Рішення № 26241691, 02.10.2012, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 701/1321/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л. , при секретарі Боротей А.Е., з участю позивачки ОСОБА_1, третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради, Берегівської районної ради, Берегівської районної державної адміністрації про визнання факту наявності помилки в розпорядженні голови Берегівської районної ради народних депутатів №12 від 03.05.1994 року та внесення зміни до нього, визнання факту наявності помилки в державному акті на право постійного користування землею та визнання його недійсним, визнання права власності на земельну ділянку і право на ведення фермерського господарства, зобов'язання видати новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Берегівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Берегівська районна рада, про встановлення факту наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК 001-167 від 15.12.1997 року, визнання її спадкоємницею за законом на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Берегівської міської ради, Берегівської районної ради, Берегівської районної державної адміністрації про визнання факту наявності помилки в розпорядженні голови Берегівської районної ради народних депутатів №12 від 03.05.1994 року та внесення зміни до нього, а саме слова «передано у постійне користування»просила замінити словами «надано у приватну власність»; визнання факту наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК №001-167 від 15.12.1997 року та визнання його недійсним, визнання за спадкоємцями за законом -дружиною ОСОБА_1 та донькою спадкодавця ОСОБА_4 -ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку і право на ведення фермерського господарства «ОСОБА_4»у порядку спадкування, зобов'язання видати новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, відповідно до рішення Берегівської міської ради народних депутатів 13 сесії 21 скликання від 26.06.1992 року на ім'я спадкоємниці ОСОБА_1. Позов мотивувала тим, що рішенням Берегівської міської ради народних депутатів 13 сесії 21 скликання від 26.06.1992 року її чоловікові ОСОБА_4 була надана у приватну власність для створення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка площею 24,3 га в урочищі Чорний Мочар міста Берегово та виданий державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею. 15.12.1997 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право постійного користування землею серії ЗК №001-167 з символікою України взамін попереднього акту, оскільки на ньому була зображена символіка Української РСР.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер та спадкоємцями за законом залишилися його дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2. Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини за законом спадкоємцям було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка померлому ОСОБА_4 була надана у постійне користування згідно державного акту від 15.15.1997 року, що не включає в себе всіх правомочностей і у спадщину не переходить. У зв'язку з цим позивачка просила визнати факт наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК 001-167 від 15.12.1997 року та визнати його недійсним.

Також, в розпорядженні голови Берегівської районної Ради народних депутатів «Про реєстрацію фермерських господарств»№12 від 03.05.1994 року помилково було зазначено, що голова зареєстрованого фермерського господарства ОСОБА_4, якому рішенням 13 сесії 21 скликання Берегівської міської Ради народних депутатів від 26.06.1992 року передано у постійне користування 24,3 га землі, оскільки воно суперечить самому рішенню Берегівської міської Ради народних депутатів від 26.06.1992 року, яким була передана вказана земельна ділянка у приватну власність ОСОБА_4, тому позивачка просила встановити факт наявності помилки в розпорядженні та внести зміни в нього, а саме слова «передано у постійне користування»замінити словами «надано у приватну власність».

Крім того, позивачка ОСОБА_1 просила визнати за нею та донькою спадкодавця ОСОБА_4 -ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку і право на ведення фермерського господарства «ОСОБА_4»у порядку спадкування та зобов'язати видати новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відповідно до рішення Берегівської міської Ради народних депутатів 13 сесії 21 скликання від 26.06.1992 року на ім'я спадкоємниці ОСОБА_1.

Понесені судові витрати позивачка просила віднести за рахунок відповідачів.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 звернулася із позовом до Берегівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Берегівська районна рада, про встановлення факту наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК №001-167 від 15.12.1997 року, оскільки рішенням Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року ОСОБА_4 була надана земельна у приватну власність для ведення селянського (фермерського) господарства та визнання ОСОБА_2 спадкоємницею ОСОБА_4 за законом на земельну ділянку надану рішенням Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року.

Сплачений судовий збір позивачкою ОСОБА_1, третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 також просила стягнути з відповідачів.

В судовому засіданні позивачка по первісному позову ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та пояснила, що її чоловікові ОСОБА_4 рішенням Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року була надана у приватну власність земельна ділянка площею 24,3 га для ведення фермерського господарства відповідно до чинного на той час законодавства. На підставі цього рішення був виданий йому державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею. Згодом, у зв'язку із зміною бланків державних актів у 1997 році йому був виданий державний акт на право постійного користування землею замість державного акту на право приватної власності на землю, що є помилковим, тому просила визнати факт наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК 001-167 від 15.12.1997 року та визнати його недійсним. Крім того, у розпорядженні голови Берегівської районної ради №12 від 03.05.1994 року «Про реєстрацію фермерських господарства» також помилково зазначено, що ОСОБА_4 земельна ділянка площею 24,3 га була передана у постійне користування, у зв'язку з чим просила в цій частині визнати розпорядження незаконним та внести в нього відповідні зміни. ІНФОРМАЦІЯ_1 року її чоловік ОСОБА_4 помер, заповіт не залишив, тому ОСОБА_1, та її донька ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого за законом 3/4 частини та відповідно на 1/4 частини земельної ділянки. Позивачка просила визнати за нею та донькою право власності на земельну ділянку площею 24,3 га в урочищі Чорний Мочар міста Берегово та зобов'язати видати новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відповідно до рішення Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року на ім'я ОСОБА_1.

Представник відповідача Берегівської міської ради Веждел В.І. в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову ОСОБА_1 визнав частково. Не заперечив щодо визнання незаконним розпорядження голови Берегівської районної ради №12 від 03.05.1994 року «Про реєстрацію фермерських господарства»в частині та внесення змін до нього, що стосується фермерського господарства «ОСОБА_4». Визнав позовні вимоги в частині визнання факту наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК 001-167 від 15.12.1997 року та визнання його недійсним, визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку і право на ведення фермерського господарства. Щодо позовної вимоги про зобов'язання видати новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку пояснив, що у разі скасування державного акту на право постійного користування землею від 15.12.1997 року та зобов'язання видати новий державний акт Берегівська міська рада може його видати тільки у разі якщо земельна ділянка розташована в межах м. Берегово. В іншому випадку державний акт повинна видавати Берегівська районна державна адміністрація. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів понесені позивачкою судові витрати представник відповідача не визнав.

Представник відповідача по первісному позову Берегівської районної ради Гребенюк М.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 також визнала частково. Щодо визнання факту наявності помилки в розпорядженні голови Берегівської районної ради №12 від 03.05.1994 року «Про реєстрацію фермерських господарства»заперечила, оскільки вказаним розпорядженням проводилася тільки реєстрація декількох фермерських господарств та у разі визнання його недійсним будуть порушені права інших осіб і виносити нове розпорядження Берегівська районна рада не має повноважень, оскільки з того часу законодавство змінилося. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 представник визнала, однак стягнення з відповідачів понесені позивачкою судові витрати заперечила.

Представник відповідача Берегівської районної державної адміністрації Гулянич В.І. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та пояснив, що рішення Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року було прийняте з грубим порушенням на той час законодавства, оскільки міська рада не була компетентним органом надавати у приватну власність земельну ділянку площею 24,3 га. Земельним законодавством дозволялося надавати у приватну власність земельну ділянку в межах середньої земельної частки, яка не могла перевищувати 1,68 га і земельна ділянка більшою площею, зокрема 24,3 га могла надаватися тільки на умовах оренди. Що стосується позовної вимоги про щодо визнання незаконним розпорядження голови Берегівської районної ради №12 від 03.05.1994 року «Про реєстрацію фермерських господарства»представник пояснив, що воно не стосується земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_4 у приватну власність, цим тільки здійснилася реєстрація фермерського господарства, однак розпорядження вважав теж незаконним. Визнання факту наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею від 1997 року та зобов'язання видати новий державний акт також заперечив, оскільки саме рішення на підставі якого видавався вказаний державний акт є незаконним і видача нового державного акту потягне за собою незаконні дії. Щодо визнання за спадкоємцями права власності на земельну ділянку представник також заперечив.

Крім того, просив застосувати вимоги ч. 3 ст. 267 ЦК України і відмовити позивачам у позові через сплив позовної давностві.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 в судовому засіданні поданий нею позов підтримала та пояснила, що її батько ОСОБА_4 на підставі рішення Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року отримав у приватну власність земельну ділянку площею 24,3 га, однак помилково був йому виданий у 1997 році державний акт право постійного користування землею, тому просила встановити факт наявності допущеної помилки у вказаному державному акті та визнати її спадкоємницею ОСОБА_4 на земельну ділянку надану йому рішенням Берегівської міської Ради народних депутатів 13 сесії 21 скликання від 26.06.1992 року.

Представник відповідача Берегівської міської ради Веждел В.І. позовні вимоги ОСОБА_2 визнав частково та пояснив, що не заперечує щодо встановлення факту наявності допущеної помилки у державному акті та визнання його недійсним, визнання її спадкоємницею ОСОБА_4 за законом, проте у позовній вимозі про стягнення з відповідача судових витрат в її користь просив відмовити.

Представник третьої особи Берегівської районної ради Гребенюк М.В. в задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 не заперечила.

Заслухавши пояснення позивачів та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Берегівської міської Ради народних депутатів ХІІІ сесії ХХІ скликання від 26.06.1992 року «Про надання земель громадянам для ведення селянського господарства» ОСОБА_4 була надана у приватну власність земельна ділянка для створення селянського (фермерського) господарства із земель запасу 24,3 га (а.с. 10).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 був виданий державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею (а.с. 11).

Згідно ст. 6 Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 року, в редакції станом на 15.03.1991 року у довічне успадковуване володіння земля надавалася громадянам Української РСР для: ведення селянського (фермерського господарства); ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; садівництва; дачного і гаражного будівництва; традиційних народних промислів; у разі одержання у спадщину жилого будинку або його придбання.

Введеним в дію 15.03.1992 року Земельним кодексом України не передбачалося право довічного успадковуваного володіння землею, однак згідно ст. 6 вказаного кодексу громадяни України мали право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарства»земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. Безплатно земельні ділянки передавалися у приватну власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється в порядку, передбаченому статтею 6 Земельного кодексу України.

Так, в розпорядженні голови Берегівської районної Ради народних депутатів від 03.05.1994 року №12 «Про реєстрацію фермерських господарств»зазначено, що «Зареєструвати» фермерське господарство: голова ОСОБА_4, юридичний адрес м. Берегово, вул. Шевченко, 122/6, якому рішенням 13 сесії ХХІ скликання Берегівської міської Ради народних депутатів від 26 червня 1992 року передано у постійне користування 24,3 га землі»(а.с. 24), та 02.03.1995 року було видане свідоцтво №20457397 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фермерське господарства «ОСОБА_4»(а.с. 25).

Крім того, 15.12.1997 року ОСОБА_4 був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ЗК 001-167 на підставі рішення 13 сесії ХХІ скликання Берегівської міської Ради народних депутатів від 26.06.1992 року, згідно якого йому надалося приватну власність земельна ділянка площею 24,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 14).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 8).

Підсумовуючи суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, ОСОБА_4 отримавши у приватну власність земельну ділянку у 1992 році, згідно з рішенням Берегівської міської ради народних депутатів, а згодом у 1997 році державний акт на право постійного користування землею, який суперечив вищезазначеному рішенню, не звернувся ні до Берегівської міської ради або інших органів державної влади, ні до суду про порушення своїх прав, як власника земельної ділянки.

Це саме стосується і розпорядження голови Берегівської районної Ради народних депутатів від 03.05.1994 року №12 «Про реєстрацію фермерських господарств», яке позивачка ОСОБА_1 просить в частині визнати незаконним та внести зміни в нього, оскільки з вказаного розпорядження вбачається, що померлий ОСОБА_4 особисто подавав заяву до Берегівської районної ради народних депутатів про реєстрацію фермерського господарства і на підставі його та інших заяв було проведено реєстрацію фермерських господарства розпорядженням голови Берегівської районної Ради народних депутатів від 03.05.1994 року №12, а тому про вказане розпорядження йому було також було відомо.

Відповідно до п. 11 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В додаток до заперечення Берегівська РДА просила у відповідності д ч. 3 ст. 267 ЦК України відмовити позивачам у позові через сплив позовної давності (а.с. 159).

Отже в цих вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки ними порушений трирічний строк позовної давності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними, як спадкоємцями ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку та зобов'язання видати новий державний акт право приватної власності, суд констатує наступне.

Згідно до ст. 31 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство»землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Також у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»зазначено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають права спадкувати за померлим ОСОБА_4 земельну ділянку площею 24,3 га, якою останній володів та користувався на підставі державного акту на право постійного користування землею з 1997 року до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і відповідно до цього вимога про визнання за спадкоємцями права власності на вказану земельну ділянку та видача нового державного акту на право приватної власності на ім'я ОСОБА_1 є безпідставною.

За таких обставин, суд вважає в об'єднаних позовах ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ст. 267 ЦК України,

рішив:

В уточненому позові ОСОБА_1 до Берегівської міської ради, Берегівської районної ради, Берегівської районної державної адміністрації про визнання факту наявності помилки в розпорядженні голови Берегівської районної ради народних депутатів №12 від 03.05.1994 року та внесення зміни до нього, визнання факту наявності помилки в державному акті на право постійного користування землею та визнання його недійсним, визнання права власності на земельну ділянку і право на ведення фермерського господарства, зобов'язання видати новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та позові третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Берегівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Берегівська районна рада, про встановлення факту наявності допущеної помилки в державному акті на право постійного користування землею серії ЗК 001-167 від 15.12.1997 року, визнання ОСОБА_2 спадкоємницею ОСОБА_4 за законом на земельну ділянку надану рішенням Берегівської міської ради народних депутатів від 26.06.1992 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Л. Л. Гал