Ухвала суду № 26245855, 20.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року справа №2а/1270/5083/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П., Сіваченко І.В.,

при секретарі судового засідання Сульженко А.В.

за участю представника відповідача Буханцов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі № 2а/1270/5083/2012 за позовом ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду задоволені частково позовні вимоги ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 13.06.2012 ВП №32995394, ВП №32995194, зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано незаконною та скасовано постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №32995394 від 13.06.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-28/09, виданого Ленінським районним судом м. Луганська 15.05.2012.

Визнано незаконною та скасовано постанову ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №32995194 від 13.06.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-28/09, виданого Ленінським районним судом м. Луганська 15.05.2012.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулась з апеляційною скаргою у якій вказала, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що суд першої інстанції неправомірно не зобов'язав відповідача відкрити виконавче провадження, оскільки скасування судом першої інстанції постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження не усуває її порушенного права. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження повинен був впевнитися в тому, чи було, при винесенні рішення у справі та видачі виконавчих листів, відомо ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника та ІПН стягувача. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилася.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Постановою відповідача - ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Донецькій області державним виконавцем Буханцевим О.В. 13.06.2011 керуючись п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження (ВП №32995394) з примусового виконання виконавчого листа №2а-28/09 виданого Ленінським районним судом м. Луганська 15.05.2012 про стягнення з Талаковської селищної ради на користь ОСОБА_3 витрат з оплати юридичних послуг в розмірі 180, 00 грн.(а.с.8-9).

Постановою ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Донецькій області державним виконавцем Буханцевим О.В. 13.06.2011 керуючись п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження (ВП №32995194) з примусового виконання виконавчого листа №2а-28/09 виданого Ленінським районним судом м. Луганська 15.05.2012 про зобов'язання Талаковської селищної ради розглянути заяву ОСОБА_3 та винести відповідне обґрунтоване рішення за результатами розгляду її заяви у вищезазначений законом строк(а.с.11-12).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі -Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до статті 3, 17 Закону 606 примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Вимоги до виконавчого документа встановлює ст.18 Закону 606.

У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачає ст. 26 Закону 606, відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вже зазначалося судом, позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження постановами відповідача від 13.06.2012 р. №№ 32995394, 32995194 на підставі того, що у виконавчих листах по справі № 2а-28/09 виданих Ленінським районним судом м. Луганська 15.05.2012, про стягнення на користь позивача з Талаковської селищної ради витрат з оплати юридичних послуг в сумі 180,00 грн. та про зобов'язання Талаковської селищної ради винести на розгляд сесії ради заяву позивача про надання їй безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва житлового будинку та господарських споруд, не вказано ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника, ІПН стягувача.

З аналізу ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що обов'язковими вимогами при оформленні виконавчого документа є:

1)назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2)дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4)резолютивна частина рішення ;

5)дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, п. 3 ст. 18 цього Закону встановлює необхідність зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності ( для юридичних осіб), ідентифікаційного номеру стягувачата боржника за наявності (для фізичних осіб-платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню.

Таким чином, державний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами повинен був впевнитися в тому, чи було суду при винесенні рішення у справі та видачі виконавчих листів відомо ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника, ІПН стягувача, оскільки наявність цих відомостей не є обов'язковими при виконанні рішення в примусовому порядку, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені вище виконавчі листи відповідають нормам ст.18 Закону 606, підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених ст. 26 Закону 606, не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування постанов ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області ВП №32995394, №32995194 від 13.06.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчими листами №2а-28/09, виданими Ленінським районним судом м.Луганська 15.05.2012 р. підлягають задоволенню, а вказані постанови підлягають скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача - ВПВР УДВС ГУЮ у Донецькій області відкрити виконавче провадження та зобов'язання відповідача провести всі відповідні заходи примусового виконання рішення суду за вказаними вище виконавчими листами передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», суд першої інстанції відмовляючи в їх задоволенні виходив з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження"можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Тобто, суд не може зобов'язувати державного виконавця прийняти певну постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язати провести всі відповідні заходи примусового виконання рішення суду за вказаними вище виконавчими листами, оскільки вчинення таких дій згідно із Законом України "Про виконавче провадження" може здійснюватися тільки державним виконавцем.

З даними висновками суду першої інстанції погоджуєтсья колегія суддів.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі № 2а/1270/5083/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі № 2а/1270/5083/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко