Постанова № 26260654, 26.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/11555/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Циганенка А.І.

при секретарі Токмаковій Є.А.

з участю представника позивача Лигі І.С., представника відповідача Гладкого Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу з позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції про визнання бездіяльності незаконною,

В С Т А Н О В И В:

4 вересня 2012 року позивач, Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області (далі за текстом - УПФУ), звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції (далі за текстом - відділ ДВС), про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відповідача на примусовому виконанні з липня 2010 року знаходиться виконавчий документ про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 в розмірі 136 гривень на користь позивача. До теперішнього часу виконавчий документ залишається не виконаним, що є порушенням майнових інтересів держави в особі позивача. З посиланням на статті 11, 80, 82 Закону України «Про виконавче провадження» позивач просив визнати бездіяльність заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції неправомірною та зобов'язати прийняти усі заходи, передбачені законодавством щодо повного та фактичного виконання виконавчих документів стосовно ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача надала уточнення до позовних вимог, в яких просила визнати бездіяльність відділу ДВС незаконною щодо виконання постанови №46 від 10.11.2005. Додатково пояснила, що виконавче провадження з примусового виконання постанови №46 від 10.11.2005 триває з 2005 року. Відповідач неодноразово повертав виконавчий документ позивачу у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. В межах строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання позивач знову пред'являв постанову до примусового виконання. В останній раз позивач пред'явив цю постанову 1 липня 2010 року. Згідно протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження встановлено, що в порушення Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) з грудня 2011 року по наступний час (тобто протягом восьми місяців) відповідачем жодні заходи з примусового виконання по даному виконавчому провадженню не здійснювались. У зв'язку із зазначеним просила задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких вказував на те, що після надходження постанови № 46 від 10.11.2005 від позивача державним виконавцем виконані всі належні дії, передбачені Законом № 606-ХІV: 1 липня 2010 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та копії надіслані сторонам, надіслано запити до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку, БТІ м. Харцизьку щодо встановлення наявності рахунків та внесків в установах банків та зареєстрованого рухомого майна у боржника. 14 липня 2011 року відділом ДВС направлено подання до Харцизького міського суду про обмеження боржнику виїзду за кордон. 28 серпня та 10 вересня 2012 року здійснено вихід за адресою, де мешкає боржник, та залишено виклик з попередженням про відповідальність. Тому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 листопада 2005 року постановою начальника управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку на громадянку ОСОБА_3 був накладений штраф в розмірі 136,00 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

1 липня 2010 року державним виконавцем відділу ДВС відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання постанови № 46, виданої 10 листопада 2005 року, про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 136,00 гривень.

18 жовтня 2010 року відповідачем надіслано виклик на 22 жовтня 2010 року за адресою мешкання боржника.

26 листопада 2010 року надіслано запит до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про наявність рахунків та внесків в установах банків, що належать боржнику.

29 листопада 2010 року відповідачем надіслані запити до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» про наявність на праві особистої власності нерухомого майна боржника та до ВРЕР м. Харцизька про наявність автотранспорту на праві особистої власності.

Згідно довідки, наданої Державною податковою інспекцією м. Харцизька від 09.12.2010, інформація про взяті на податковий облік розрахункові рахунки в банківських установах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в районній базі даних відсутня.

14 липня 2011 року відділом ДВС направлено подання до Харцизького міського суду про обмеження боржнику виїзду за кордон. Ухвалою Харцизького міського суду від 2 серпня 2011 року по справі № 6-104/2011р. ОСОБА_3 обмежено виїзд за межі України до виконання останньою зобов'язань по сплаті заборгованості згідно виконавчого документа.

25 липня 2011 року Державна податкова інспекція м. Харцизька на запит № 2123/9 від 25.07.2011 повідомила про відсутність в районній базі даних інформації про взяті на податковий облік розрахункових рахунків в банківських установах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

1 грудня 2011 року відділом ДВС повторно надіслано запити до ВРЕР у м.Харцизьку та КП БТІ у м. Харцизьку.

2 грудня 2011 року надіслано повторно запит до Державної податкової інспекції м. Харцизька, а також запит до управління Держкомзему у м. Харцизьку Донецької області про наявність зареєстрованих земельних ділянок, належних на праві власності боржнику.

8 грудня 2011 року відповідачем надіслано виклик боржникові на 15 грудня 2011 року

28 серпня та 10 вересня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_3 дійсно мешкає за адресою, вказаною у виконавчому документі, але зі слів сусідів з'являється рідко, оскільки працює в іншому місці. Державний виконавець залишив виклик з попередженням про відповідальність та звернення до органів внутрішніх справ з вирішенням питання про привід боржника.

21 вересня 2012 року представник позивача ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, про що був складений «Протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно статті 12 Закону № 606-ХІV (далі за текстом - Протокол). Згідно протоколу останній раз відповідач для встановлення майнового стану ОСОБА_3 (боржника) надсилав запити до податкового органу, МРЕВ, бюро технічної інвентаризації, органу земельних ресурсів у грудні 2011 року.

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року №202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до преамбули Закону №606-XIV цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 11 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Пунктами 1, 2 статті 30 Закону №606-XIV передбачено обов'язок державного виконавця проводити виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до статті 32 Закону № 606-XIV є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Одним із заходів, який вправі застосовувати державний виконавець відповідно до статті 52 Закону № 606-XIV, є звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 57 Закону № 606-XIV встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно пункту 5.1.1 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 (далі - Інструкція) (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Абзацом 2 пункту 5.1.3 Інструкції встановлено, що у разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно.

Пунктом 5.1.4 Інструкції передбачено, що стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Відповідно пункту 5.6.9 Інструкції відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику).

При наявності рішення суду державний виконавець вправі примусово проникнути до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №20073679, наданих відповідачем, вбачається, що державним виконавцем зазначений захід примусового виконання постанови №46 від 10.11.2005 не застосовувався.

Крім того, судом встановлено, що виконавче провадження ВП № 20073679 щодо примусового виконання постанови № 46 від 10.11.2005, не завершено, з грудня 2011 року до 21 серпня 2012 року заходи щодо примусового виконання зазначеної постанови державним виконавцем не здійснювались.

Отже, відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконані всі необхідні заходи примусового виконання виконавчого документу, які передбачені Законом № 606-ХІV.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано правове обґрунтування позовних вимог та не доведено правомірність не здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання постанови № 46, виданої 10 листопада 2005 року, протягом восьми місяців, а тому позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції щодо виконання постанови №46 від 10 листопада 2005 року.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 26 вересня 2012 року.

Постанова в повному обсязі складена 1 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.