Постанова № 26262188, 24.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/7053/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Яковлева Д.О.,

при секретарі: Житній Ю.С.,

в присутності сторін: від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.09.2012 № 34148450, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.09.2012 № 34148450, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14 вересня 2012 року було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно із п.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно із п.8 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. Відповідно до п.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Відповідно до вказаного Закону у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органами Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Позивач зазначає, що вимога про сплату боргу №Ф/400 від 07.05.2012 відповідає формі, яка затверджена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а отже містить в собі всі необхідні частини, в тому числі і резолютивну. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.09.2012 була отримана Управлінням 07.09.2012.

На підставі викладеного, позивач просив визнати дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. неправомірними, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.09.2012 ВП № 34148450, зобов'язати відповідача прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою про сплату боргу №Ф/400 від 07.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 633,72 грн., який виник за період з 20.01.2012 по 28.04.2012.

Позивач в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив провести розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (зі змінами).

На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону №606).

Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із ст.17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при

Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 18 визначені вимоги до виконавчого документа, а саме, у ньому зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із

зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно з п. 3 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону № 2464-VІ встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується. У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.

Згідно ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було сформовано вимогу від 07.05.2012 №Ф/400 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 633,72 грн., яка виникла за період з 20.01.2012 по 28.04.2012. Вимога набрала чинності 22.06.2012 (а.с.7).

29 серпня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було подано заяву про примусове виконання зазначеної вимоги до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (а.с.8).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції 03.09.2012 винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу у сумі 633,72 грн. В обґрунтування зазначеної постанови державний виконавець послався на відсутність резолютивної частини у виконавчому документі та п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.6).

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження отримана УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 07.09.2012 вх. № 7215/14 (а.с.5).

Суд вважає неправомірною відмову у прийнятті державним виконавцем до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу у сумі 633,72 грн. з огляду на таке.

Так форма та її зміст вимоги про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску встановлена та викладена в додатку №5 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за N 994/18289.

Таким чином форма вимоги про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску затверджена уповноваженим органом та не може мати інших відомостей, крім зазначених у затвердженій формі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку, що вимога від 07.05.2012 №Ф/400 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області складена у відповідності до форми, визначеної в Додатку 5 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, містить дані щодо особи, з якої підлягає стягненню сума заборгованості - ОСОБА_1 та реквізити особи, в дохід якої слід перерахувати суму боргу, а також, містить резолютивну частину рішення із зазначенням суми заборгованості 633,72 грн., строку її сплати та відповідний розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження за вимогою від 07.05.2012 № Ф/400.

Що стосується позовної вимоги про визнання дій старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. неправомірними, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 статті ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою про сплату боргу №Ф/400 від 07.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 633,72 грн., який виник за період з 20.01.2012 по 28.04.2012, залишаються судом без задоволення, оскільки права державного виконавця, передбачені ч. 3 ст. 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не повноважний вмішуватись у порядок проведення виконавчого провадження і не в праві зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 03.09.2012 ВП № 34148450 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № Ф/400, виданою 07.05.2012.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 24 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 01 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.09.2012 № 34148450, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції від 03.09.2012 ВП № 34148450 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про сплату боргу від 07.05.2012 № Ф/400.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 01 жовтня 2012 року.

Суддя Д.О. Яковлев