Рішення № 2624334, 28.11.2008, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.08

Справа № 16/102

Позивач: ТзОВ "Адоніс ЛТД".

вул. Ж.Дерюгіної, 10, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022

Відповідач: ТзОВ "Хутроспецпостач".

вул.Вербова, 9, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400

Cуддя Калашник Володимир Олександрович .

При секретарі Гурик Ірина Прокопівна.

Представники:

Від позивача: Шіляк Р.П.-представник, (довіреність № б/н від 05.11.08 )

Від відповідача: Сендецький В.М. - директор, (паспорт серія - СС- №721555 вид. 27.03.1999р.): До початку розгляду справи, сторонам роз"яснено права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 103875,95 грн. за договором купівлі-продажу.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, з"ясувавши її фактичні обставини, суд -

В с т а н о в и в:

Між Позивачем, ТзОВ "Адоніс ЛТД" та Відповідачем, ТзОВ "Хутроспецпостач", 03.01.2006року, укладено Договір купівлі-продажу за умовами якого Позивач зобов"язувався передати у власність Відповідачу шкіри овчини хутрової в асортименті, а Відповідач зобов"язу-вався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.2 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 20 банківських днів з моменту поставки товару Продавцем.

На виконання договірних зобов"язань, Позивачем було поставлено Відповідачу товар згідно накладної за №110901 від 09.11.2007року на загальну суму 75796,88 грн., про що виписано і видано Відповідачу рахунок і податкова накладна.

Відповідачем отримано товар на підставі довіреності серії ЯНД №386263 від 08.11.2007 року, виданої на прізвище Гринівський Роман Теофілович.

Оскільки, представник Відповідача отримав товар за вказаними накладними 09.11.2007р., то оплата повинна була бути проведена Відповідачем до 30.11.2007 року.

Однак, в порушення договірних зобов"язань, Відповідач провів оплату, 22.11.2007 року лише частково, в сумі 35000,00 грн., що підтверджується випискою банку.

Таким чином, заборгованість склала 40796,88грн.

З метою добровільного врегулювання спору, Позивачем надсилалась Відповідачу вимога про погашення боргу за №26 від 02.07.2008 року, однак вона була залишена Відповідачем без виконання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що в разі прострочки строку оплати за поставлений товар, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% в день від залишкової суми боргу.

У відповідності до вказаної договірної умови, Позивачем нарахована Відповідачу неустойка (пеня) в сумі 54871,80 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також т ри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Оскільки, Відповідач не виконав вимогу Позивача про виконання грошового зобов"яза-ння, йому нараховано 7305,27 грн. інфляційних збитків та 902,00 грн. 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем склала 10387,95 грн., що і є ціною позову.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд стягнути з Відповідача суму боргу.

Відповідач суму основного боргу визнав, однак подав суду клопотання про зменшення суми неустойки (пені) посилаючись на те, що нарахована Позивачем пеня є більшою від суми основного боргу.

Крім цього, в зв"зку із відмінами результатів тендерів, підприємство опинилось у важкому фінансовому становищі. Це пов"язано із тим, що підприємством було закуплено основні та допоміжні матеріали для виготовлення продукції, яка повинна була поставлятись державним відомствам, згідно попередніх результатів тендерів. Однак, подальша відміна призвела до витрачення значних грошових ресурсів на виготовленя продукції, яка не знайшла свого покупця і на даний час зберігається на складі.

Значно погіршилось фінансове становище підприємства внаслідок стихійного лиха, яке відбулось влітку 2008р., коли підприємство використало значні кошти для ліквідації повені.

В зв"язку з цим, Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому суд керувався наступним:

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір є фактично Договором поставки.

Відповідно до положень ст. 712 ЦК України, за Договором поставки продавець (постачаль-ник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використан-ням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання договірних зобов"язань, Позивачем здійснена поставка Відповідачу товару на підставі накладної №110901 від 09.11.2007 року на суму 75796,88 грн.

Однак, в порушення договірних зобов"язань та наведених норм Закону, Відповідач провів оплату за одержаний товар лише частково, в сумі 35000,00 грн.

Оскільки, Відповідач не виконав вимоги Позивача про погашення боргу, суд вважає правомірним застосування до Відповідача положень ст. 625 ЦК України про нарахування інфляційних збитків в сумі 7305,27 грн. та 902,00 грн.- 3% річних від простроченої суми.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов"язання може забезпечуватись неустойкою.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неутойки, встановле-ний Законом може бути збільшений у договорі.

Пунктом 4. 2 Договору передбачено, що у разі прострочення строку оплати за поставлений товар, Покупець оплачує пеню в розмірі 0,5% в день від залишкової суми боргу.

Абзацом 11 Постанови Верховного суду України "Про наслідки встановлення в договорі розміру пені, що є більшим, ніж передбачений в законодавстві" (№48/255 від 28.03.2006р.) та пунктом 49 Інформацйного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського Кодексів України" (№01-8/211 від 02.04.2008 р.) передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встанов-лена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов"язання не суперечить матеріальному праву України та відповідно, не несе за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Однак, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Закон не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи наведені обставини та норми Закону, суд вважає, що пеня в сумі 54871,80 грн. нарахована Позивачем на підставі умов Договору не підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки вона перевищує розмір пені, який визначений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а підлягає стягненню в межах облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, суд вважає за доцільне задоволити клопотання Відповідача про зменшення суми пені в зв"зку із скрутним матеріальним становищем підприємства, пов"язане із ліквіда-цією наслідків стихійного лиха.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов"язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов"язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуваннм інтересів боржника зменшити розмір належаних до сплати штрафних санкцій.

Суд взяв до уваги той факт, що боржник частково провів розрахунок за переданий йому товар в сумі 35000,00 грн., і не відмовляється від погашення ним решти суми боргу.

В зв"язку з цим, суд прийшов до висновку про зменшення суми пені, яка підлягає стягненню до 12000,00 грн. В стягненні решти суми пені в позові слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід стягнути з Відповідача на користь Позивача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 526, 530, 546, 625, 712 ЦК України, ст. 233 Господарського кодексу України , ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хутроспецпостач" (вул.Вербова, 9, м.Тисмениця, Івано-Франківська область,77400; код 32704386) на користь Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс ЛТД" (вул. Ж.Дерюгіної, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022; код 22276903) - заборгованість за Договором купівлі-продажу (постаки) від 03.01.2006 року в сумі 61004,15 грн.., з яких: 40796,88 грн. - сума основного боргу, 12000,00 грн. - пеня; 7305,27 грн. - інфляційні витрати, 902,00 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також 610,04 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решта суми позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Калашник Володимир Олександрович

рішення підписане 12.12.08

виконано в ділов-ві

Гурик І.П.