Ухвала суду № 26247822, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4899/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»про стягнення з відповідача податкового боргу у загальному розмірі 64358 грн. 40 коп..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 64181 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят одна) грн. 13 коп.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідач, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведена правомірність та обґрунтованість визначення податкової заборгованості Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав. Проте нарахування Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області штрафних санкцій у сумі 177 грн. 27 коп. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ЗАТ «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»(ідентифікаційний код 00292474, місцезнаходження: 08298, Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 13) зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області як юридична особа 22.02.1994 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Ірпінській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.08.2011 № 521.

У червні 2011 року позивачем проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»земельного податку, за результатами якої складено акт від 14.06.2011 № 370/1094.

Актом перевірки зафіксовано порушення відповідачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.06.2011 № 0004311810 (а.с.46), яким відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем «земельний податок»на суму 177 грн. 27 коп.

Також у квітні-червні 2011 року посадовими особами Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Закритим акціонерним товариством «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої було складено акт від 23.06.2011 № 1212/23-2/00292474.

В даному акті зазначається про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що виявилось, у невключенні відповідачем до валового доходу за I квартал 2010 року коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 205500 грн. 00 коп., що не була повернута на кінець звітного податкового періоду, в зв'язку з чим позивачем зроблено висновок про заниження відповідачем суми податку на прибуток підприємства за I квартал 2010 року у розмірі 51375 грн. 00 коп.

В результаті цього було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.07.2011 № 000472310 (а.с.51), яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємства»у загальному розмірі 64218 грн. 75 коп., з яких: 51375 грн. 00 коп. - за основним платежем; 12843 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III, відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 24.11.2009 № 1/766 на суму 3329 грн. 66 коп. та другу податкову вимогу від 13.01.2010 № 2/1 на суму 44015 грн. 30 коп.

Судом першої інстанції було встановлено, що суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства, визначену у податковому повідомленні рішенні від 05.07.2011 № 000472310, сплачено відповідачем частково, а саме у розмірі 7577 грн. 81 коп. Податковий же обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 64358 грн. 40 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з приписами підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано податковий розрахунок земельного податку за 2011 рік та уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік (а.с.48-50), де відповідачем самостійно визначено розмір земельного податку, що підлягає сплаті: за січень - червень 2011 року, у загальній сумі 11344 грн. 68 коп. Відповідачем частково погашена заборгованість, а саме у сумі 7686 грн. 34 коп. Проте, узгоджену суму податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 3658 грн. 34 коп. платником податків у строк, визначений законом, так і не було сплачено.

Що стосується збору за спеціальне використання води, то пунктом 326.1 статті 326 Податкового кодексу України передбачено, що водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Згідно з приписами пункту 328.1 статті 328 цього Кодексу, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пункту 328.2 статті 328 Податкового кодексу України, платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктами 328.3 статті 328 цього Кодексу визначено, що податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації (пункт 328.4 статті 328 Податкового кодексу України).

Відповідачем, у відповідності до зазначених норм, було подано декларацію від 03.08.2011 року № 43368 по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, де платником самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 3881, 85 грн. Проте, на день звернення до суду, у строк, визначений законом, платником податку не було сплачено суму податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Стосовно податкової заборгованості з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом виявлено, що у I кварталі 2010 року відповідачем отримано від ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2) кошти у загальному розмірі 205500 грн. 00 коп. у вигляді поворотної фінансової допомоги.

Проте, вказані грошові кошти не були повернуті відповідачем на кінець звітного податкового періоду та не включені до складу валових доходів підприємства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

З аналізу підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вищевказаного закону вбачається, що у разі неповернення платником податків у звітному податковому періоді суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у цьому ж звітному періоді від особи, яка не є платником податку на прибуток, розмір такої фінансової допомоги включається до валового доходу платника податків.

На підставі вказаних норм позивачем було зафіксовано порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що виявилось, у невключенні відповідачем до валового доходу за I квартал 2010 року коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 205500 грн. 00 коп., що не була повернута на кінець звітного податкового періоду.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Згідно з приписами пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання податком на прибуток на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий орган обґрунтовано нарахував відповідачу податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 51375 грн. 00 коп. та застосував до нього штрафну санкцію, виходячи з приписів пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у сумі 12843 грн. 75 коп. (51375 грн. 00 коп. х 25 % = 12843 грн. 75 коп.).

Що стосується вимог податкового органу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 177 грн. 27 коп. за порушення ним приписів Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем даних штрафних санкцій здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України з огляду на наступне.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно з приписами підпункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з даних акта перевірки, часткова оплата земельного податку за квітень 2011 року у сумі 1772 грн. 68 коп. була здійснена відповідачем 31.05.2011 року, тобто кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по земельному податку за квітень 2011 року складає 1 день.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В зв'язку з цим податковий орган, виявивши у ході перевірки порушення відповідачем норм податкового законодавства, що полягало у сплаті ним земельного податку за квітень 2011 року з порушенням терміну сплати податкового зобов`язання, застосував до Закритого акціонерного товариства «Гірничовидобувний і каменеобробний комбінат «Біличі»штрафні санкції за затримку до 30 календарних днів сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 177 грн. 27 коп., тобто 10 % погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, факт несвоєчасної сплати податкового зобов'язання визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року відбувся у 2011 році, тобто у період дії Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що у разі порушення термінів сплати податкового зобов'язання, яке має місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, то відповідно до норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, до платника податків повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 гривні, а не 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, як вважає апелянт.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма Податкового кодексу кореспондує з п. 3 частини першої ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів ДПС при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Отже, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання податковим органом в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція міститься в Листі Вищого адміністративного суду України № 149/11/13-11 від 02.02.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.