Постанова № 26262805, 26.09.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2110/12

10:36 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Козмуляка А.І.,

представників сторін:

позивача - Палія С.І.;

відповідача - Мешака М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олбі - Рос Корона» до виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олбі - Рос Корона»звернулося до суду із вказаним адміністративним позовом до виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення про застосування фінансової санкції № 218 від 09.08.2012 р.

В обґрунтування посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не врахував всі обставини, які мають значення по справі. Зокрема, позивач вважає, що відповідачем безпідставно не враховані подані під час перевірки докази перебування на санаторно-курортному лікуванні ОСОБА_4, які підтверджують правомірність використання сум страхових внесків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив задовольнити повністю.

Виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що позивачем не дотримано порядку видачі путівки ОСОБА_4 в період її знаходження на роботі. Зокрема, путівка до санаторію видана ОСОБА_4 не в період відпустки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олбі - Рос Корона»(58032, м. Чернівці, вул. В.Лесина, 3, ідентифікаційний код 30935938) зареєстроване як юридична особа 05.06.2000 р.

Згідно наказу № 129 від 02.08.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Олбі - Рос Корона»прийняло на роботу ОСОБА_4 на 0,5 ставки посади комплектувальника з 02.08.2010 р. В судовому засіданні представник позивача стверджував, що ОСОБА_4 звільнена за власним бажанням на початку 2011 р.

На підставі направлення № 265 від 12.07.2012 р. та згідно з наказом від 19.06.2012 р. № 60-ос «Про затвердження плану -графіку проведення перевірок»спеціалістами Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та правомірності витрачання коштів позивачем, про що складено акт від 18.07.2012 р. (а.с. 13-17, 33, 34, 35-37).

Перевіркою встановлено, що санаторно-курортна путівка № 179378 (накл. 1018 від 13.08.2010 р.) ЗАТ «Трускавецькурорт»до санаторію «Кристал»вартістю 4620,00 грн. датою заїзду 05.10.2010 р. тривалістю лікування 21 день виділена згідно рішення комісії із соціального страхування (протокол № 7 від 24.09.2010 р.) ОСОБА_4, з частковою оплатою в розмірі 30 відсотків її вартості. Згідно зворотного талону ОСОБА_4 знаходилася в санаторії з 05.10.2010 р. по 26.10.2010 р. В порушення пункту 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженого постановою Правління Фонду від 25.02.2009 р. № 12 путівка до санаторію видана не в період відпустки (наказ про надання відпустки ОСОБА_4 відсутній). Згідно табелю обліку робочого часу за жовтень 2010 р. ОСОБА_4 знаходилася на роботі, за що її нарахована та виплачена заробітна плата.

За путівку видану з порушенням пункту 4.2 Порядку № 12 кошти Фонду в сумі 3234,00 грн. (4620,00 грн. - 1386,00 грн. (часткова вартість путівки)) не приймається до заліку та підлягають перерахуванню до бюджету Фонду.

За результатами перевірки зроблено висновки про те, що загальна сума неправомірних витрат за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності склала 3234,00 грн., які підлягають перерахуванню до бюджету Фонду.

Від підписання акту та надання письмових пояснень щодо виявлених порушень працівники позивача відмовились, про що свідчить відмітка в акті перевірки. Акт перевірки надіслано позивачу поштою, про що свідчить відмітка про вручення рекомендованого поштового відправлення від 21.07.2012 р. (а.с. 32).

На підставі висновків акту перевірки, 09.08.2012 р. відповідачем прийнято рішення № 218 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким застосував до позивача фінансову санкцію: штраф у розмірі 50 відсотків неправильно використаних коштів - 1617,00 грн. Загальна сума страхових коштів, що підлягають перерахуванню на рахунок Фонду склала 4851,00 грн.

Вказане рішення отримано позивачем 15.08.2012 р. та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 р. № 2240-III (далі - Закон № 2240-III).

Згідно ст. 47 цього Закону для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

Умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) (далі - застраховані особи і члени їх сімей) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»визначає Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 р. № 12, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 р. за № 339/16355 (далі - Порядок).

Згідно п. 4.1 цього Порядку рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.1999 р. № 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)».

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалося сторонами, що на підставі письмової заяви ОСОБА_4 від 21.09.2010 р. та довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (форма N 070/о) № 339 від 21.09.2012 р. позивачем було прийнято рішення про виділення останній путівки (а.с. 8, 9).

Пунктом 4.2 Порядку встановлено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

З матеріалів справи слідує, що позивачем видано ОСОБА_4 путівку № 179378 до санаторію «Кристал»ЗАТ «Трускавецькурорт»(82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 60) на санаторно-курортне лікування в період з 05.10.2010 р. по 26.10.2010 р. Згідно зворотного талону ОСОБА_4 перебувала на санаторно-курортному лікуванні в період з 05.10.2010 р. по 26.10.2010 р. (а.с. 7). Однак, відповідно до табелю обліку робочого часу за жовтень 2010 р. ОСОБА_4 в цей період знаходилась на роботі, за що їй нарахована та виплачена заробітна плата (а.с. 29, 30).

Згідно ст. 22 Закону № 2240-III часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

Статтею 30 Закону № 2240-III встановлено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з виявленим порушенням п.4.2 Порядку, за наслідками якого підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно виплачені суми страхових коштів, а саме витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 3234,00 грн., суд вважає, що відповідач правомірно виніс оскаржуване рішення, яким застосував до позивача штраф у розмірі 50 відсотків неправильно використаних коштів -1617,00 грн. (3234,00 грн. х 50%). Загальна сума страхових коштів, що підлягають перерахуванню на рахунок Фонду склала 4851,00 грн. (3234,00 грн. + 1617,00 грн.).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що відповідач, при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно та своєчасно.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність свого рішення.

Доводи позивача про помилковість заповнення табелю обліку робочого часу за жовтень 2010 р. ОСОБА_4 із нарахуванням заробітної плати судом не беруться до уваги, оскільки ця обставина не спростовує виявлені відповідачем порушення п. 4.2 Порядку. Безпідставними є також посилання представника позивача про видання наказу щодо надання ОСОБА_4 відпустки за власний рахунок, оскільки такий наказ видано тільки 03.08.2012 р. та після звільнення з роботи останньої.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 69, 71, 158, 160 - 163 та 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 01.10.2012 р.

Суддя В.К. Левицький