Постанова № 26260323, 13.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2012 р. Справа №2а-16081/11/0170/6

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представників позивача - Куткова Н.М., Долгополова Н.А.,

представника відповідача - Палюх О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта АР Крим від 04.10.2011 р. № 0000472304.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, що викладені в Акті перевірки від 05.07.2011р. №788/2304/31395454, щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 137463 грн. у березні 2011 року, що були покладені у підставу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000472304 від 04.10.2011р., є безпідставними та необґрунтованими оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Також позивач зазначає, що ним було оскаржене до ДПА в АР Крим, ДПС України попереднє податкове повідомлення-рішення № 0000392304 від 15.07.2011р., за результатами розгляду скарг зазначене податкове повідомлення-рішення частково скасоване та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000472304 від 04.10.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 137463 грн., у тому числі 137463 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 1 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штраф), з яким позивач також не погоджується.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.03.2012 року було призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.08.2012 року поновлено провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні на позовних вимог наполягали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 14.06.2011р. по 25.06.2011р. відповідачем проведена виїзна позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 139652 грн. (декларація з ПДВ за березень 2011року від 20.04.2011 року), заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів: січні 2011 року та лютий 2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 05.07.2011р. складений Акт № 7882304/31395454 .

Під час зазначеної перевірки відповідач встановив, що позивачем порушено п.п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, а саме позивачем:

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 137463 грн. по звітному періоду у якому виникла сума від'ємного значення - лютий 2011 року, що відображено у додатку 2 декларації з ПДВ за березень 2011р.) на суму137463 грн.;

- порушено порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 п.п. - 4.6.3., 4.6.4, 4.6.5., а саме: у додатку 2 до декларації з ПДВ за березень 2011 року в стр. 1гр.2 «звітний період, у якому виникла сума» вказано січень 2011 року, що не є попереднім періодом для розрахунку бюджетного відшкодування за березень 2011 року, у зв,язку з чим заявлена сума бюджетного відшкодування за березень 2011 року підлягає зменьшенню на 2189 гривень.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 15.07.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392304.

Судом встановлено, що позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до ДПА в АР Крим. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.09.2011р. вих. № 3565/10/25-023 ДПА в АР Крим, зокрема скасувала вищезазначене податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2189,00 грн. У зв'язку з чим, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472304 від 04.10.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 137463 грн., у тому числі 137463 грн. - сума завищення та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф). Рішенням ДПС України від 0512.2011р., залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000472304 з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 22.09.2011р.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта АР Крим від 04.10.2011 р. № 0000472304.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта АР Крим від 04.10.2011 р. № 0000472304, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2011 року позивачем задекларовані наступні показники: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - рядок 21 складає 140854 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню рядок 23 декларації - 139652 грн., при цьому у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у рядку 23 (23.2) декларації задекларовано 139652грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 24 декларації - 1202 грн.

За даними перевірки від 05.07.2011р. відповідачем встановлено завищення показників рядку 23 декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 139652 грн., (що в подальшому зменшена згідно Рішення ДПА в АР Крим від 22.09.2011р. вих. № 3565/10/25-023 до 137463 грн.), у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків -сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як вже було зазначено вище, пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України закріплено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.2 та 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (п. 200.4 Податкового кодексу України).

Отже, з аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства слідує, що платнику податку на додану вартість надане право на здійснення бюджетного відшкодування у тій частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податкового періоді.

Під час розгляду справи судом досліджена податкова декларація з податку на додану вартість позивача за березень 2011 року та встановлено, що позивачем задекларовані наступні показники: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у рядку 22 декларації складає 140854 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню рядок 23 декларації - 139652 грн., при цьому у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів у рядку 23 (23.2) декларації задекларовано 139652грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 24 декларації - 1202 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем помилково віднесені до бюджетного відшкодування суми податку, які були задекларовані позивачем як залишок від,ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) по контрагентам:

- податкова накладна № 21 від 28.02.2011р на 4782,00 в т.ч. ПДВ-797,00 гривен.

- договір постачання послуг № 33 від 01.01.2011 з TOB ТД «Електро-Інтерм» м. Севастополь , на сервісне обслуговування газової котельної щомісячно. 28.02.2011 надані послугу сервісного обслуговування за лютий на згідно акту № 64 на 4782,00 в т.ч. ПДВ-797,00 гривен.

- податкова накладна № 162/001 від 22.02.2011р на 1170,88 в т.ч. ПДВ-195,15 гривен.

- договір поставки №12 від 01.01.2011 з TOB «Українська пивна компанія Алушта», з гідно цього договору відбувається постачання пива. Відбулась поставка пива видаткова накладна № RN9-KPK01-00104327 від 22.02.2011 на 1170,88 в т.ч. ПДВ-195,15 грн.

- податкова накладна № 285 від 28.02.2011р на 586,81 в т.ч. ПДВ-97,80 грн.

