Постанова № 26260553, 02.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/9693/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голубової Л.Б.,

при секретарі

за участі секретаря судового засідання Платонової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере»

до Головного управління Державної казначейської служби України у

Донецькій області

треті особи Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька

Державної податкової служби

Державна фінансова інспекція у Донецькій області

про стягнення з бюджету грошових коштів у сумі 170475,54 гривень

за участю:

представника позивача: Пилипенка Ю.С., за дов. від 12.07.2012р. № 12/07,

представника відповідача: Болтенкової М.В., за дов. від 16.01.2012р. № 4,

представника третьої особи: Сєвідової К.М., за дов. від 04 вересня 2012р. № 13382,

представника третьої особи: Гнатенка А.В., за дов. від 02 липня 2012 року № 7988

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення з бюджету грошових коштів у сумі 170475,54 гривень. З урахуванням сплати зазначеної суми до разних бюджетів, позивач надав уточнення, в якому просив стягнути з Державного бюджету України 125242,50 гривень, з місцевого бюджету Ленініського району м. Донецька 45233,04 гривень.

Ухвалою суду від 16 серпня 2012 року було задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Донецька Державної податкової служби та Державну фінансову інспекцію у Донецькій області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959 відносно позивача, починаючи з 17 серпня 2010 року було встановлено режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, тобто, підприємство позивача вимушено було отримувати разову індивідуальну ліцензію по кожній зовнішньоекономічній операції. Усього позивачем було сплачено до бюджету 170475,54 гривень збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2011 року у справі № 2а-18745/10/2670 було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» до Міністерства економіки України про визнання протиправним застосування до позивача спеціальної санкції - режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та скасовано наказ Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959.

У зв'язку із скасуванням наказу Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з вимогою про повернення безпідставно сплачених до бюджету грошових коштів, однак отримав відмову, що послужило підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав відсутності правової підстави сплати до бюджету сум збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії у розмірі 170475,54 гривень.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову, оскільки документи, надані позивачем для повернення коштів з бюджету не відповідають Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. Просив відмовити у позові.

Третя особа - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька Державної податкової служби надала письмові пояснення від 30 серпня 2012 року, згідно яких вказує, що не контролює платіж 14060200 та 22011800 - збор за оформлення разової індивідуальної ліцензії. Питання задоволення позовних вимог поклала на розсуд суду.

Третя особа - Державна фінансова інспекція у Донецькій області також поклала на розсуд суду питання задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» 15 березня 2007 року зареєстровано як юридична особа з кодом 34990470, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка управління статистики у місті Донецьку (а.с. 9-10).

Пунктом 14 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» передбачено, що позивач має право здійснювати всі види зовнішньоекономічної діяльності згідно із порядком, встановленим чинним законодавством та статутом (а.с.23).

Листом від 09 серпня 2010 року № 7/вх. 2-24 Головне управління економіки Донецької обласної державної адміністрації повідомило позивача, що наказом Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959 відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере», починаючи з 17 серпня 2010 року застосовано спеціальну санкцію - режим індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності через порушення позивачем ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, через наявність дебіторської заборгованості у сумі 104,51 тис. грн. за зовнішньоекономічним контрактом з ТОВ «M&Company» (Грузія). Також Головне управління економіки зауважило, що подальша зовнішньоекономічна діяльність підприємства здійснюється згідно наказів Міністерства економіки України від 17 квітня 2010 року № 52 та № 47.

Не погоджуючись з рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2011 року у справі № 2а-18745/10/2670 (cуддя Арсірій Р.О.) було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» до Міністерства економіки України про визнання протиправним застосування до позивача спеціальної санкції - режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та скасовано наказ Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959 (а.с.26-29).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року апеляційну скаргу Міністерства економіки України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Після набрання законної сили Окружним адміністративним судом м. Києва 05 березня 2012 року було позивачеві видано виконавчий лист у справі № 2а-18745/10/2670 (а.с. 30).

У зв'язку із скасуванням правової підстави: спеціальної санкції - режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області з вимогою від 08 червня 2012 року № 8/16 про повернення безпідставно сплачених до бюджету грошових коштів (а.с.61-63).

Листом від 02 липня 2012 року № 06.1-08/560-6003 відповідач відмовив повернути грошові кошти позивача, оскільки відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів здійснюється на підставі рішення суду.

Також відповідач зазначив, що наданий позивачем пакет документів не відповідає вимогам діючого законодавства (заява та виконавчий лист не містить реквізитів банківського рахунка, надано копію виконавчого листа, постанова суду та виконавчий лист не містить відомостей про повернення коштів на користь стягувача) (а.с.64).

Спірним питанням даної справи є наявність правових підстав для повернення позивачеві сплачених ним до Державного бюджету України та місцевого бюджету Ленінського району м. Донецька сум збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії у розмірі 170475,54 гривень при скасуванні судом правової підстави сплачених до бюджетів цих грошових коштів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до пунктів 19-20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. Якщо рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету, на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.

У разі коли законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом доходів бюджету «Інші надходження».

Згідно із частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Отже, саме Державна казначейська служба України здійснює списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом.

Пунктом 7 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (платіжні доручення, квитанції про перерахування коштів до відповідного бюджету, довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів дізнання, досудового слідства та прокуратури тощо).

У виконавчому листі Окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі № 2а-18745/10/2670 вказано, шо підлягає виконанню постанова суду у вказаній справі в частині скасування наказу Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959, оскільки позивач не пред'являв вимоги щодо стягнення безпідставно сплачених ним до бюджету сум збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії у розмірі 170475,54 гривень. Тому даний виконавчий лист не може бути підставою для повернення з бюджету безпідставно сплачених грошових коштів позивача, про що відповідачем правомірно вказано у листі від 02 липня 2012 року № 06.1-08/560-6003.

При цьому відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2011 року у справі № 2а-18745/10/2670 визнано протиправним застосування до позивача спеціальної санкції - режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та скасовано наказ Міністерства економіки України від 02 серпня 2010 року № 959, сплачені ним до бюджету грошові кошті державного збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії за імпорт підлягають поверненню з бюджету.

Сплата сум державного збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії за імпорт доведена платіжними дорученнями на суму 170475,54 гривень, сплаченими позивачем у період з 18 серпня 2010 року по 30 березня 2011 року (а.с.31-60).

Довідку про фактичне зарахування коштів у сумі 170475,54 гривень, яку суд затребував ухвалою про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано. Представник відповідача пояснив, що надати довідку неможливо через проблеми технічного характеру.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, за участю третіх осіб: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Державної податкової служби та Державної фінансової інспекції у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у сумі 125242,50 гривень та стягнення з місцевого бюджету Ленінського району м. Донецька грошових коштів у сумі 45233,04 гривень - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» суму державного збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії за імпорт у розмірі 125242 (сто двадцять п'ять тисяч двісті сорок дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з місцевого бюджету Ленінського району м. Донецька на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» суму державного збору за оформлення разової індивідуальної ліцензії за імпорт у розмірі 45233 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять три) гривні 04 копійки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вінцере» здійснені ним документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1704 (одна тисяча сімсот чотири) гривні 75 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 жовтня 2012 року в присутності представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.