Рішення № 2624236, 24.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2008 р.

Справа 46/130

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”

до

Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів “Індар”

про

стягнення 41 215,96 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивача

Корєнєвська Х.О.—представник за довіреністю від 19.05.2008 р. № 19

від відповідача

не з’явився

У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.2008 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” звернулося до суду з позовом від 01.07.2008 р. № 1396, відповідно до якого просить стягнути з Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів “Індар”18 174,00 грн. збитків, що заподіяні в результаті пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді переданого відповідачу у прокат транспортного засобу, а також 5 788,36 грн. збитків від знецінення коштів наслідок інфляції, 16 629,21 грн. пені, 624,39 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/130 від 22.08.2008 р., яку призначено до розгляду на 08.09.2008 р.

08.09.2008 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 22.08.2008 р. не надав.

Ухвалою від 08.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 01.10.2008 р., зобов’язано сторін надати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також витребувано від Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві додаткові докази по справі.

01.10.2008 р. через неприбуття до суду представника відповідача та подані представниками сторін клопотання про відкладення розгляду справи, її розгляд було відкладено на 13.10.2008 р., а також повторно зобов’язано позивача та відповідача виконати вимоги попередніх ухвал суду у справі № 46/130.

У судове засідання, призначене на 13.10.2008 р., представник відповідача не прибув, витребуваних судом документів не направив. Представник позивача вимоги ухвали від 01.10.2008 р. не виконала. 13.10.2008 р. розгляд справи було відкладено на 20.10.2008 р.

Після судового засідання 13.10.2008 р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову № 975/110-14 від 10.10.2008 р.

Ухвалою від 20.10.2008 р. за сумісним клопотанням представників сторін судом продовжено строк вирішення спору у справі, відкладено її розгляд на 03.11.2008 р. на 11:35 та зобов’язано позивача надати письмові пояснення з повним послідовним викладенням обставин спірних взаємовідносин з відповідачем, докази надсилання листа від 05.04.2007 р. № 290, докази на підтвердження понесення збитків.

03.11.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.11.2008 р.

10.11.2008 р. представник відповідача в засідання не прибув, про причини чого суд не повідомив, через що розгляд справи було відкладено на 24.11.2008 р.

24.11.2008 р. відповідач уповноваженого представника в засідання не направив, письмових повідомлень чи клопотань до суду у зв’язку з цим не подав. Враховуючи наявність в матеріалах справи письмових заперечень відповідача стосовно заявлених позовних вимог та заслуховування усних пояснень представника Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів “Індар” щодо предмету спору, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача збитки, завдані з вини відповідача наданому йому в оренду автомобілю, а також нараховані пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, зумовлені простроченням відповідача щодо відшкодування збитків.

Відповідно до заперечень на позовну заяву від 10.10.2008 р. відповідач вважає відсутнім предмет спору у справі, оскільки підприємство не має заборгованості перед позивачем, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію у спорі відповідач мотивує тим, що в порушення умов укладеної сторонами угоди № 172.0/3 від 23.02.2007 р. позивач не надав акт незалежної експертизи для визначення вартості завданої шкоди, відповідний рахунок не направив. Також, відповідач стверджує, що несправність переданого йому в оренду автомобілю виникла через знос запчастин, а не в наслідок неправильної його експлуатації.

Під час заслуховування позицій сторін, представник відповідача підтримав викладені у запереченнях посилання свого довірителя.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

23.02.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” в якості орендодавця та Закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів “Індар” в якості орендаря укладено договір № 172.0/3, за умовами якого орендар отримав 24.02.2007 р. від орендодавця в строкове платне користування певне майно, а саме: автомобіль Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН, шасі № KL1SF69YE6B602173, за що зобов’язується сплатити орендодавцю 190,00 грн. за один день користування ним.

Як слідує з матеріалів справи, зазначений автомобіль перебуває у користуванні та розпорядженні позивача на підставі договору прокату № 75 200872 О, укладеного 26.03.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша прокатна компанія”.

Відповідно до п. 1.2 вказаної угоди строк користування майном має становити не менше одного календарного місяця дати його надання.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 договору № 172.0/3 орендар вносить орендну плату до 20 числа кожного поточного місяця користування та самостійно сплачує експлуатаційні витрати, пов’язані з користуванням автомобілем, в тому числі вартість паливно-мастильних матеріалів, витрачених при користуванні

За вказаним договором орендар зобов’язався оплатити орендодавцю вартість оренди майна; обережно поводитись з майном; використовувати його за призначенням, дотримуватись правил експлуатації, вказаними в технічній документації; після закінчення строку оренди —повернути той же автомобіль і в такому ж стані, як він був отриманий з врахуванням нормального зносу, повернути ключі запалювання та інші ключі, реєстраційне свідоцтво.

Положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зважаючи на умови договору сторін, слід вважати що за угодою № 172.0/3 від 23.02.2007 р. між ними виникли відносини оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлений договором сторін автомобіль Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН, шасі № KL1SF69YE6B602173 був переданий позивачем відповідачеві 24.02.2007 р., що підтверджується атом прийому-передачі, підписаним представниками.

За твердженнями позивача він зазнав матеріальних збитків, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, про яку не були повідомлені органи Державної автомобільної інспекції, переданий відповідачеві автомобіль зазнав механічних пошкоджень, усунення яких відбулося за кошти Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, хоча угодою сторін такий тягар покладено на Закрите акціонерне товариство по виробництву інсулінів “Індар”.

Так, позивач стверджує, що після отримання орендарем спірного автомобіля у користування 26.03.2007 р. представник відповідача звернувся до представників позивача у м. Львові, повідомивши про пошкодження транспортного засобу, а саме: поламку двигуна/ коробки передач у м. Калуш Львівської області. Через неможливість подальшого користування пошкодженим транспортним засобом, виробничу необхідність відповідача у транспортному засобі та добропорядні господарські відносини сторін, позивач прийняв у відповідача пошкоджене авто, фактично замінивши його іншим (автомобілем Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер АА 2704 ВЕ), що оформлено договором оренди № 172.0/5 від 28.03.2007 р.

Вищенаведені твердження позивача про отримання автомобілем Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН, шасі № KL1SF69YE6B602173 неполадок коробки передач під час користування ним відповідачем знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де міститься акт прийому-передачі (повернення) № 172.0/3 від 26.03.2007 р. та пояснювальна записка Озерського В.Н. —водія Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів “Індар”.

Зокрема, пояснювальною запискою від 30.03.2007 р. підтверджується, що несправність спірного автомобілю (коробки передач) була виявлена водієм відповідача в м. Калуш, у зв’язку з чим автомобіль було повернуто представникам позивача та отримано інший (Mitsubishi Lancer) у справному стані. Актом прийому-передачі (повернення) від 26.03.2007 р. уповноваженими представниками сторін засвідчено факт повернення орендарем орендодавцю автомобіля Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН, свідоцтва про його реєстрацію, довіреності на право керування, технічної документації, полісу страхування. Згідно з вказаним актом у автомобіля Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН, наявне пошкодження коробки-передач або двигуна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач вказує, що повернутий відповідачем автомобіль не міг рухатися самостійно, у зв’язку з чим підприємство було змушене скористуватися послугами евакуатора та усунути несправності. Провівши ремонт автомобіля за власний кошт, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати збитки в сумі 18 174,00 грн. (лист-повідомлення № 1720 від 07.05.2008 р.). Але у вимозі про сплату 18 174,00 грн., через людський фактор, було помилково зазначено про необхідність сплати орендних платежів за договором № 172.0-3 від 23.02.2007 р.

З приєднаних до матеріалів справи письмових доказів, судом встановлено, що позивачем за власний рахунок проведено ремонтні роботи на транспортному засобі Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН, шасі № KL1SF69YE6B602173 після його отримання у незадовільному стані від відповідача. Вартість відновлювальних робіт склала 18 174,00 грн. (копії договору на виконання робіт № 26 від 30.03.2007 р., рахунків № 26 та № 33 від 30.03.2007 р. в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1.5 договору № 172.0-3 від 23.02.2007 р. позивач, як орендодавець зобов’язаний укласти договір добровільного страхування наземних транспортних засобів відносно майна, що передається орендарю.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що орендодавцем не укладався договір страхування автомобіля Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН. Разом з тим, наведене видається можливим не вважати порушенням угоди зі сторони позивача, оскільки даний транспортний засіб у період укладення та дії договору № 172.0-3 від 23.02.2007 р. вже перебував під страховим захистом Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Інго Україна” , що підтверджується договором № АА-87119 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажира у формі страхового полісу № 250521653 від 15.03.2007 р., укладеним власником даного автомобіля (Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша прокатна компанія”).

У п. 4.1 вказаної угоди встановлено, що сторони несуть відповідальність за цим договором згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.2 договору № 172.0-3 сторони погодили, що орендар несе матеріальну відповідальність в межах п. 3.1.5 перед орендарем за автомобіль, його комплектуючі, обладнання, їх втрату, псування, пошкодження, знищення, ризик їх випадкової загибелі у період знаходження у нього майна, тобто з моменту підписання акту отримання автомобіля від орендодавця до моменту підписання акту про передачу його орендодавцю, та усуває всі поламки за свій рахунок.

Згідно з п. 4.3 договору в разі нанесення будь-якого збитку автомобілю та/або обладнанню (комплектуючим) встановленому на ньому, що не є наслідком страхового випадку, орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю вартість завданої шкоди протягом 3-х банківських днів з моменту проведення оцінки, або, в разі наявності спору —з моменту отримання акту незалежної експертизи.

Позивач стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату 18 174,00 грн. понесених збитків, на підтвердження чого надає лист № 290 від 05.04.2007 р. та лист-повідомлення № 1720 від 07.05.2008 р. з повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи). Відповідач заперечує такі посилання позивача, оскільки лист № 290 від 05.04.2007 р. підприємством не отримувався, а в листі-повідомленні № 1720 мова йшла про заборгованість з орендних платежів, яка, фактично, була відсутня. Суд критично ставиться до наведених тверджень позивача, оскільки доказів надіслання відповідачеві листа № 290 від 05.04.2007 р. не подано, а в листі № 1720 від 07.05.2008 р. вимога про відшкодування збитків не ставиться. На підставі викладеного, слід вважати, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків шляхом подання відповідного позову до господарського суду, як передбачено ст. 55 Конституції України, якою гарантовано захист прав і свобод у судовому порядку.

Виходячи з положень ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту порушеного права є заявлення вимоги про відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками вказаною статтею розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Оскільки відповідачем не спростовано та не заперечено факту того, що неполадки в автомобілі Сhevrolet Aveo, державний реєстраційний номер АА 8318 ВН виникли в ході його експлуатації Закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів “Індар”, вимоги позивача про відшкодування завданих усуненням таких пошкоджень матеріальних збитків видаються обґрунтованими та такими, що не суперечать угоді сторін.

Вирішуючи даний спір, суд вважає за доцільне зазначити наступне: відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, відповідачем було допущено порушення договірних зобов’язань, а саме —в порушення п. 4.2 договору не понесено матеріальну відповідальність за пошкодження, спричинені автомобілю, внаслідок чого останній зазнав втрат матеріального характеру. Як слідує з матеріалів справи, спричинення позивачу збитків було зумовлене саме невиконання відповідачем прийнятих за договором від 23.02.2007 р. обов’язків, чим стверджується наявність трьох складових цивільного правопорушення.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, наведені у запереченнях на позовну заяву посилання відповідача на відсутність акту оцінки пошкоджень, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення 18 174,00 грн., у зв’язку з чим, позов в цій частині слід задовольнити повністю.

Крім суми збитків, позивач також просить стягнути з відповідача 16 629,21 грн. пені в розмірі 0,5 % від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення платежу, 5 788,36 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 624,39 грн.3 % річних, посилаючись, при цьому на п. 4.5 договору, ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 4.5 договору № 172.0-3 від 23.02.200 р. сторони погодили, що в разі невиконання чи неповного виконання орендарем зобов’язань по оплаті завданих збитків в строки, вказані у п. 5.2 та п. 5.3 даного договору, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,5 % від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вказаного договору, у його п. 5.2 та п. 5.3 йдеться про порядок дії сторін в разі настання страхового випадку, передбаченого договором страхування. Враховуючи, що в межах спірних правовідносин позивач не укладав договір страхування переданого у користування відповідачу автомобіля, посилання на вказані положення договору для обґрунтування вимог про нарахуванню пені видаються необґрунтованими та недоречними. Крім того, як вище встановлено судом, вимогу про стягнення з відповідача 18 174,00 грн. матеріальних збитків позивач відповідачу не надсилав. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з п. 3 ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів “Індар” (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 21680915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32774741) 18 174 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. матеріальних битків, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 74 коп. державного мита та 52 (п’ятдесят дві) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя С.В. Шабунін

Дата підписання: 28.11.2008 р.

справа № 46/130

24.11.08