Рішення № 2624821, 23.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.08 р. Справа № 7/188

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 13 022 149 грн. 13 коп., пені – 258 347 грн. 18 коп., 3% річних – 32 205 грн. 16 коп., 7% штрафу – 525 074 грн. 21 коп.

За участю представників:

від позивача: не з’явились.

від відповідача: не з’явились.

У судовому засіданні 11.12.2008р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 23.12.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 13 022 149 грн. 13 коп., пені – 258 347 грн. 18 коп., 3% річних – 32 205 грн. 16 коп., 7% штрафу – 525 074 грн. 21 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. з додатками та додатковою угодою; рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2007р. №32/385пд; рахунки за електроенергію №30/1026 за червень-серпень 2008р.

У поясненнях від 24.11.2008р. №б/н-бр позивач пояснив, що ВАТ „Донецькобленерго” належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у відзиві №1001 від 10.12.2008р. визнав суму боргу у розмірі 13 022 149, 13 грн., суму 3% річних у розмірі 32 205, 16 грн. та суму пені у розмірі 257 641, 03 грн., проти стягнення 7% штрафу заперечує, просить зменшити розмір пені на 90% у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства та на той факт, що основним споживачем водопостачання є населення. Відповідач також просить відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.

Позивач проти відстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені заперечив.

Процесуальний строк розгляду справи був продовжений в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та ДВП „Укрпромводчермет” (Словянське РУ), правонаступником якого є відповідач, укладено договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковою угодою, підписаними обома сторонами.

Відповідно до п.9.5 договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторони перебували у договірних відносинах в період виникнення спірної суми боргу.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 160000 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3.4 договору передбачено, що споживач зобов’язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами додатку №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.

Пунктом 10 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у червні-серпні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, послуги з електропостачання сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за електроенергію червень-серпень 2008р. у розмірі 13 022 149 грн. 13 коп., яка доведена матеріалами справи, визнана відповідачем і підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 24.07.2008р. по 25.09.2008р. 3% річних у сумі 32 205 грн. 16 коп.

Відповідач зазначену суму річних визнав у повному обсязі.

3% перераховані судом, складають 33 148 грн. 58 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 32 205 грн. 16 коп., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 32 205 грн. 16 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також вимагає стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 525 074 грн. 21 коп. нарахування якої він обґрунтовує ч.2 ст. 231 ГК України та належністю його підприємства до державного сектору економіки.

Відповідач вимоги в цій частині заперечив.

Вимогами вищевказаного договору, на підставі якого стягнуто спірну заборгованість, розмірів штрафів за порушення строків оплати, окрім пені із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За приписами ч.2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідач є комунальним підприємством, тому не відноситься до державного сектору економіки.

На вимогу суду у підтвердження належності позивача до державного сектору економіки, позивач надав копії листа фонду Державного майна від 19.11.2004р. №10-19-16055, додаток 1 до Постанови КМУ від 22.06.2004р. №794, однак судом зазначені документи не приймаються до уваги, оскільки з їх змісту не вбачається, що позивач у теперішній час належить до державного сектору економіки. Не містить таких доказів і наданий витяг із Статуту позивача.

Отже посилання позивача на те, що він належить до державного сектору економіки, не підтверджені матеріалами справи.

За таких підстав, суд дійшов висновку та вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідача 7% штрафу у розмірі 525 074 грн. 21 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 258 347 грн. 18 коп. за несвоєчасне виконання зобов’язань за період 24.07.2008р. по 25.09.2008р., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Відповідач зазначив, що ним перерахована пеня, яка складає 257 641, 03 грн., просить зменшити суму пені на 90%, посилаючись на те, що його підприємство є житлово-комунальним та надає послуги переважно населенню.

Пеня перерахована судом, складає 265 188 грн. 66 коп., тоді як позивачем заявлено до стягнення 258 347 грн. 18 коп., що не суперечить чинному законодавству.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 90%. В обгрунтування свого клопотання відповідач посилається на довідку №1002 від 10.12.2008р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2008р., баланс на 30.09.2008р. та на те, що його підприємство є житлово-комунальним і надає послуги переважно населенню.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 25%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 193 760 грн. 39 коп.

Також в судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення на 6 місяців.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати відстрочку виконання рішення на 3 (три) місяці.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 6, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за N417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168, Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, п.6 ст.83 ст..ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м.Краматорськ до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 13 022 149 грн. 13 коп., пені – 258 347 грн. 18 коп., 3% річних – 32 205 грн. 16 коп., 7% штрафу – 525 074 грн. 21 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул..Артема, 85, р/р 26000301796023 в ГУ ПІБ України в Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8, ЗКПО 00131127) на р/р 260333021295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106 – заборгованість у розмірі 13 022 149 грн. 13 коп.; на р/р 26001045365300 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Краматорська, МФО 351005 – 3% річних у сумі 32 205 грн. 16 коп., пеню у сумі 193 760 грн. 39 коп., державне мито у сумі 24 532 грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113 грн. 52 коп.

Відстрочити виконання рішення терміном на 3 місяці.

У задоволенні вимог в залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя