) договірних відносин щодо постачання електричної енергії з позивачем не мав, під час перевірки Правил користування електричною енергією, дане приміщення перебувало в оренді у фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності за договором оренди, відповідно до умов якого саме орендар мав самостійно укладати договори щодо електропостачання з енергопостачальними компаніями та, відповідно, сплачувати вартість спожитої електричної енергії.

У постанові від 18.06.2012 у справі № 5016/2984 Вищий господарський суд України погодився із висновками апеляційного господарського суду щодо задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію з орендаря (відповідача), оскільки господарськими судами було встановлено, що перевіркою, проведеною представниками позивача, було виявлено, що відповідач за відсутності договору про постачання електроенергії здійснив самовільне приєднання до мереж, які не є його власністю, а передані йому в користування; рахунок про нарахування вартості спожитої необлікованої електричної енергії відповідачем не був оплачений.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Львівобленерго" у допуску справи № 5015/4056/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.КозирСуддіС.Владимиренко М.Малетич І.Панова С.ШевчукKAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)