Постанова № 26260231, 25.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/4940/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.

за участю сторін:

від позивача - Шульгат В.В.

від відповідача - Кравченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім»(далі -СП ПРАТ «Софрахім») до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Західно-Донбаська ОДПІ) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської ОДПІ, в якому просив:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 10.01.2012 №0000012342 про визначення суми зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88200 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 70560 грн. та штрафних санкцій 17640 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Західно-Донбаської ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка СП ПРАТ «Софрахім»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Открытый мир»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №565-23/2-00393703 від 23.12.2011. В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Открытый мир»за перевіряє мий період. На підставі акту перевірки відповідачем було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення. СП ПРАТ «Софрахім»вважає висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки, необгрунтовании та такими, що зроблені в порушення законодавства України, а тому податкове повідомлення -рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011, є обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами. У з в'язку з нереальністю господарських операцій СП ПРАТ «Софрахім»з ПП «Открытый мир», позивачем було безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 70560 грн. за серпень 2011 року. За таких обставин, Західно-Донбаською ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000012342. Таким чином, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000012342 таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, який передбачено Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Західно-Донбаської ОДПІ на підставі ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України та з урахуванням матеріалів зустрічної перевірки ПП «Открытый мир»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарської діяльності за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 (довідка №954/23-3/31650136 від 06.12.2011) проведена позапланова виїзна документальна перевірка СП ПРАТ «Софрахім»з питань дотримання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Открытый мир»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт №565-23/2-00393703 від 23.12.2011.

Актом перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011 встановлено, що СП ПРАТ «Софрахім»порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності об'єктів оподаткування при придбанні соняшникової олії у ПП «Открытый мир»СП ПРАТ «Софрахім»безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 70560 грн. за серпень 2011 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на цю суму за серпень 2011 року.

На підставі акту перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011 відповідачем були прийнято податкове повідомлення -рішення від 10.01.2012 №0000012342, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 70560 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 17640 грн.

Суд вважає таке податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтованим та неправомірним з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між СП ПРАТ «Софрахім»(покупець) та ПП «Открытый мир»(продавець) укладено договір купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010, за яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити масло рослинне технічне ТУ 15,4-31131858-001:2006 відповідно до сертифікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання цього договору, за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 СП ПРАТ «Софрахім»придбало у ПП «Открытый мир»олію соняшникову у кількості 34,56 т. на загальну суму 423360 грн., у тому числі 70560 грн. ПДВ.

Судом встановлено, що постачальником продукції, яка була придбана СП ПРАТ «Софрахім» у ПП «Открытый мир»є ТОВ «Паритет-78».

Як вбачається з акту перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011, підставою для викладених у ньому висновків була довідка ДПІ у Київському районі м. Донецьк №954/23-3/31650136 від 06.12.2011 про проведення зустрічної звірки ПП «Открытый мир»з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово-господарської діяльності за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

Так, ДПІ у Київському районі м. Донецьк за результатами зустрічної звірки ПП «Открытый мир»встановлено відсутність актів приймання від ТОВ «Паритет-78»продукції по кількості та якості, відсутність технічних паспортів, сертифікатів якості на продукцію, отриману від ТОВ «Паритет-78», відсутність товарно-транспортних накладних або залізничних накладних, відповідних квитанцій, відсутність у ТОВ «Паритет-78»товарів, робочої сили, сировини, матеріалів устаткування, тощо, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції між ПП «Открытый мир»та ТОВ «Паритет-78», в результаті чого був лише факт складання первинних документів без мети реального настання правових наслідків. Отже, ДПІ у Київському районі м. Донецьк зробило висновок про те, що правочин, який боло укладено між ПП «Открытый мир»та ТОВ «Паритет-78»є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як наслідок, ДПІ у Київському районі м. Донецьк також встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій за серпень 2011 року між ПП «Открытый мир»та СП ПРАТ «Софрахім»за договором купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010.

Таким чином, враховуючи результати зустрічної звірки ПП «Открытый мир», Західно-Донбаська ОДПІ прийшла до висновку, що СП ПРАТ «Софрахім»безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 70560 грн. за серпень 2011 року, визначену на підставі укладених у серпні 2011 року на виконання договору купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010 правочинів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами у даній справі суд керувався наступними положеннями законодавства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У свою чергу, згідно з положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених по ланцюгу ТОВ «Паритет-78»- ПП «Открытый мир»- СП ПРАТ «Софрахім»щодо придбання соняшникової олії.

Також, відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Нормами п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження реальності настання правових наслідків та здійснення господарських операцій по укладеним між ПП «Открытый мир»та СП ПРАТ «Софрахім»правочинам у серпні 2011 року, на виконання договору купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010, позивач надав суду наступні первинні документи: копію договору купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010; копію сертифікації на продукцію; копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних; копію податкової накладної, виданої ПП «Открытый мир»від 16.08.2011 №1; копію товарно-транспортної накладної; копію видаткової накладної №9 від 16.08.2011, виданої ПП «Открытый мир»; виписку з банку про проведення розрахунків між СП ПРАТ «Софрахім»та ПП «Открытый мир»у безготівковій формі; звіт про використання основних матеріалів на дільниці №1 за вересень 2011 року; копії видаткових та податкових накладних, виданих СП ПРАТ «Софрахім»покупцям товару; копії довіреності від 16.08.2011 №378, виданої ОСОБА_3 на отримання товару від ПП «Открытый мир»тощо.

Ретельно дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що СП ПРАТ «Софрахім»доведено суду реальність настання правових наслідків, наявність господарської мети та здійснення відповідних господарських операцій по правочинам укладеним між ПП «Открытый мир»та СП ПРАТ «Софрахім»у серпні 2011 року, на виконання договору купівлі-продажу №21-01 від 21.01.2010, а саме поставки олії соняшникової у кількості 34,56 т. на загальну суму 423360 грн., у тому числі 70560 грн. ПДВ.

Також, слід зазначити, що позивач знаходиться на території режимного підприємства периметр якого охороняється військовою частиною і воєнізованою охороною першої категорії. В'їзд та виїзд автотранспорту на територію Державного Підприємства «Науково-Виробничого Об'єднання «Павлоградський Хімічний Завод»(далі -ДП «НВО «ПХЗ») здійснюється через одну прохідну, яка є власністю ДП «НВО «ПХЗ». Між СП ПРАТ «Софрахім»та ДП «НВО «ПХЗ»укладений договір про надання послуг загоном воєнізованої охорони першої категорії ДП «НВО «ПХЗ»на супровід вантажів і проходу на територію заводу працівників СП ПРАТ «Софрахім»№У-40-05-436105 від 10.01.2005р.

ДП НВО «Павлоградський хімічний завод»у своєму листі від 18.01.2012 року №18/157-7 підтверджує факт надходження сировини 16.08.2012 року поза робочий час від ПП «Открытый мир».

Крім того, в акті перевірки №565-23/2-00393703 від 23.12.2011 Західно-Донбаська ОДПІ зазначено, що на підставі наданих СП ПРАТ «Софрахім»під час перевірки первинних документів встановлено відвантаження, транспортування, отримання олії соняшникової у кількості 34,56 т. на загальну суму 423360 грн., у тому числі 70560 грн. ПДВ., а також взаєморозрахунки за такий товар та його подальше використання для виготовлення лаку ПФ-60.

Разом з тим, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 02.06.2011 р. N742/11/13-11.

Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і

громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори купівлі-продажу та поставки товару не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України. В зв'язку з чим, будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами їх повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України та ст.21 Податкового кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що Західно-Донбаська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про завищення СП ПРАТ «Софрахім» податкового кредиту з ПДВ у серпні 2011 року на 70560 грн., у зв'язку з чим повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000012342 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки -застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності прийняття повідомлення-рішення від 10.01.2012 №0000012342, а тому вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Спільного підприємства у формі приватного акціонерного товариства «Софрахім» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.01.2012 №0000012342 Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на 70560 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 17640 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 27.08.2012 року.

Суддя О.С. Луніна