- договір поставки №277 від 06.05.2010 з Комунальним підприємство м «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» на вивіз сміття 28.02.2011 надані послуги по вивозу сміття 10,1 мЗ за лютий 2011. Акт № ОУ-0000650 від 28.02.2011 на 586,81 в т.ч. ПДВ-97,80 грн.

- податкова накладна № 735/005 від 28.02.2011 на 670,74 в т.ч. ПДВ-111,79 грн.

- договір про надання послуг №1385323 від 17.05.2005 надаються послуги мобільного зв'язку з ЗАТ «Київ стар Дж Ес. Ем». У лютому 2011 року надані послуги зв'язку згідно рахунку № 70-22360844 від 33.2011 на 712,66 грн. в т.ч. ПДВ-41,92 гривен.

Усього сума ПДВ, яка не була віднесена до бюджетного відшкодування - 1201,74 грн., що дорівнює колонці 5 додатка 2 до декларації за березень 2011року, бо відсутня оплата.

Крім того, до суду були надані договори, складені відповідно чинному законодавству в яких визначався порядок оплати - передоплата для підтвердження лімітів енергоносіїв та послуг зв'язку, тому ТОВ «Міндальна Роща» включало до складу податкового кредиту відповідні суми податку, сплаченого у складі попередніх (авансових) оплат вказаним постачальникам за правилом першої події, якою, в даному випадку, було списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів/послуг, згідно рахунків на оплату.

Також суд звертає увагу на те, що приписи ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Правовий аналіз підпункту 200.4 Податкового Кодексу дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах незалежно від того, в яких періодах фактично були отримані товари.

При перевірці податковою, дослідженням первинних документів у судовому засіданні та відповідно висновками судово-єкономічної єкспертизи, не було відмічено порушень правомірності віднесення сум до податкового кредиту попередніх податкових періодів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 10.10.2011р.

Відповідно, правомірність позиції ТОВ «Міндальна Роща» підтверджує методика розрахунку показників додатка 2 до податкової декларації з ПДВ "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (далі - Довідка) затверджена ДПА України, лист від 06.08.2008р. № 15844/7/16-1117.

Згідно п.2.Методиці визначен Порядок відображення сум в кол. 4 додатка 2 до декларації з податку на додану вартість:

«Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, яка була включена до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашала податкові зобов'язання наступних звітних періодів та залишилась при цьому в сумі від'ємного значення звітного періоду, може відображатися в колонці 4 Довідки. Підсумкове значення колонки 4 переноситься до рядка 2 додатка 3 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування».

Фактично сплачену суму частини залишку від'ємного значення для кожного із податкових періодів у якому виникла сума, що призвела до формування такого залишку (з урахуванням того, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині ПДВ) за умови сплати податку і оформлення ВМД в одному звітному періоді) визначаємо наступним чином.

Для кожного з періодів, визначених в кол. 2 Довідки:

1) станом на початок звітного періоду (Додаток 2 до декларації якого перевіряється) з'ясовуємо обсяг грошових розрахунків з постачальниками товарів (послуг), а при імпортуванні товарів - з бюджетом, по сумах, що включені до податкового кредиту такого періоду;

2) якщо розрахунки проведені в повному обсязі вважаємо, що залишок від'ємного значення (ЗВЗ) фактично сплачений: значення колонки 4 дорівнюватиме значенню колонки 3 (за умови, що розрахунки проведені в грошовій формі);

Згідно даним податкової декларації за березень 2011 року - підсумок колонці 4 додатка 2 до зазначеної декларації з ПДВ дорівнює - 139652 грн., ця сума була відображена, згідно методиці, у рядку 2 додатка 3 до податкової декларації.

Отже, висновок відповідача щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 23537 грн., у зв'язку із відсутністю актів виконаних робіт, є необгрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим є безпідставним нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн.

Таким чином, з матеріалів справи та висновку експерта № 52/12 від 10.08.2012 року вбачається, що висновки ДПІ в м. Алушта АР Крим, за актом перевірки від 05.07.2011 року №788/2304/3139545 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2011 року на суму 137463 грн. первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ «Міндальна роща» не підтверджені.

Суд знаходить висновок експерта обґрунтованим та підтвердженим у ході судового розгляду справи, приймає його як належний доказ, в доведеності якого сумнів не виникає.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим від 04.10.2011 р. № 0000472304 не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач при зверненні до суду сплатив 28,23 грн. судового збору за нематеріальну вимогу, який і підлягає поверненню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 275 від 04.04.2012 року за проведення судово-економічної експертизи по ухвалі Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-16081/11/6/0170 позивачем сплачено 9501,00 грн.

Зазначений розмір судових витрат не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710. Тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 9501,00 грн., що підтверджено документально.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.09.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.09.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим від 04.10.2011 року № 0000472304.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" судовий збір у розмірі 28,23 грн. та суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 9501,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.