Рішення № 2624825, 11.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.08 р. Справа № 7/191

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію по додатковій угоді №157-г – 52 125 грн. 00 коп., пені – 2 221 грн. 72 коп., 3% річних – 282 грн. 34 коп., 7% штрафу – 2 919 грн. 00 коп., інфляційних – 218 грн. 93 коп.

За участю представників:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

У судовому засіданні 01.12.2008р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 11.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію по додатковій угоді №157-г – 52 125 грн. 00 коп., пені – 3 388 грн. 13 коп., 3% річних – 282 грн. 34 коп., 7% штрафу – 2 919 грн. 00 коп., інфляційних – 218 грн. 93 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії 2041 від 28.02.2005р. з додатковими угодами; графік погашення заборгованості №157-г від 02.08.2007р.

Позивач надав заяву №б/н-юр від 01.12.2008р. в порядку ст..22 ГПК України, підписану повноважною особою, відповідно до якої сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2 221 грн. 72 коп. замість раніше заявлених 3 388 грн. 13 коп.

Відповідач у судових засіданнях та у відзиві №561/10 від 27.10.2008р. суму боргу у розмірі 52 125 грн. 00 коп. визнав, вимоги в частині стягнення з нього суми інфляційних, 3% річних та 7% штрафу заперечив, просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми боргу строком на 12 місяців.

Позивач проти розстрочення суми боргу строком на 12 місяців заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору був продовжений в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №2041 від 28.02.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами, без протоколу розбіжностей.

Згідно п.9.4 Договору та додаткової угоди №28 від 28.02.2008р., він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 28.02.2008р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які його невід’ємними частинами.

Між позивачем та відповідачем також укладено додаткову угоду №157-г від 02.08.2008р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії №2041 від 28.02.2005р. (далі по тексту графік), згідно п.2.1 якої, відповідач зобов’язується з травня по вересень 2008р. включно сплатити на користь позивача 52 125 грн. 00 коп., здійснюючи помісячну оплату (до 20 числа місяця) рівними частинами по 10 425 грн. 00 коп. Графік підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В порушення умов договору та графіку до цього договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, електричну енергію по графіку, яка повинна була бути сплачена протягом травня-вересня 2008р., на загальну суму 52 125 грн. 00 коп. не сплатив.

У зв’язку з викладеним, шляхом оцінки всіх матеріалів справи та дослідження представлених сторонами документів, суд дійшов висновку, що сума боргу у розмірі 52 125 грн. 00 коп. підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.05.2008 р. по 25.09.2008 р. 218 грн. 93 коп. інфляційних та 282 грн. 34 коп. 3% річних.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього інфляційних та 3% річних, проте правового обґрунтування своїх заперечень не надав.

Інфляційні перераховані судом відповідно до вимог чинного законодавства, складають 83 грн. 40 коп. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

3% перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 280 грн. 28 коп. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги в залишковій частині щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених цим договором та Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Розмір пені сторонами узгоджено також у Додатку №5 до договору „Порядок розрахунків”, підписаному обома сторонами без зауважень, який є невід’ємною частиною договору. Так, згідно п. 8 зазначеного Додатку у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальних проводить споживачу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 221 грн. 72 коп. за період з 20.05.2008р. по 25.09.2008р. застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Пеня перерахована судом, складає 2 242 грн. 22 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 2 221 грн. 72 коп., що не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи наведене, вимоги в частині стягнення з відповідача 2 221 грн. 72 коп. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 2 919 грн. 00 коп., нарахування якої він обґрунтовує ч.2 ст. 231 ГК України та належністю його підприємства до державного сектору економіки.

Вимогами вищевказаного договору, на підставі якого стягнуто спірну заборгованість, розмірів штрафів за порушення строків оплати, окрім пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За приписами ч.2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідач є комунальним підприємством, тому не відноситься до державного сектору економіки.

На вимогу суду у підтвердження належності позивача до державного сектору економіки, позивач надав копії листа фонду Державного майна від 19.11.2004р. №10-19-16055, додатку 1 до Постанови КМУ від 22.06.2004р. №794, однак судом зазначені документи не приймаються до уваги, оскільки з їх змісту не вбачається, що позивач у теперішній час належить до державного сектору економіки. Не містить таких доказів і надані витяги із Статуту позивача.

Крім того в матеріалах справи наявна довідка ЄДРПОУ від №03-78-510 від 08.12.2006р., з якої вбачається, що позивач є підприємством з приватною формою власності.

Отже посилання позивача на те, що він належить до державного сектору економіки, не підтверджені матеріалами справи.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 2 919 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідачем не надано жодного документу, в підтвердження наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, а також враховуючи незначний розмір стягуваної з нього суми за цим рішенням.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за N417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м.Краматорськ до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію по додатковій угоді №157-г – 52 125 грн. 00 коп., пені – 2 221 грн. 72 коп., 3% річних – 282 грн. 34 коп., 7% штрафу – 2 919 грн. 00 коп., інфляційних – 218 грн. 93 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8, ЄДРПОУ 00131127) на р/р 260313041295 в ОПЕРВ в філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106 – заборгованість у розмірі 52 125 грн. 00 коп.; на р/р 26001045365300 в АКІБ „Уксиббанк” м.Краматорська, МФО 351005 – 3% річних у сумі 280 грн. 28 коп., інфляційні у сумі 83 грн. 40 коп., пеню у сумі 2 221 грн. 72 коп., державне мито у сумі 547 грн. 10 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111 грн. 76 коп.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя