Постанова № 26246939, 27.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р.Справа № 2а-8260/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Алексеєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Бестгроссер»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бестгроссер»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 25.10.2011 року №0000322360, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173 320,02 грн., з яких 115 546,68 грн. -за основним платежем, 57 773,34 грн. -штрафних санкцій.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки в ході перевірки Товариством повною мірою підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з контрагентом -ТОВ «Паритет-78». Цим підтвердженням, на думку позивача, є договір на організацію перевезень автомобільним транспортом, договори поставки, товаро-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 05.10.2011 року №2591/23-100/33730548 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність факту реального продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Бестгроссер»від ТОВ «Паритет-78»та невідповідність первинних документів нормам законодавства, що, за висновком податкового органу, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків та штучне формування податкового кредиту, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 115 546,68 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 року №0000322360, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173 320,02 грн., з яких 115 546,68 грн. -за основним платежем, 57 773,34 грн. -штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум ПДВ до державного бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки позивачем надано всі необхідні документи, які повною мірою підтверджують реальність господарських операцій, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, Товариство правомірно сформувало податковий кредит у липні 2011 року.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.06.11 року між позивачем та ТОВ «Паритет-78»укладено договір на організацію перевезень автомобільним транспортом по Україні, відповідно до якого виконавець брав на себе обов'язки організувати доставку вантажу/товару за погодженими сторонами у заявках маршрутами.

На підтвердження виконання умов договору сторонами складено акти здачи-прийомки робіт (надання послуг), в яких вид послуги визначено як «організація доставки вантажів/товарів», кількість наданих послуг та її вартість.

Під час здійснення перевірки позивач на підтвердження виконання умов договору також надав ДПІ податкові накладні та видаткові накладні, а під час розгляду справи судом першої інстації також товарно-транспортні накладні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ці документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того суд зазначив, що податковим органом не доведено факту нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Паритет-78».

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача ДПІ вказала, що Підприємство не отримувало послуг від ТОВ «Паритет-78»і ці операції були фіктивними. Зокрема, вона зазначила, що надані позивачем акти здачи-приймання послуг не містять необхідних реквизитів, а саме, конкретного переліку, змісту та обсягу наданих послуг, маршруту та відстань, на яку здійснювались перевезення, не зазначеномісце складання цих актів. Також ДПІ вказала, що Підприємство під час перевірки не надало товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковою відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 7 серпня 1996 року № 228/253 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за № 483/1508). Крім того, як встановлено в ході зустрічних перевірок, назване товариство - контрагент позивача - за своєю юридичною адресою не знаходиться.

Колегією суддів встановлено, що товаро-транспортні накладні позивачем надано лише в судовому засіданні, а з їх змісту вбачається, що перевезення здійснював безпосередньо ТОВ «Паритет-78».

Разом з цим, за даними УДАІ УМВС України в Миколаівській області за ТОВ «Паритет-78» транспортних засобів не зареєстровано.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Паритет-78», отже висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за цими операціями у липні 2011 року та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, тому ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Бестгроссер»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення -скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ «Бестгроссер»- відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.