Рішення № 2624561, 11.12.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 10

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2008

Справа №2-15/9317-2008

За позовом Закритого акціонерного товариства «Доставка», (95493 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 12; ідентифікаційний код 33433894)

До відповідача Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнфтогаз», (96400 АР Крим, смт. Чорноморське, вул.. Паркова, 5; ідентифікаційний код 32173773)

Про стягнення 113589,08 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Фістіна Ю.В., довіреність у справі

Від відповідача – Козлова Т.Ю., довіреність у справі

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Доставка» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнфтогаз» про стягнення 113589,08 грн., в тому числі 106927,17 грн. заборгованості, 6661,91 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором поставки № Е-2007/295 від 13..12.2007 р. на суму 106927,17 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Закритого акціонерного товариства «Доставка» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засідання позивачем був наданий уточнений розрахунок пені, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 6594,00 грн. пені та 106927,17 грн.

Представник відповідач проти позову не заперечує та визнає суму заборгованості та пені у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

13.12.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Доставка» (Постачальник) та дочірнім підприємством «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнфтогаз» (Покупець) був укладений договір поставки № Е-2007/295. (а.с. 9-11)

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, асортимент та кількість товару, що постачається передбачається у сертифікаціях, які складаються до дійсного договору, та є його невід’ємною частиною.

Ціна на товар, що постачається, встановлюється у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору (п. 5.1 Договору).

Умови оплати товару: оплата протягом 21 дня після поставки товару Покупцю, на підставі рахунку Постачальника (п. 5.4 Договору).

Строк дії договору обумовлений пунктом 9.1 Договору та становить з моменту підписання обома сторонами та діє протягом року.

Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором у період з 14.12.2007 р. по 27.03.2008 р. було поставлено товару на загальну суму 143927,17 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи: розрахунковими накладними (а.с.15-36).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Покупця у накладних, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.с12-14).

Відповідачем частково було сплачено отриманий товар.

Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару у відповідності до умов договору в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 106927,17 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Закритого акціонерного товариства «Доставка» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 106927,17 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнфтогаз» заборгованості у розмірі 106927,17 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 6661,91 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати за поставлений товар з дійсного договору, Постачальник має право нараховувати Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів, за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Проте, п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 6594,00 грн., що розрахована відповідно до ст.. 231-232 Господарського кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнфтогаз», (96400 АР Крим, смт. Чорноморське, вул.. Паркова, 5; ідентифікаційний код 32173773) на користь Закритого акціонерного товариства «Доставка», (95493 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 12; ідентифікаційний код 33433894, р/р 2600510900 в КРД РБ «Аваль» в м. Сімферополь, МФО 324021) 106927,17 грн. основного боргу, 6594,00 грн. пені, 1135,21 грн. державного мита та 117,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені у розмірі 67,91 грн. у задоволенні відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.