Рішення № 2626256, 22.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.08 р. Справа № 23/163

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма ”Укрпромвпровадження” м. Київ

до відповідача: Українського державного науково-дослідного інституту пластичних мас м. Донецьк

про стягнення 48 120, 19 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Єфименко О.В. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 16.12.2008р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 22.12.2008р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма ”Укрпромвпровадження” м. Київ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, Українського державного науково-дослідного інституту пластичних мас м. Донецьк, 48 120, 19 грн. боргу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 3 від 03.01.2006р. стосовно оплати вартості товару, отриманого за накладною № УП-1710 від 27.06.2007р.;

- пред’явлення відповідачу претензії № 136 від 11.02.2008р. про погашення боргу;

- акт звірки взаємних розрахунків від 28.03.2008р.;

- оплату відповідачем товару лише на суму 106 093, 2 грн.;

- ст.ст. 625, 635-692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.ст. 173, 193, 202, 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У відповідності до норм ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) позивач уточнив свої вимоги і збільшив їх - він просить суд стягнути з відповідача 33 000 грн. боргу, 3 960 грн. пені, 1 405, 12 грн. річних та 10 626 грн. інфляційних.

Відповідач не погодився з доводами позивача, викладеними у позові, тому що: грошове зобов’язання виникає тільки за фактом надходження товару у певне місце, визначене договором, а саме на склад; акт звірки та претензія не є належним доказом, підтверджуючим позовні вимоги; право на стягнення річних та інфляційних виникає у позивача лише після пред’явлення вимоги, передбаченою ч.2 ст.530 ЦК України; позивач не застосував обмеження нарахування пені, встановлені ч.6 ст.232 ГК України; позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір поставки № 3 від 03.01.2006р., згідно умов якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити покупцю (відповідачу) товар - смолу епоксидно-діанову марки ЕД-20, а покупець зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити (п.п. 1.1. та 1.3. договору ). Цим договором було обумовлено, що:

- ціна товару за кілограм, включаючи ПДВ, складає суму 26, 94 грн. (п.1.2. договору);

- оплата за отриманий товар здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за фактом надходження товару на склад постачальника з відстрочкою платежу до 15 календарних днів (п.3.1. договору);

- за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.4.3. договору);

- договір діє з моменту підписання до 31.12. 2009р. (п.8.1. договору).

За накладною № УП-1710 від 27.06.2007р. представник відповідача, який діяв на підставі довіреності серії ЯНЖ № 575790 від 27.06.2007р., отримав від позивача товар - смолу ЕД-20 на суму 139 093, 2 грн.

Позивач не подав суду доказів того, що він сповістив відповідача про день отримання ним товару на свій склад. Відповідач отримав товар від позивача 27.06.2007р. Тому суд дійшов висновку, що відповідач міг знати, що товар для передачі його йому поступив на склад позивача не пізніше 27.06.2007р. Тому оплата товару повинна була бути здійснена по 12.07.2007р. включно (див. п.3.1. договору). З 13.07.2007р. мала місце прострочка платежу товару.

Відповідач не подав доказів того, що він оплатив вищезгаданий товар повністю. Позивач стверджує, що борг залишився в сумі 33 000 грн. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача цю суму боргу.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. В даному випадку зобов’язання мало бути виконано по 12.07.2007р. Тому пеня за прострочку оплати товару могла бути нарахована за період з 13.07.2007р. по 13.01.2008р. Позивач нарахував пеню за період з 07.05.2008р. по 05.11.2008р. У зв’язку з цим суд відмовляє позивачу у позові щодо вимог про стягнення пені.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача 10 626 грн. інфляційних та 1 405, 12 грн. річних.

На підставі ст.ст. 20, 173, 193, 230, 232, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 530, 625 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з Українського державного науково-дослідного інституту пластичних мас (м. Донецьк, пр. Ілліча, 97, р/р № 26001301745482 в філії ДУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 00209355) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Науково-виробнича фірма ”Укрпромвпровадження” (м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 400, р/р № 26003103566101 в ВАТ ”КБ ”Експобанк” м. Київ, МФО 322294, ЄДРПОУ 30264837) - 33 000 грн. боргу, 10 626 грн. інфляційних, 1 405 грн. 12 коп. річних, 450 грн. 31 коп. витрат на сплату держмита та 108 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя