Постанова № 26262691, 24.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2012 р. № 2-а- 9707/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Костоянц Д.В., відповідача Павленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Агро-Дарина" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позовні вимоги заявлені до Індустріальної міжрайонної державно податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення рішення від 13.08.2012 року № 0000722210.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «КАСС», оскільки за даними операціями товар поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та пояснив, що при проведенні перевірки встановлені взаємовідносини з контрагентом, який згідно інформаційних баз даних податкового органу не мають можливості здійснювати господарську діяльність, тому актом перевірки встановлено, що діяльність позивача у перевіряємому періоді фактично зводилась до транзиту фінансових потоків та не мала на меті здійснення господарської діяльності. Перевірка діяльності платника податків, результати якої оформлені відповідним актом, проведена в межах повноважень податкових органів та за наявності підстав, визначених законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 13.07.2012 року по 19.07.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Класс»за період з 01.10.11 року по 31.10.2011 року.

За результати перевірки складено акт від 26.07.2012 року № 1575/22-106/25611489, яким зафіксовані порушення п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 536,67 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 13.08.2012 року № 0000722210, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 537 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.139.1.9 ст.139, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Не відносяться до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до валових витрат, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 206 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі листа-замовлення від 25.10.2011 року № 618 отримано від ТОВ «Касс»транспортні послуги по доставці 25.10.2011 року з м. Керч до м.Харкова ланцюгів загальною вагою 2,4 т.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог із посиланням на акт ДПІ у м.Суми про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Касс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, яким встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій з тих підстав, що вказане підприємство з адресою не знаходиться, здійснює безпідставне коригування податкових зобов'язань та має ознаки умисного ухилення від сплати податку на додану вартість, що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання.

Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання послуги позивачеві видано податкову накладну від 26.10.2011 року № 27. Дослідивши вказану податкову накладну суд встановив, що вона відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість». Проте суд зауважує, що із дослідженої в судовому засіданні копії листа - запиту на надання послуги встановлено, що позивачем здійснено запит на надання послуги з перевезення, тоді як податкова накладна від 26.10.2011 року № 27 у розділі номенклатура поставки товарів/послуг містить відомості про отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Із наявної у матеріалах справи виписки банку, вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно -транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарноранспортними накладними здійснюються незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ( п. 11.4 вищезазначеного порядку ). Товарно -транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник ( вантажовідправник ) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів . Замовник ( вантажовідправник ) засвідчує всі екземпляри товарно -транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою ( штампом) ( п.11.5).Відповідно до вказаних вище Правил товарно-транспортна документація є комплектом юридичних документів на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здаванання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. ТТН -єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списування ТМЦ, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків перевезення та обліку виконаної роботи.

Відповідно до р.1 вказаних Правил вантажовідправником є - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів при придбанні та як вантажовідправника при продажу товару, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач таких доказів до суду не надав.

Надані до суду копії рахунку-фактури № 8/9 від 26.10.2011 року на надання транспортно-експедиційних послуг, акт приймання-передачі наданих робіт/послуг від 26.10.2011 року не підтверджують транспортування продукції, оскільки сам факт укладання не свідчить про їх фактичне виконання.

Щодо акту приймання -передачі наданих робіт/ послуг від 26.10.2011 року, то суд зазначає, що ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України N 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Дослідивши вказаний вище документ суд зауважує, що він не містить відомостей щодо надання позивачеві експедиційних послуг, які відповідно до абз.1 акту є частиною предмету правочину, у акті вказані лише населені пункти навантаження і розвантаження, що виключає можливість ідентифікувати кінцевий пункт призначення вантажу, не вказано перевезення якого товару було здійснено, що дозволяють встановити зв'язок витрат на послугу з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними документами реального характеру господарських операцій з ТОВ «Касс».

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень дів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Агро-Дарина" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 28.09.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.