Постанова № 26262664, 04.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-1626/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Притули К.М.

при секретарі -Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УкрОліяПром»звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000282330 від 14 лютого 2011 року, №0000272330 від 14 лютого 2011 року, №0000200225 від 25 квітня 2012 року про порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України за платежем податок на додану вартість в сумі 157644 грн., штрафними санкціями 78822 грн. та від'ємним значенням суми податку на додану вартість у сумі 106458 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ПП «Соєагропрот», в яких приймало участь ТОВ «УкрОліяПром», носять фіктивний характер. Позивач вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання позивачем та його контрагентом ПП «Соєагропрот», виконані в повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, крім того на його думку бюджетне відшкодування ТОВ «УкрОліяПром»не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірки ТОВ «УкрОліяПром»в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Соєагропрот»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №20/2330/36793836 від 01.02.2012 року (а. с. 41-58).

В акті №20/2330/36793836 від 01.02.2012 року зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1) взаємовідносини між ТОВ «УкрОліяПром»з ПП «Соєагропрот»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, відповідно до ч.ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю;

2) п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України в результаті підприємством занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 157644 грн.;

3) п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 ПК України в результаті підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у періоді що перевірявся, за жовтень 2011 року в сумі 106458 грн.

14 лютого 2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272330, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 197055 грн., з яких за основним платежем 157644 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39411 грн. та №0000282330, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 106458 грн. (а. с. 39-40).

23 квітня 2012 року ДПС у Кіровоградській області було прийнято рішення №1186/10/10-208 «Про результати розгляду первинної скарги»(а.с.22-27). Зазначеним рішенням залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 14.02.2012 року №0000282330 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 106458 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 року №0000272330 в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 39411 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання по застосованих штрафних санкціях у розмірі 78822 грн.

На підставі вказаного рішення та акта перевірки Кіровоградською ОДПІ 25 квітня 2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000200225, яким ТОВ «УкрОліяПром»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 78822 грн. (а.с. 21).

Визначаючи позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Соєагропрот».

Так, в акті перевірки зазначено, що документальною перевіркою ПП «Соєагропрот»від 19.01.2012 року №30/1520/37383910 встановлено, що ПП «Соєагропрот»за юридичною адресою не знаходиться, стан платника «7»(до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

Згідно відомостей ОКП «Кіровоградське ООБТІ»та від УДАІ УМВС України в Кіровоградські області нерухоме та рухоме майно зареєстроване на ПП «Соєагропрот»відсутнє.

Керівник підприємства ОСОБА_1 та його засновник ОСОБА_2 надати пояснення щодо проведених фінансово-господарських операцій в вересні 2011 року відмовились на підставі ст.63 Конституції України.

Враховуючи наведене, зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ПП «Соєагропрот»в вересні 2011 року не направлена на реальне настання правових наслідків, а укладені правочини від імені (або) ОСОБА_1, як директора ПП «Соєагропрот»не мають під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Таким чином, відповідач вважає, що усі операції ПП «Соєагропрот»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Соєагропрот» (продавець) був укладений договір поставки №01/09/11-п від 01 вересня 2011 року. Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити та прийняти його на умовах викладених в договорі та специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною його частиною (а.с. 86-87).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором, матеріали справи містять завірені копії: специфікацій №№1, 2, 3, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжні доручення.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, ТОВ «УкрОліяПром»правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Відповідно до п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Факт придбання позивачем товару (послуг) та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами. Порушень відображення позивачем у податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій за зазначеними договорами під час перевірки не виявлено.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України.

Таким чином, визнання правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»- задовольнити.

Визнати недійсним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000282330 від 14 лютого 2011 року, №0000272330 від 14 лютого 2011 року, №0000200225 від 25 квітня 2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОліяПром»судовий збір в розмірі 2146 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 10 вересня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.