Рішення № 2624479, 03.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 29/437

03.11.08

За позовом Дочірнього підприємства «Рідна Марка»

До Дочірнього підприємства «Київські хліби»

Про стягнення 34 101,01 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Кучеренко М.В. –предст.,

від відповідача не з’явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Рідна Марка»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Київські хліби»про стягнення 34 101,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов’язань Дочірнім підприємством «Київські хліби»щодо оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважні представники відповідача у судове засідання не з’явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2004 між Дочірнім підприємством «Рідна Марка»та Дочірнім підприємством «Київські хліби»укладено договір поставки товару № 3171 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує та оплачує на умовах та в порядку визначених даним Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках або накладних, які є невід’ємнми частинами цього Договору.

За своєю правовою природою договір № 3171 від 01.03.2004 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору товар постачається окремими товарними партіями протягом дії всього терміну Договору. Під товарною партією сторони розуміють весь товар, одноразово замовлений відповідачем і зазначений в накладній.

Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних (п. 2.1 Договору).

Розділом 3 Договору сторони погодили ціну договору та порядок здійснення розрахунків.

Ціна на товар зазначається в накладних позивача (п. 3.2 Договору). Загальна вартість кожної відвантаженої товарної партії зазначається в накладній (п. 3.2 Договору).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі усного або письмового замовлення відповідача. Замовлення передається через факс, поштою або через представника позивача (розділ 4 Договору).

Загальна вартість кожної відвантаженої партії зазначаться в накладній (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата вартості товару здійснюється відповідачем протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту передачі товару відповідачу.

Позивачем надано до матеріалів справи довідку обслуговуючого банку –Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк від 14.10.2008 № 1235/110-08-2 з якої вбачається, що за період з 11.03.2004 по 30.09.2008 на поточний рахунок позивача від відповідача надійшли кошти в розмірі 48 387,35 грн.

З двостороннього Акту звірки взаєморозрахунків, проведеного сторонами станом на 04.06.2008 вбачається, що заборгованість Дочірнього підприємства «Київські хліби»перед Дочірнім підприємством «Рідна Марка»станом на 04.06.2008 становить 22 693,93 грн.

В матеріалах справи міститься перелік видаткових накладних на підтвердження заборгованості відповідача в розмірі 22 693,93 грн., який збігається з Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, та підтверджує, що саме за цими накладними сума боргу не була сплачена відповідачем.

Сторони передбачили, що у випадку неможливості оплати товару у вказаний в п. 3.3 термін, відповідач повинен терміново повідомити про це позивача і погодити з ним порядок розрахунків (п. 3.4 Договору).

Відповідач доказів на підтвердження звернення до позивача щодо погодження порядку розрахунків у зв’язку з неможливістю вчасно оплатити товар до суду не надав.

Доказів оплати заборгованості в повному обсязі відповідачем також не було надано до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов’язання належним чином з позивачем не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 22 693,93 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1153,91 грн. пені, 738,93 грн. - трьох відсотків річних від простроченої суми та 9514,23 грн. - інфляційних витрат за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Укладаючи договір поставки товару № 3171 від 01.03.2004 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товарної партії Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 1153,91 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції (з врахуванням дат отримання товару та часткової оплати його відповідачем) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована позивачем відповідно до періодів прострочення та складає 738,93 грн. підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Київські хліби»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/9, код 32664637) на користь Дочірнього підприємства «Рідна Марка»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код 32378225, рахунок № 26008301004322 в ВАТ ВТБ БАНК м. Києва) 22 693 (двадцять дві тисячі шістсот дев’яносто три) грн. 93 коп. основного боргу, 1 153 (одну тисячу сто п’ятдесят три) грн. 91 коп. пені, 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 93 коп. - трьох відсотків річних від простроченої суми, 9 514 (дев’ять тисяч п’ятсот чотирнадцять) грн. 23 коп. інфляційних витрат за весь час прострочення, 341 (триста сорок одну) грн. 02 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.В.Усатенко