Рішення № 26256098, 26.09.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 122/5893/2012

26.09.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.,

при секретарях - Гумбатовій А.М., Чічуа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АРК про визнання права власності на автомобіль, виключення майна з акту опису й арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АРК про визнання права власності на автомобіль, виключення майна з акту опису й арешту.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він 07.07.2005 року придбав у ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi Pajero 3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. З метою розрахунку за зазначений автомобіль, позивач передав відповідачу гроші в сумі 202 000 (двісті дві тисячі) грн., що за курсом НБУ еквівалентно 40 000 (сорок тисяч) доларів США. Відповідач при здійсненні вказаної операції, власноруч написав розписку, в якій зазначив, що отримав від позивача гроші за проданий автомобіль і жодних претензій щодо укладеної угоди до позивача не має. Позивачем так само особисто була написана розписка на ім'я відповідача про те, що він йому передав гроші в рахунок придбання у нього автомобіля, який отримав і претензій до нього (ОСОБА_2) не має.

На підтвердження укладеного правочину, ОСОБА_2 видав на його ім'я генеральну довіреність, завірену приватним нотаріусом ОСОБА_4 і зареєстровану в реєстрі за №6960 від 07 липня 2005р., надавши повноваження володіння, користування і розпорядження вказаним транспортним засобом, строком на 10 років.

19 грудня 2008р., позивач звернувся до Сімферопольського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим, де йому був виданий тимчасовий реєстраційний талон ДАО НОМЕР_4 на вказаний автомобіль, яким як зауважує позивач, він володів, користувався і розпоряджався до 28 червня 2012р., тобто майже сім років. За вказаний період часу до позивача, як власника зазначеного автомобіля, будь-яких претензій від когось, не надходило.

Однак, 28 червня 2012 заступником начальника Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ Талиповим А.М. вилучено даний автомобіль, технічний паспорт на нього, в рамках виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості по виконавчому збору в розмірі 40.460,38 грн., у зв'язку із виконанням судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 Банком кредитної заборгованості.

Під час звернення до ВДВС із заявою про зняття арешту зі спірного автомобіля позивачу було відмовлено у задоволенні його вимог, у зв'язку із чим, був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги у ході розгляду справи визнав, підтвердив факт купівлі позивачем у нього вищезазначеного транспортного засобу, не погодившись із арештом автомобілю та діями ВДВС.

Представник відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АРК за довіреністю Рустемова З.В. позов не визнала повністю, пояснила, що вважає заявлені вимоги безпідставними, що під час проведення виконання рішення суду був накладений арешт на спірний автомобіль, оскільки за даними ДАІ він належить саме ОСОБА_2 на праві власності. Також зауважила, що під час накладення арешту на автомобіль відповідача наявність іншого майна, що перебуває у його власності, не було встановлено.

Вислухавши позивача, відповідача, представника відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АРК, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, вивчивши матеріали виконавчого провадження, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, власником транспортного засобу Mitsubishi Pajero 3, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 є відповідач у справі ОСОБА_2.

07.07.2005 року ОСОБА_2 видав на ім'я двох осіб - позивача та ОСОБА_7 довіреність, завірену приватним нотаріусом ОСОБА_4 і зареєстровану в реєстрі за №6960 від 07 липня 2005р., надавши повноваження володіння, користування і розпорядження вказаним автомобілем, строком на 10 років (а.с.6).

У грудні 2008р. у Сімферопольського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України в АР Крим на ім'я позивача був виданий тимчасовий реєстраційний талон ДАО НОМЕР_4 на вказаний автомобіль, яким позивач володів та користувався до 28 червня 2012 р. (а.с.7).

Однак, 28 червня 2012 заступником начальника Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ Талиповим А.М. вилучено спірний автомобіль, технічний паспорт на нього, в рамках виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості по виконавчому збору в розмірі 40.460,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо визнання права власності на спірний автомобіль, позивач посилається на наявність правочину з купівлі ним транспортного засобу 07.07.2005 року у ОСОБА_2

Позивач вважає, що оскільки ним виконані та дотримані усі істотні умови даної угоди, жодних заперечень щодо ціни та предмета угоди у сторін не виникало, то він набув право власності на спірний автомобіль у 2005 році, тобто, по суті, просить суд визнати такий договір дійсним.

Однак, відповідно до вимог ст. 208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, підлягають вчиненню у письмовій формі, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, якщо цей правочин не підлягає державній реєстрації. Договір купівлі-продажу автомобіля повинен укладатися в письмовій формі, і підлягає обов'язковій державної реєстрації власника автомобіля, згідно Постанови КУМ №1388 від 17.09.1998 року „ Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", підставою для якої є договір.

Відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З аналізу вказаної норми закону слідує, що вона регулює правовідносини з приводу укладання договорів, що потребують нотаріального посвідчення, а тому не може бути застосована до даних спірних відносин з наступного.

Суд може визнати дійсною лише таку угоду, яка за законом підлягала нотаріальному посвідченню, але сторони уклали її без додержання цієї форми й одна зі сторін виконала її повністю або частково, а друга ухиляється від нотаріального оформлення укладеної нею угоди, і якщо такі договори не потребують державної реєстрації. Договір купівлі-продажу автомобілю не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Додержання простої письмової форми угоди, що вимагається законом, не дає право суду визнавати таку угоду дійсною, у зв'язку з фактичним виконанням сторонами умов договору.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою вказаної норми передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля та його державна реєстрація передбачена постановою КМУ №1388 від 17.09.1998 року, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до п. 4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Згідно з п. 40 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.

Відповідно до п. 8 зазначених Правил правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема: довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком № 1 до цих Правил; договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль.

Таким чином, державна реєстрація договору всупереч наведеним вимогам закону, не здійснена.

Враховуючи викладене, судом не вбачається правових підстав для визнання за позивачем права власності на транспортний засіб на підставі розписки про передачу грошових коштів. Визнання таких договорів (тобто, таких, що не підлягають нотаріальному посвідченню) дійсними - законом не передбачено. Державна реєстрація факту придбання ОСОБА_1 автомобілю у власність - проведена не була.

Посилання позивача на видану ОСОБА_2 генеральну довіреність, як доказ договору купівлі-продажу, суд вважає неспроможними, оскільки, крім позивача, у довіреності зазначена інша особа - ОСОБА_7, якому також нею надавався такий же об'єм прав, як й позивачу.

Крім того, суд вважає, що позивач з 2005 року мав достатньо часу на зняття з реєстраційного обліку з відповідача спірного автомобіля - майже сім років, тобто, здійснити державну реєстрацію автомобілю на себе. Однак, лише при арешті та вилученні автомобілю позивач звернувся до суду з позовом про захист свого права власності, стверджуючи, що придбав автомобіль.

Решта позовних вимог щодо виключення майна (автомобіля) з акту опису й арешту задоволенню не підлягає, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання за позивачем права власності на автомобіль.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати на його користь не стягуються.

На підставі ст.ст. 16, 207, 208, 220, 316, 317, 334, 328 ЦК України, Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АРК про визнання права власності на автомобіль, виключення майна з акту опису й арешту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя