Рішення № 2624711, 16.12.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.08 р. Справа № 25/170

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” м. Київ

до відповідача приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк

про стягнення 1547969грн.76коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Кроль М.Б. – юрисконсульт 1-ї категорії (довіреність № 1326/08 від 19.12.2007);

від відповідача: Колягіна Т.Є. – начальник юридичного відділу (довіреність № 11/10-313 від 10.11.2008)

Позивач – відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1547969грн.76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції № 336 від 21.09.2007р., Додаток № 1 від 21.09.2007 до договору постачання вугільної продукції № 336 від 21.09.2007р., претензію на суму 1547969,76грн. № 8-04/770 від 18.02.2008, відповідь на претензію № 14/3-81 від 14.03.2008, акти приймання-передачі партії вугільної продукції, протокол № 36 засідання Наглядової ради ВАТ „Центренерго” від 21.09.2007.

Ухвалою від 24.11.2008 суд за письмовим клопотанням обох сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк розгляду справи на два місяці – до 24.01.2009.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 12/15-343 від 15.12.2008) відповідач, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Цивільного кодексу України, роз’яснення ВГСУ „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 № 02-5/293, позовні вимоги визнає частково, готовий сплатити штрафні санкції в розмірі 9000,00грн. та компенсувати витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. До відзиву додав копії листів Донецької торгово-промислової палати №1577/06.06-03 від 30.07.2008 та № 1582/06.06-03 від 30.07.2008, копію звіту про фінансові результати за 9 місяців 2008р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2008, копію листа № 06-04/4840 від 28.10.2008, копію договору постачання вугільної продукції № 464 від 25.12.2007, копію Додатку № 1 від 25.12.2007 до договору постачання вугільної продукції № 464 від 25.12.2007, копію додаткової угоди № 1 від 18.01.2008 до договору постачання вугільної продукції № 464 від 25.12.2007, копію додаткової угоди № 2 від 08.01.2008 до договору постачання вугільної продукції № 464 від 25.12.2007, копію додаткової угоди № 3 від 12.02.2008 до договору постачання вугільної продукції № 464 від 25.12.2007.

Перелічені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

21.09.2007 між приватним підприємством „Донвугілляпостачання” (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” (Покупець) був укладений договір постачання вугільної продукції № 336.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. та 1.3. зазначеного договору Постачальник зобов’язується поставити Покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в договорі. Покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором. Обсяг поставки вугілля складає 320000тон +/- 5%, орієнтовно на суму 120960000,00грн., у тому числі ПДВ.

Пункт 3.2. договору передбачає, кількість, асортимент, реквізити вантажоодержувача, реквізити станції призначення в разі переадресації вугілля та термін поставки визначаються в Додатках до Договору.

21.09.2007 Сторони підписали Додаток № 1 до договору постачання вугільної продукції № 336 від 21.09.2007, яким узгодили, що Постачальник зобов’язаний поставити 320000 тон вугілля марки Д, Г, ДГ (0-200) за ціною 315,00грн. за тону без ПДВ на Вуглегірську ТЕС ВАТ „Центренерго” (п. п. 1, 4 Додатку № 1).

Пунктом 3 Додатку № 1 від 21.09.2007 до договору постачання вугільної продукції № 336 від 21.09.2007 був погоджений графік постачання вугілля – орієнтовно 80000тон в місяць.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В порушення умов договору постачання вугільної продукції № 336 від 21.09.2007 та Додатку № 1 від 21.09.2007 до договору постачання вугільної продукції № 336 від 21.09.2007р. відповідач поставив на Вуглегірську ТЕС ВАТ „Центренерго” лише 92491,215 тон вугільної продукції, про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадках, які не врегульовані умовами цього договору, сторони керуються ЦК України та діючим законодавством.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, у випадку порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. До таких наслідків відносять, зокрема, сплату неустойки.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 4.1. Статуту ВАТ „Центренерго” на момент створення Товариства його засновником була держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України. На дату заснування Товариства, частка держави в особі Міністерства енергетики та електрифікації у статутному капіталі складала 100%.

Додатком 1 до постанови КМУ від 22.06.2004 № 794 „Про утворення НАК „Енергетична компанія України” визначено, пакет акцій ВАТ „Центренерго”, який переданий НАК „Енергетична компанія України” становить 78,288%. Пунктом 3 постанови КМУ № 794 передбачено, що пакети акцій у статутних фондах господарських товариств, зокрема ВАТ „Центренерго”, частка у розмірі 78,288% залишається у власності держави. До того ж, відповідно до розпорядження КМУ від 26.03.2008 № 544-р „Про погодження уточненого плану розміщення акцій ВАТ „ДЕК „Центренерго” кількість акцій, які належать державі, становить 78,29%.

Таким чином, ВАТ „ДЕК „Центренерго” відноситься до підприємств державного сектора економіки.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач за невиконання відповідачем умов договору щодо поставки оговореної кількості продукції, нарахував останньому пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленої продукції за період з 01.02.2008 по 18.02.2008 (за 18 днів). Відповідно до розрахунку розмір пені становить 1547969грн.76коп.

На виконання умов п. 7.1. договору позивач направив на адресу відповідача претензію на суму 1547969,76грн. (вих. № 8-04/770 від 18.02.2008).

У відповіді на претензію (вих. № 14/3-81 від 14.03.2008) відповідач факт недопоставки продукції визнав, але задовольнити претензію відмовився, посилаючись на те, що невиконання умов договору було викликано обставинами, які не залежали від відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 12/15-343 від 15.12.2008) відповідач, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Цивільного кодексу України, роз’яснення ВГСУ „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 № 02-5/293, позовні вимоги визнає частково, готовий сплатити штрафні санкції в розмірі 9000,00грн. та компенсувати витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій не заперечував, про що зафіксовано в протоколі судового засідання від 16.12.2008.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію щодо заявлених позовних вимог, посилається на скрутне фінансове становище, стверджує про те, що сплата штрафних санкцій призведе до негайного банкрутства підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи об’єктивні обставини (зростання ціни вугілля), скрутне фінансове становище підприємства відповідача, що призвело до невиконання останнім умов договору, приймаючи до уваги позицію позивача з цього приводу, суд скористувався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшує розмір пені, належний до стягнення з відповідача, до 9000грн.00коп.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 611 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 173, 193, 231, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82–85, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ до приватного підприємства „Донвугілляпостачання” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1547969грн.76коп. задовольнити в розмірі 9000грн.00коп.

Стягнути з приватного підприємства „Донвугілляпостачання” (83055, м. Донецьк, бул. Шевченка, 3-б, код ЄДРПОУ 30623185) на користь відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (фактична адреса: 02660, м. Київ МСП, вул. Магнітогорська, 1; юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) штрафні санкції в розмірі 9000грн.00коп., держмито в сумі 25500грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя