Постанова № 26262681, 20.09.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2722/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретарі Бориславській К.В. за участі:представника позивача - Шеремета В.В. за довіреністю від 15.08.2012р. представника третьої особи на стороні відповідача - Орлов О.М. за довіреністю №15-07/21-355 від 16.01.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 року №0000192307, №0000202307, №0000212307 та стягнення 179584,00 грн., -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Тесмо-М" (далі - позивач, ПрАТ "Тесмо-М") звернулось в суд з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (далі - відповідач, ДПІ у м.Хмельницькому), третя особа на стороні відповідача Головне управління державного казначейства у Хмельницькій області (правонаступником якого в силу ст.55 КАС України є Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 року №0000192307, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 179949 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 89975 грн.; №0000202307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7324 грн. за листопад 2011 року; №0000212307, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 13178 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8785 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4393 грн.; стягнення з Державного бюджету України 179584,00 грн. відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість заявленої в листопаді 2011 року; стягнення судових витрат в розмірі 2146,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, а тому останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Зазначає, що в жовтні та в листопаді 2011 року ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів, робіт, послуг, що підтверджено первинними документами та належним чином складеними податковими накладними.

Вказує, що податкова накладна №36 від 09.11.2011 року на загальну суму 853,00 грн., в тому числі 142,00 грн. ПДВ видана позивачу ТОВ "Трігла" по першій події - оплата товару, що підтверджується платіжним дорученням №1070 від 09.11.2011р.; податкова накладна №43 від 14.11.2011 р. на загальну суму 95802,00 грн., в тому числі 15967,00 грн. ПДВ була видана по першій події - отримання товарів, що підтверджується видатковою накладною №919 від 14.11.2011р., товар, згідно переліку вказаного в такій видатковій накладні, був доставлений перевізником -ПП "Нічний експрес", про що свідчить відповідна товарно-транспортна накладна від 14.11.2011р., що спростовує твердження відповідача про вищезазначені податкові накладні видані всупереч п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі -ПК України). Звертає увагу на те, що право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом платників податків, захист якого гарантовано ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову, просить суд задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Відповідно до поданих письмових заперечень (вх.№18215 від 17.05.2012 року) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказують на те, що податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000192307, №0000202307, №0000212307 є законним, оскільки факти порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на 179949 грн. відображене в акті позапланової перевірки №1143/23-7/14152653 від 15.02.2012 року.

Представник третьої особи на стороні відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Пунктами 8,9 постанови Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011р. "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів Державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" передбачено, що Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, а Державна казначейська служба на підставі висновків та узагальненої інформації перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка. Звертає увагу на те, що оскільки від податкового органу висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ на користь ПрАТ "Тесмо-М" до органів Державного казначейства не надходило, тому відшкодування ПДВ не було здійснено.

Заслухавши думку представника позивача, представника третьої особи на стороні відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, письмові заперечення та докази на їх підтвердження надані представником у попередніх судових засіданнях.

Заслухавши представника позивача, представника третьої особи на стороні відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що приватне акціонерне товариство по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 28.09.1999 року (код ЄДРПОУ -14152653), що підтверджується копією довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №459132, взято на податковий облік в ДПІ у м.Хмельницькому 24.01.1993р. за №1446.

Основними видами діяльності за КВЕД є: монтаж машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів (29.53.2); виробництво машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів (29.53.1); ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів (29.53.3); технічне обслуговування та ремонт автомобілів (50.20.0); організація перевезення вантажів (63.40.0).

В період часу з 02.02.2012 року по 08.02.2012 року працівником ДПІ у м.Хмельницькому на підставі направлення №001446 від 02.02.2012р. виданого ДПІ у м.Хмельницькому, згідно п.75.1 ст.75, п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. та відповідно до наказу ДПІ у м.Хмельницькому від 02.02.12р. №469 проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011р. у сумі 179949 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку.

У період, за який проводилась перевірка, ПрАТ "Тесмо-М" був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника ПДВ від 29.07.2011 року №100345550 виданого ДПІ у м.Хмельницькому (індивідуальний податковий номер - 141526522254).

За результатами перевірки складено акт від 15.02.2012 року №1143/23-7/14152653 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М", код за ЄДРПОУ 14152653 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2011 року, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в установі банку в розмірі 179949 грн. за листопад 2011 року, так як в порушення: п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, п.п.4.6.3, Розділу V Наказу ДПА України "Про Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ" від 25.01.2011р. №41 підприємством завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2011 року на 179949 грн.; п.198.1 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями платником завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту листопада 2011р. (рядок 19 декларації) на 7324 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту листопада 2011р. (рядок 18 декларації) на 8785 грн.; п.198.1 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями платником занижено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет (рядок 25 декларації) на 8785 грн..

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у м.Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000192307, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 179949 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 89975 грн.; №0000202307, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7324 грн. за листопад 2011 року; №0000212307, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 13178 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8785 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4393 грн..

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Досліджуючи правомірність вищезазначених висновків відповідача суд встановив наведене нижче.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2012 року №0000212307 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13178 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8785 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4393 грн., так як перевіркою встановлено заниження позитивного значення (рядок 18 декларації за листопад 2011 року) на 8785 грн. та завищення відємного значення (рядок 19 декларації за листопад 2011 року) на 7324 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2011 року (рядок 25 декларації за листопад 2011 року) на 8785 грн., внаслідок завищення позивачем суми податкового кредиту листопада 2011 року на 16109 грн. за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ по операціях із ТОВ «Трігла», код ЄДРПОУ 19021467, які мають ознаку сумнівності.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2012 року №0000202307 зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7324 грн., так як в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту листопада 2011 року на 16109 грн. за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ по операціях із ТОВ «Трігла», код ЄДРПОУ 19021467, які мають ознаку сумнівності.

Суд встановив, що позивачем до складу податкового кредиту листопада 2011 року віднесено суми ПДВ в розмірі 16109 грн., по податкових накладних №36 від 09.11.2011 року на загальну суму 853 грн., в тому числі ПДВ - 142 грн. та №43 від 14.11.2011 року на загальну суму 95802 грн., в тому числі ПДВ - 15967 грн., виписаних ТзОВ "Трігла".

10.03.2011 року між ЗАТ по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" (покупець) та ТОВ "Трігла" (постачальник) укладено договір поставки №31-03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору (п.1.1. Договору); замовлення покупця оформляється в усній чи письмовій формі і може передаватися постачальнику факсом, телеграмою чи іншим чином. На підставі отриманого замовлення сторони підписують специфікацію та/або постачальник підписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару з визначеним терміном поставки (п.1.2 договору); постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовлення покупця повідомити покупця про підтвердження або відмовлення від замовлення, підтвердженням замовлення є виставлений рахунок-фактура на оплату товару (п.1.3 договору); ціна на товар та загальна вартість товару узгоджується сторонами по кожній партії товару та відображаються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах (п.2.1 договору); п.2.3 договору визначені умови оплати: 1-й платіж - передоплата у розмірі 50% від суми що вказана у специфікації та/або рахунку-фактурі, 2-й платіж - 50% від суми що вказана у специфікації та/або рахунку-фактурі покупець перераховує на р/р постачальника на протязі 3-х банківських днів після отримання товару на складі покупця. П.4.2 договору визначено умови поставки - товар поставляється на склад у м.Хмельницькому за рахунок покупця, відгрузка здійснюється на підставі виписаної покупцем довіреності (п.4.3 договору). Постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні супровідні документи: рахунок-фактура (оригінал), примірник видаткової накладної (оригінал), податкову накладну, сертифікати відповідності на товар (завірений мокрою печаткою з перекладом на українську чи російську мову), паспорт на товар та інструкцію по експлуатації (при наявності, з перекладом на українську чи російську мову) (п.4.4 договору).

На підтвердження виконання сторонами умов договору поставки №31-03 від 10 березня 2011 року, позивачу під час проведення відповідачем перевірки та суду надано рахунки на оплату №879, №908 №1112, №681, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» у листопаді 2011 року, податкові накладні №36 від 09.11.2011 року на загальну суму 853,00 грн. в т.ч. 142,00 грн. ПДВ (видана після оплати товару, що підтверджується платіжним дорученням №1070 від 09.11.2011р. та є першою подією) і №43 від 14.11.2011 року на загальну суму 95802,00 грн. в т.ч. 15967,00 грн. ПДВ (видана після отримання товару, що підтверджується видатковою накладною №919 від 14.11.2011р. та є першою подією). Товар, згідно переліку вказаного в видатковій накладній, був доставлений перевізником - ПП «Нічний експрес», про що свідчить товарно-транспортна накладна від 14.11.2011р. в якій зазначено відправник - ТзОВ "Трігла", одержувач - "Тесмо-М".

Таким чином, укладений між позивачем та ТОВ "Трігла" договір не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дана угода не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по господарській операції з придбання товарів у ТзОВ "Трігла" відповідно до вказаного договору поставки, суд вважає, що позивачем надано належні докази на підтвердження реального характеру його відносин з вказаним контрагентом, а тому позивач правомірно відповідно до вимог ПК України віднесено до складу витрат, витрати по придбанню вказаних товаро - матеріальних цінностей.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.200 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

На підставі належним чином оформлених постачальником товару ТОВ "Трігла" податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість, сплачений в ціні зазначеного товару.

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представником відповідача не доведено, що податкові накладні на поставку товару оформлені з порушенням вимог встановлених до податкових накладних.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо сумнівності контрагента (ТОВ "Трігла") позивача з огляду на наступне.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, тобто "сумнівності", як зазначив відповідач, ТОВ "Трігла", або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2012 року №0000192307 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 179949 грн. та застосована штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 89975 грн., так як встановлено, що позивачем в порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2011 року на 179949 грн..

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Подавши до ДПІ у м.Хмельницькому податкову декларацію з ПДВ №9012762831 за листопад 2011 року від 19.12.2011 року, та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року від 15.12.2011 року №9012240683, позивач задекларував у рядку 23.1 декларації за листопад 2011 року "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку" суму 179949,00 грн.. Одночасно позивач подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 179949,00 грн..

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7 ст.200 ПК України).

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п.208 ст.200 ПК України).

Згідно п.200.9 ст.200 ПК України форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд встановив, що позивач в декларації з ПДВ за жовтень 2011 року визначив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 179949,00 грн..

Позивач, з метою усунення допущеної в декларації за жовтень 2011 року помилки, а саме неправомірного врахування суми податкового кредиту в розмірі 365 грн., 15.12.2011 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким скориговано визначене в податковій декларації за жовтень 2011 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 179584,00 грн.. Значення рядка 20.2 декларації за жовтень 2011 року знайшло своє відображення в рядках 22, 23, 23.1 декларації за листопад 2011 року, а також в розрахунку суми бюджетного відшкодування та в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, що відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктами 200.12, 200.13 ст.200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Суд встановив, що відповідач не надавав третій особі висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за листопад 2011 року в загальній сумі 179949,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи із змісту ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень закону.

Однак, при дослідженні матеріалів справи та встановленні дійсних обставин справи, зокрема, було встановлено, що ДПІ у м.Хмельницькому неправомірно прийняла відносно позивача вищезазначені податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки перевірки не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи в суді, інкримінуєме позивачу порушення вимог податкового законодавства, спростоване наданими позивачем доказами та обґрунтованими доводами відносно недостовірності висновків податкового органу, висвітлених в акті перевірки від 15.02.2012 року.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 року №0000192307, №0000202307, №0000212307. В той же час позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, згідно до ч.ч.1, 3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 05.03.2012 року №0000192307, №0000202307, №0000212307.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" 179584,00 грн. (сто сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у м.Хмельницькому.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2012 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк