Рішення № 26254175, 22.06.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-4381/11

Провадження №2/2604/1967/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Корнієнко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києві, цивільну справу за позовом: Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 60000 гривень в рахунок відшкодування шкоди, завданої порушенням відповідачем своїх трудових обов`язків, а також судові витрати в сумі 20358 гривень 40 копійок, з яких 600 гривень -державне мито, 120 гривень -витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 19638 гривень 40 копійок -витрати на правову допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 05 січня 1999 року відповідач працював на підприємстві позивача на посаді заступника генерального директора з питань фінансів (фінансовим директором). Згідно рішення засновника позивача -компанії «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт»від 02 квітня 2007 року та наказу №151/1-ВК від 02 квітня 2007 року відповідача було переведено на посаду генерального директора підприємства. Згідно рішень засновника позивача від 31 липня 2009 року і від 12 жовтня 2009 року відповідача було переведено на посаду фінансового директора підприємства, до виконання обов`язків якого відповідач приступив 12 жовтня 2009 року на підставі наказу від 01 грудня 2009 року. З 12 жовтня 2009 року по 01 грудня 2009 року відповідача формально було призначено виконуючим обов`язки генерального директора підприємства за суміщенням, згідно рішення засновника позивача від 12 жовтня 2009 року, наказу від 01 грудня 2009 року. 28 травня 2010 року позивача було звільнено з посади фінансового директора і трудові відносини з ним було припинено за угодою сторін (п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України), на підставі рішення засновника позивача від 28 травня 2010 року, оформленого протоколом від 24 червня 2010 року, угоди про припинення трудового договору, підписаної 28 травня 2010 року й наказу від 28 травня 2010 року. Таким чином, відповідач у період з 02 квітня 2007 року по 28 травня 2010 року займав посади керівників підприємства -генерального директора і фінансового директора, які є цілком рівнозначними за обсягом повноважень, прав, обов`язків і відповідальності, як слідує з аналізу абз.2, 4, 5 (в тому числі підп.. 6.5.1-6.5.7) п.6.5, п.6.6 статуту підприємства. Відповідач, як фінансовий директор був зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства організовувати прибуткову фінансову діяльність підприємства, відповідати за належний поточний стан фінансової діяльності підприємства, контролювати складання бухгалтерського обліку та усіх інших видів обліку, які вимагаються законодавством України; уповноважувався підписувати платіжні та розрахункові документи, які торкаються фінансової сторони діяльності підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України. Так, будучи у період з 02 квітня 2007 року по 28 травня 2010 року керівником (фінансовим і генеральним директором) підприємства, відповідач ніс відповідальність (адміністративну, кримінальну та матеріальну) за результати фінансово-економічної діяльності підприємства, забезпечення правильності й повноти податкового обліку підприємства, а також своєчасності і в повному обсязі сплати підприємством податків, зборів та інших обов`язкових платежів до державного бюджету та позабюджетних цільових фондів.

У період з 13 грудня 2010 року по 15 лютого 2011 року державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва здійснила планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року. За результатами даної перевірки було складено акт №626/2305/25288083 від 01 березня 2011 року. Як зазначено у п. 2.2 акту, у період, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства, був зокрема відповідач ОСОБА_1 Згідно розділу 4 акту плановою виїзною документальною перевіркою підприємства встановлені порушення підприємством відповідних норм податкового законодавства, що припадають на період роботи відповідача, в якому він, як керівник (генеральний директор та/або фінансовий директор) підприємства ніс відповідальність за фінансово-господарську діяльність підприємства. За порушення законодавства України підприємству було завдано шкоди на суму 108 045 гривень 01 копійка, яка є сумою сплачених підприємством штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень. Порушення податкового зобов`язання і шкода завдана підприємству, стали наслідком неналежного виконання відповідачем покладених на нього посадових, трудових обов`язків, які полягають у незабезпеченні відповідачем у період, за який здійснювалась податкова перевірка, правильності ведення та повноти бухгалтерського і податкового обліку, точного обчислення, повноти та своєчасності сплати підприємством податків, зборів та інших обов`язкових платежів, неналежному керівництві та нездійсненні контролю за роботою бухгалтерської служби підприємства. Таким чином, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 133 КЗпП України, на підставі постанови КМУ №100 від 08.02.1995р., з урахуванням розміру місячного посадового окладу відповідача, який становив 60 000 гривень, з відповідача підлягає стягненню розмір заподіяної позивачу шкоди в сумі 60 000 гривень.

Також, з метою вирішення даної справи позивач користується юридичними послугами ТОВ «Байтен Буркхардт Україна». На момент пред`явлення позовної заяви загальна сума витрат позивача на надання правової допомоги, пов`язаної з веденням даної справи, складає 19 638 гривень 40 копійок, які відповідно до ч.1 ст. 88, п.2 ч.3 ст. 79 КПК України, підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача -Фелів О.О. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача -ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд в позові відмовити, з підстав викладених у письмових поясненнях на позов (а.с.202-204).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом №1-99 від 05 січня 1999 року генерального директора підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»Вернер М.Н., ОСОБА_1 призначено на посаду заступника генерального директора підприємства з питань фінансів («Фінансовий директор»). Вказаним наказом визначені повноваження фінансового директора, а саме, останній зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства України організувати прибуткову фінансову діяльність підприємства, відповідати за належний поточний стан фінансової діяльності підприємства, контролювати складання бухгалтерського обліку та усіх інших видів обліку, які вимагаються законодавством України; зобов`язаний належним чином складати та регулярно подавати власнику підприємства облік фінансової діяльності підприємства відповідно до стандартів прийнятих власником підприємства; уповноважується правом підписувати платіжні та розрахункові та інші документи, які торкаються фінансової сторони діяльності підприємства відповідно до вимог чинного законодавством України; може уповноважувати шляхом видачі довіреності іншу особу чи осіб на виконання деяких обов`язків, що належать до його компетенції відповідно до цього наказу (а.с.11).

Відповідно до п. 4 рішення засновника -фірми «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт» від 02 квітня 2007 року, на посаду генерального директора з посади фінансового директора переведено ОСОБА_1 з 02 квітня 2007 року. Тим, же рішенням, пункт 5, на посаду комерційного директора -представником засновки з 02 квітня 2007 року призначено Гріма Крістіана. (а.с.12-14). Наказом №151/1-ВК від 02 квітня 2007 року ПІІ «БІЛЛА-Україна»ОСОБА_1 поклав на себе обов`язки генерального директора з 02 квітня 2007 року (а.с.16).

Відповідно до п. 3 рішення засновника -фірми «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт» від 31 липня 2009 року, на посаду генерального директора з 01 серпня 2009 року призначено Войчеха Чернека, а пунктом 4 фінансовим директором з 01 серпня 2009 року призначено ОСОБА_1 Пунктом 5 вказаного рішення фінансовому директору підприємства ОСОБА_1 доручено проводити всі необхідні дії в зв`язку з виконанням цього рішення від імені «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт», включаючи підписання та подання необхідних документів, надання пояснень та представництво засновника в усіх державних органах, банках та інших підприємствах, установах та організаціях, підписання (затвердження) нової редакції статуту підприємства та вчиняти інші дії з метою виконання цього рішення засновників (а.с.17-18).

Відповідно до рішення засновника -фірми «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт»від 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 переведено на посаду фінансового директора з 12 жовтня 2009 року. До моменту вступу Войчеха Чернека на посаду генерального директора ПІІ «Білла-Україна» ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки генерального директора ПІІ «Білла-Україна»за суміщенням. Цим же рішення доручено фінансовому директору підприємства ОСОБА_1 проводити всі необхідні дії в зв`язку з виконанням цього рішення від імені «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт», включаючи підписання та подання необхідних документів, надання пояснень та представництво засновника в усіх державних органах, банках та інших підприємствах, установах та організаціях, та вчиняти інші дії з метою виконання цього рішення засновників (а.с.19).

Наказом №388-ВК від 12 жовтня 2009 року фінансового директора підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»ОСОБА_1, останнім покладено на себе обов`язки фінансового директора ПІІ«БІЛЛА-Україна»в зв`язку з рішеннями засновника від 31 липня 2009 року та від 12 жовтня 2009 року (а.с.25).

Наказом №455/1-Вк від 01 грудня 2009 року по ПІІ «БІЛЛА-Україна», в зв`язку з рішенням засновника від 31 липня 2009 року та в зв`язку з отриманням дозволу на працевлаштування, виданого 20 листопада 2009 року Державним центром зайнятості міністерства праці та соціальної політики України за №37863, з 01 грудня 2009 року В.Чернек покладає на себе обов`язки генерального директора ПІІ «БІЛЛА-Україна», та фінансового директора ПІІ «БІЛЛА-Україна»ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків генерального директора за суміщенням з 01 грудня 2009 року (а.с.26).

Відповідно до рішення засновника підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна», компанії «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт»від 24 червня 2010 року, ОСОБА_1 відкликано з посади фінансового директора ПІІ «БІЛЛА-Україна», з 28 травня 2010 року та надано повноваження Чернека В.П. на укладення 28 травня 2010 року з ОСОБА_1 угоди про припинення трудового договору від 05 січня 1999 року (а.с.27-28).

28 травня 2010 року між підприємством з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» в особі генерального директора Войчеха Ч. та ОСОБА_1 підписана угода про припинення трудового договору від 05 січня 1999 року, у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за взаємною згодою, та звільнення працівника з посади фінансового директора. Відповідно до п. 10 вказаної угоди, на момент підписання останньої всі питання, які пов`язані із трудовою діяльністю працівника між сторонами вирішено. Сторони констатують про відсутність будь-яких претензій та вимог одна до одної, в тому числі, матеріально-правового характеру (а.с.31-32).

Наказом №28/05/10 від 28 травня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового директора підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»згідно п. 1 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) 28 травня 2010 року. Зазначений день вважається останнім робочим днем ОСОБА_1 (а.с.33).

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 214 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно зі ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної підприємству, позивач посилається як на підставу своїх вимог, на акт №626/2305/25288083 від 01 березня 2011 року планової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, яким було встановлено порушення підприємством відповідних норм податкового законодавства, у зв`язку з чим підприємству було завдано шкоди на суму 108 045 гривень 01 копійка, яка є сумою сплачених підприємством штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 133 Кодексу законів про працю України керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності на підставі цього пункту, по суті, є будь-які порушення трудових обов'язків, що призвели до прямої дійсної шкоди. Після вказівки на неправильну постановку обліку та збереження матеріальних цінностей як на підставу матеріальної відповідальності згідно з п. 2 ст. 133 КЗпП ця підстава конкретизується: передбачається матеріальна відповідальність за невжиття необхідних заходів до запобігання крадіжок, знищення пошкодження матеріальних цінностей. Неправильна постановка обліку і зберігання матеріальних цінностей ще не є підставою притягнення до матеріальної відповідальності, тому що воно можливе тільки за наявності прямої дійсної шкоди.

Облік - це віддзеркалення господарської або іншої діяльності підприємства на підставі документів в різних вимірниках (кількісних і (або) якісних). Облік є складовою частиною управління економічними процесами і об'єктами, суть обліку полягає у фіксації їх стану і параметрів, зборі і накопиченні відомостей про економічні об'єкти і процеси, віддзеркалення цих відомостей в облікових відомостях. Розрізняють аналітичний, бухгалтерський, бюджетний облік. Облік може здійснюватися в поточних і незмінних (зіставних) цінах, а також в іноземній валюті.

Матеріальні цінності -це сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби, тара і тарні матеріали; паливо; будівельні матеріали і обладнання для установки; малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг і спецвзуття та інше. Вони характерні тим, що мають великий обсяг первинних (фактичних) даних, які треба збирати і обробляти.

Таким чином, притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, у зв`язку зі сплатою підприємством, керівником якого він був, штрафних санкцій накладених на підприємство податковими органами, ще не є підставою для стягнення з відповідача коштів, які виражаються у сплаті штрафних санкцій. В даному випадку для покладення на відповідача матеріальної відповідальності, позивачу слід було розмежувати обсяги відповідальності відповідача з урахуванням покладених на нього обов`язків, які б випливали саме з порушення відповідачем, або його бездіяльності, щодо неправильної постановки обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей на підприємстві. Сплата підприємством штрафних санкцій накладених податковими органами, у зв`язку з виявленими порушеннями податкового, бухгалтерського та іншого законодавства, відноситься до господарської діяльності підприємства та не може свідчити про безперечність, одноособовість відповідальності відповідача як керівника підприємства. Позивачем же не визначено, які саме дії або бездіяльність відповідача призвели до прямих збитків підприємства. Обґрунтовуючи свої вимоги, як підставу відповідальності відповідача, порушеннями встановленими актом планової виїзної перевірки, позивач не звернув увагу на ту обставину, що даним актом не встановлювалась правильність постановки обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, а здійснювалась перевірка, щодо сплати підприємством податку на прибуток, оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності, обчислення та внесення до бюджету місцевих податків, перерахування податку на доходи фізичних осіб, та інших податків.

Крім того, позивачем залишено поза увагою ту обставину, що у період часу з 01 грудня 2009 року по 28 травня 2010 року (по день звільнення відповідача), на посаді генерального директора підприємства був Чернек В., та відповідно до статуту підприємства підписання розрахункових документів здійснюється обома директорами, при чому генеральному директору надавалось право першого підпису, комерційному (фінансовому) директору -право другого підпису.

Таким чином, за загальними підставами та умовами матеріальної відповідальності працівників, визначених Кодексом законів про працю України, заборонено покладання матеріальної відповідальності на працівника без встановлення прямої дійсної шкоди, завданої винними (протиправними) діями (бездіяльністю) працівника.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування стороні судових витрат, до складу яких входить судовий збір та витрати правову допомогу, у разі відхилення позовних вимог, не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 132, 133, 232, 233, КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 15, 59-61,79, 88, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: