Ухвала суду № 26263213, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К-6/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009

у справі № 16/411-НА (22а-18002/08)

за позовом Приватного підприємства «Завод будівельних матеріалів «Краса мармуру»

до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009, позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 18.04.2008 № 0001122301/1/3627 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 51988 грн., в тому числі 42278,00 грн. основного платежу та 9710,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 12.02.2008 № 0000392301/0/796 та від 18.04.2008 № 0000392301/1/3625 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 39668,00 грн. основного платежу та 19834,00 грн. штрафних санкцій, від 03.07.2008 № 0000392301/2/5141 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 39668,00 грн. основного платежу та 19834,00 грн. штрафних санкцій та від 12.02.2008 № 0000402301/0/795, від 18.04.2008 № 0000402301/1/3626, від 03.07.2008 № 0000402301/2/5142 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39526,00 грн., в тому числі 6782,00 грн. основного платежу та 32744,00 грн. штрафних санкцій.

ДПІ у м.Хмельницькому подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 05.02.2008 № 676/23-4/32995079 зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у віднесенні до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідно витрати та податок на додану вартість з придбання маркетингових, рекламних, транспортних, консультативних послуг у ПП «Траєкторія», ТОВ «Консалтингова-Група-Легіон», ПП «ОСОБА_2, фактичне виконання яких не підтверджено первинними документами, а також виконання яких не пов'язано з господарською діяльністю;

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат витрати з оренди нежитлових приміщень у пов'язаної особи (ЗАТ «Хмельницький завод експериментального виробництва»), - транспортного засобу у пов'язаної особи (ТОВ «Хмельницькбудінвест»), а також з придбання маркетингових послуг у пов'язаної особи (ТОВ «Спецбудтранс») за фактом їх виконання без фактичної оплати;

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартітсь», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрати та податок на додану вартість з придбання товару у ТОВ «Консалтингова Група Легіон», ТОВ «В-М-К-Інвест», установчі документи яких судом визнано недійсними.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.02.2008 № 0000392301/0/796 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток: 95472 грн. основного платежу та 47736 грн. штрафних санкцій та від 12.02.2008 № 0000402301/0/795 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість: 6782 грн. основного платежу та 32744 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги, на підставі рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 18.04.2008 № 12666/10/25-025 прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0000392301/1/3625 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток: 95472 грн. основного платежу та 47736 грн. штрафних санкцій та від 18.04.2008 № 0000402301/1/3626 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6782 грн. основного платежу та 32744 грн. штрафних санкцій.

За результатами розгляду скарги, на підставі рішення ДПА у Хмельницькій області від 03.07.2008 № 10332/10/25-036 прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 03.07.2008 № 0000392301/2/5141 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток: 39668 грн. основного платежу та 19834 грн. штрафних санкцій та від 03.07.2008 № 0000402301/2/5142 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6782 грн. основного платежу та 32744 грн. штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, за правилом першої із подій, визначеним відповідно у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності.

Платник податку на прибуток та податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару (робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, перебуває на обліку в податковому органі та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаним контрагентом, що у подальшому, після вчинення господарських операцій, стали підставою для визнання недійсними у судовому порядку установчих документів останнього. Порушення контрагентом певних правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Абзац 1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє включати до складу валових витрат виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам лише у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на зафіксовані в акті перевірки обставини, які оцінювались судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи. Такі посилання податкового органу не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції в силу визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України меж касаційного розгляду справи, які забороняють суду касаційної інстанції встановлювати обставини, досліджувати та оцінювати докази, а зобов'язують суд касаційної інстанції перевірити правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло