Рішення № 2624823, 11.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.08 р. Справа № 7/190

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” мДонецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 8 441 грн. 03 коп., пені – 804 грн. 79 коп., 3% річних – 102 грн. 00 коп., 7% штрафу – 590 грн. 87 коп., інфляційних – 177 грн. 26 коп.

За участю представників:

від позивача:не з"явився

від відповідача: не з"явився

У судовому засіданні 01.12.2008р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 11.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 8 441 грн. 03 коп., пені – 804 грн. 79 коп., 3% річних – 102 грн. 00 коп., 7% штрафу – 590 грн. 87 коп., інфляційних – 177 грн. 26 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №647в від 19.09.2003р. з додатками, протоколом розбіжностей, протоколом врегулювання розбіжностей; наказ №93 від 25.04.2008р.; акт прийому-передачі витрат електричної енергії за квітень 2008р.; рахунок №1139 за квітень 2008р.; акт звірки розрахунків №647в від 01.07.2008р.

Позивач надав заяву №б/н-юр від 01.12.2008р. в порядку ст..22 ГПК України, підписану повноважною особою, в якій просить вважати підставою для нарахування пені п.4.2.1 договору №547в.

Позивач також надав акт звірки №7/190 підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств, відповідно до якого сума боргу у відповідача перед позивачем станом на 01.11.2008р. складає 8 441, 03 грн.

Відповідач у судових засіданнях, у відзиві №1823 від 07.10.2008р. та у доповненні до заперечень б/н від 01.12.2008р. суму боргу у розмірі 8 441 грн. 03 коп. визнав, вимоги в частині стягнення з нього суми інфляційних, 3% річних та 7% штрафу заперечив, просить розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.

Позивач проти розстрочення суми боргу строком на 12 місяців заперечив.

Процесуальний строк розгляду спору був продовжений в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №547в від 19.09.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками, протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, без додаткових угод.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які його невід’ємними частинами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у та квітні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідний рахунок на оплату, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії не виконав, спожиту електричну енергію сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за електроенергію за квітень 2008р. у розмірі 8 441 грн. 03 коп.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 8 441 грн. 03 коп. підтверджені матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 30.04.2008р. по 25.09.2008р. 3% річних – 102 грн. 00 коп. та за квітень – серпень 2008р. інфляційні – 177 грн. 26 коп.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього інфляційних та 3% річних, посилаючись на скрутне фінансове становище, зазначив, що інфляційні та 3% річних розраховані арифметично вірно, підтвердив факт отримання рахунка на сплату своєчасно, що зафіксовано протоколом судового засідання від 11.11.2008р. Правового обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав.

Інфляційні перераховані судом, складають 178 грн. 14 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 177 грн. 26 коп. інфляційних, що не суперечить чинному законодавству.

3% перераховані судом, складають 102 грн. 40 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 102 грн. 00 коп. річних, що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 102,00 грн. та інфляційних у сумі 177,26 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених цим договором та Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 804 грн. 79 коп. за період з 30.04.2008р. по 25.09.2008р. застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього пені, посилаючись на скрутне фінансове становище, зазначив, що пеня розрахована арифметично вірно, підтвердив факт отримання рахунка на сплату своєчасно, що зафіксовано протоколом судового засідання від 11.11.2008р.

Пеня перерахована судом, складає 819 грн. 20 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 804 грн. 79 коп., що не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи наведене, вимоги в частині стягнення з відповідача 804 грн. 79 коп. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 590 грн. 87 коп., нарахування якої він обґрунтовує ч.2 ст. 231 ГК України та належністю його підприємства до державного сектору економіки.

Вимогами вищевказаного договору, на підставі якого стягнуто спірну заборгованість, розмірів штрафів за порушення строків оплати, окрім пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За приписами ч.2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідач є комунальним підприємством, тому не відноситься до державного сектору економіки.

На вимогу суду у підтвердження належності позивача до державного сектору економіки, позивач не надав жодного доказу. Не містить таких доказів і надані витяги із Статуту позивача.

Крім того, згідно довідки ЄДРПОУ №03-78-510 від 08.12.2006р., позивач є підприємством з приватною формою власності.

Отже посилання позивача на те, що він належить до державного сектору економіки, не підтверджені матеріалами справи.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 590 грн. 87 коп. задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідачем не надано жодного документу, в підтвердження наявності обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, а також враховуючи незначний розмір стягуваної з нього суми за цим рішенням.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за N417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 8 441 грн. 03 коп., пені – 804 грн. 79 коп., 3% річних – 102 грн. 00 коп., 7% штрафу – 590 грн. 87 коп., інфляційних – 177 грн. 26 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8, ЄДРПОУ 00131127) на р/р 260313041295 в ОПЕРВ в філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106 – заборгованість у розмірі 8 441 грн. 03 коп.; на р/р 26001045365300 в АКІБ „Уксиббанк” м.Краматорська, МФО 351005 – 3% річних у сумі 102 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 177 грн. 26 коп., пеню у сумі 804 грн. 79 коп.., державне мито у сумі 96 грн. 04 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111 грн. 11 коп.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя